Судовий процес над військовими злочинцями

Дошку в пам’ять про судовий процес над військовими злочинцями відкрито 4 серпня 2000 року за адресою Римарська вулиця, 21 на фасаді Харківської обласної філармонії.

«У цьому будинку 15 – 18 грудня 1943 р. відбувся перший в історії судовий процес над військовими злочинцями, які за скоєні ними звірства проти мирного населення Харкова і Харківської області за вироком Військового Трибуналу 4-го Українського фронту були присуджені до страти через повішення. Встановлена Харківським обласним комітетом "Дробицький Яр" 22 червня 2000 року».

Регион: события и факты // Время. – 2000. – 5 авг.

4 серпня відкрито меморіальну дошку на будинку №21 по вул. Римарській, де у грудні 1943 р. відбувся перший у світі процес над військовими злочинцями.

Історія Харкова в роки Другої світової війни:

судовий процес над військовими злочинцями, 1943 рік

«Одразу після відступу з Харкова та області німецьких військ почала працювати Надзвичайна Державна комісія зі встановлення й розслідування злочинів німецько‑фашистських загарбників. Комісія прийшла до висновку, що в період нацистської окупації німецьке командування та каральні структури знищили, вдаючись до отруєння окисом вуглецю в "душогубках", розстрілів і повішень, десятки тисяч мирних мешканців, у тому числі жінок, літніх людей, дітей і поранених військовополонених. За дорученням комісії органами державної влади Харкова та області було перевірено матеріали про звірства нацистських окупантів і встановлені приблизні дані про кількість знищених мешканців міста і області…

З 15 по 18 грудня 1943 року проходило засідання Військового трибуналу 4-го Українського фронту під головуванням генерал-майора юстиції А. Н. М’ясникова. Державним обвинувачем був військовий прокурор полковник юстиції М. К. Дунаєв. Це був перший у світі, за 705 днів до Нюрнберзького процесу, суд над військовими діячами нацистської Німеччини. До нього була прикута увага всього світу… Перед трибуналом постали три німці, причетні до окупаційної політики нацистів у Харкові,– Вільгельм Лангхельд (офіцер контррозвідки вермахту), Ганс Ріц (заступник командира роти СС, унтерштурмфюрер СС), Рейнгард Рецлав (чиновник групи таємної польової поліції в м. Харкові) і колабораціоніст Михайло Буланов (шофер харківської зондеркоманди СД), що був водієм душогубки і особисто брав участь у знищенні мирного населення. Усі четверо були засуджені до вищої міри покарання – страти через повішення. Вирок був виконаний 19 грудня 1943 року об 11 годині на площі Благовіщенського ринку…

Матеріали Харківського процесу використовували при обґрунтуванні обвинувачення на Міжнародному військовому трибуналі у Нюрнбергу 1945 – 1946 рр. Судовий процес у Харкові став першим юридичним прецедентом покарання нацистських військових злочинців. Саме в Харкові вперше було заявлено, що посилання на наказ начальника не звільняє від відповідальності за скоєні військові злочини» [2].

***

«Итак, Харьков, оперный театр, 15 декабря 1943 года, 10 часов утра. За судейским столом усаживаются председатель военного трибунала А. Н. Мясников и члены трибунала М. А. Харчев и С. С. Запольский. Слева занимает свое место государственный обвинитель Н. К. Дунаев. Внизу, в партере, откуда вынесено несколько рядов кресел, скамья подсудимых. За барьером, охраняемые автоматчиками, сидят те, кто еще вчера бесчинствовал в беззащитном городе, вешал, расстреливал, травил окисью углерода женщин, детей, военнопленных…

Обвиняемых защищают известные московские адвокаты Н. В. Коммодов, С. К. Казначеев и Н. П. Белов. Корреспондент журнала "Коллиерс" отметит впоследствии этот факт: "Ничто в харьковском процессе не дает права опасаться, что суд нарушил юридические нормы: подсудимым были предоставлены адвокаты для защиты. Процесс был открыт для публики и прессы". В ложе прессы – Алексей Толстой, приехавший освещать процесс в качестве корреспондента "Правды", и Леонид Леонов, представляющий газету "Известия". От "Красной звезды" прибыли в Харьков Илья Эренбург и Константин Симонов, от "Комсомольской правды" – Елена Кононенко. В зале суда Юрий Смолич, Максим Рыльский, Владимир Сосюра, Павло Тычина, Савва Дангулов, Владимир Лидин. На процессе присутствовали десятки иностранных корреспондентов.Все понимали важность и значение харьковского процесса. "Процесс предстоял над мелкими сошками гитлеровской машины уничтожения, – вспоминал впоследствии К. Симонов, –однако процесс этот был первым за войну. За этими мелкими сошками стояла созданная для массовых убийств государственная машина смерти, масштабов действия которой мы тогда еще не знали."» [4, с. 6–9].

Джерела

1. Ильич, Л. Первый колокол возмездия зазвенел в Харькове // Вечерний Харьков. – 2008. –13 дек.– С. 2 : фот.

65 років тому, 15 грудня 1943 р. у залі оперного театру на вул. Римарській Військовий трибунал 4-го Українського фронту почав розгляд справи «про звірства німецько-фашистських загарбників на території Харкова й області в період їх тимчасової окупації».

2. Радченко, Ю. Перший у світі процес проти нацистських злочинців // Харківщина: перші та вперше :
50 розповідей / редкол.: Л. О. Бєлова (голова) та ін. – Харків, 2009. – С. 164–168 : фот.

3. Сагалов, З. Нюрнбергский процесс начинался в Харькове // Вечерний Харьков. – 2000. –14 дек. : фот.

Про перший в історії судовий процес над військовими злочинцями (Харків, 15–18 грудня 1943 р.): за спогадами його учасника – московського адвоката Н. П. Бєлова.

4. Сагалов, З. В. Прелюдия к Нюрнбергу: повесть, основанная на документах. – Харьков : Прапор, 1990. – 113 с.; 8 л. ил.

5. Судебный процесс о зверствах немецко-фашистских захватчиков на территории гор. Харькова и Харьковской области в период их временной оккупации. – [Москва] :Госполитиздат, 1943. – 96 с.