Фельдшерська школа

Дошку з нагоди заснування фельдшерської школи встановлена за адресою Куликівський узвіз, 3.

 

«Харківське базове медичне училище № 1 (фельдшерська школа) засноване 1 березня 1845 року».

З історії медичної освіти Харкова: фельдшерська школа

«Харківське базове медичне училище № 1 (з 1945 р.) – Харківська фельдшерська школа заснована та розпочала широкоспеціалізовану підготовку середнього медичного персоналу у 1845 році, є першим та найстарішим закладом широкоспеціалізованої долікарської медичної освіти в Україні. Адреса: м. Харків, вул. Революції, 3, тел. (0572) 476-564» [1, с. 242].

«Першою державною школою підготовки фельдшерів в Україні стала фельдшерська школа у Харкові (1845), становлення якої історично пов’язане з необхідністю надання медичної допомоги широким верствам населення. Практична відсутність лікарів та фельдшерів для потреб цивільного населення обумовила широкоспеціалізовану підготовку середнього медичного персоналу та особливості розвитку медичної освіти в цілому і середньої освіти зокрема» [1, с. 19].

«Ноября 1. 1832. Высочайшее утвержденное мнение Государственнаго Совета, объявленное Сенатом 16 Декабря. – О дополнениях к изданным о Фельдшерских Школах постановлениям

<…> Школы, для образования фельдшеров учредить на первый раз в Казани, Харькове и Вильне на пятьдесят человек в каждом городе, именно: на сорок штатных воспитанников от Приказов Общественного Призрения и десять пансионеров от других сословий, коих дозволено принимать в Фельдшерские школы.

<…> В Фельдшерских школах упомянутых городов содержать воспитанников: в Москве, из губерний: Московской, Ярославской, Вологодской <…>; в Харькове, из губерний: Слободско-Украинской, Орловской, Черниговской, Курской, Воронежской, Киевской, Полтавской, Херсонской, Екатеринославской, Таврической и Одесского Градоначальства» [1, с. 25–26].

«В період, що передував відкриттю першої на Українських землях фельдшерської школи (до 1845 р.), лікарі самостійно готували собі помічників. Це були так званні ″лекарские ученики″. Ці учні не мали офіційно визнаної медичної освіти, але лікарі навчали їх готувати ліки, доглядати хворих, виконувати найпростіші лікарські призначення.

<…> Прагнучи підняти рівень медичної допомоги населенню, губернатор Харкова Сергій Миколайович Муханов, згідно з вищезгаданим указом Сенату Російської імперії, приймає рішення про відкриття фельдшерської школи при Богоугодному закладі.

На східній околиці Харкова, в чотирьох кілометрах від його центру, в мальовничому передмісті, де протікала невеличка річка Немишля, притока річки Харків, в кінці XVIII століття знаходився дача-замок губернатора Слобідсько-Української губернії – генерала П. Ф. Сабурова. На території цієї дачі, яка мала площу 17 га, були розташовані великий парк, оранжереї, садок та головне помешкання – замок власника з каплицею, театром і апартаментами.

За свідченнями істориків Харкова – Д. І. Багалея і Д. П. Міллєра – генерал П. Ф. Сабуров заповідав свою дачу Харкову для влаштування в ній міської психіатрічної лікарні, дитячого притулку та богодільні.

<…> В газеті ″Харьковские губернские ведомости″ за 20 січня 1845 р. з цього приводу з’являється оголошення:

У складі цього медичного комплексу з 1 березня 1845 р. було відкрито фельдшерську школу на 50 вихованців-пансіонерів.

<…> У школі навчалися учні як за рахунок казни, так і за власний кошт – ″своекоштные″. Пансіонери, які користувалися квартирою, одягом та навчальними посібниками, платили 113 рублів на рік. Напівпансіонери, яким дозволялося слухати лише лекції, називалися вільноприходящими.

Фельдшерську школу очолював старший лікар губернської лікарні – Михайло Петрович Серебряков. <…> Інспектором фельдшерської школи став лікар з міста Вовчанська Карл Андрійович Мелартонеус. Інспектор школи виконував свої обов’язки, маючи у себе помічником кращого із старших фельдшерів, який одночасно був і репетитором для учнів. При школі жив наглядач, який спостерігав за поведінкою та навчанням учнів в позаурочний час.

<…> Повний курс навчання був розрахований на чотири роки та розділявся на два класи. Через два роки навчання учні складали іспит. Після закінчення повного курсу навчання лікарська управа в присутності членів Приказу Громадського Опікування приймала іспит і, залежно від його результату, присвоювала випускникам школи звання молодшого чи старшого фельдшера.

Випускник зобов’язаний був прослужити в закладах Приказу 6–10 років. Жити і працювати фельдшеру в ті часи було нелегко. Більшість лікарень не мали елементарних зручностей, необхідної кількості білизни, продуктів для харчування хворих, ліків, засобів догляду за хворими та іншого» [1, с. 29–31].

«Медичне училище № 1 продовжує історію і традиції Харківської фельдшерської школи, яка розпочала свою діяльність у березні 1845 р. при губернській лікарні на Сабуровій дачі (нині – психіатрична лікарня № 15). За час свого існування школа не один раз змінювала назву та дислокацію» [1, с. 201].

«Назва навчального закладу різних років

1845 – 1907 Харківська фельдшерська школа

1907 – 1921 Харківська фельдшерсько-акушерська школа

1921 – 1931 Перші курси помічників лікаря

1931 – 1936 Перший медичний технікум ″Єдиного диспансеру″

1936 – 1941 Харківська фельдшерська школа

1943 – 1954 Харківська фельдшерсько-акушерська школа

з 1954 Харківське базове медичне училище № 1» [1, с. 252].

«Сьогодні медичне училище № 1 продовжує працювати у приміщенні колишнього Олександрівського притулку» [1, с. 157].

Про будинок по вулиці Революції, 3 (до 1900 р. – вул. Садово-Куликівська, з 1990 по 1922 рр. – вул. Губернаторська, з 1916 р. – Куликівський узвіз):

«Красиву, червоної цегли, двоповерхову будівлю, що мала 22 вікна по фасаду, було урочисто відкрито 28 жовтня 1891 р. [архітектор С. І. Загоскін]. Тут розмістився Олександрівський притулок для дітей-сиріт. Засновником притулку стало Харківське Благодійне товариство, що виникло в кінці XVIII ст., за активної участі відомого письменника і невтомного громадського діяча Г. Ф. Квітки-Основ’яненка.

<…> Притулок проіснував до 1917 р. і був закритий через відсутність фінансування. З 1946 р. у цьому приміщенні, спеціально збудованому для потреб милосердя, тепер працює навчальний заклад, випускники якого саме милосердям та професійністю продовжують традиції» [1, с. 160–161].

Джерела

1. Онищенко, О. М. Фельдшерська школа: історія становлення та розвитку (1845–2000 роки) / О. М. Онищенко, О. О. Діденко, С. П. Шкляр. – Харків : Контраст, 2001. – 284 с. : фот.