Григор'єв С. П.

        Дошку на честь С. П. Григор’єва відкрито у грудні 2000 року за адресою вулиця Пушкінська, 82 (нині Григорія Сковороди) на фасаді Державної установи «Інститут медичної радіології імені С. П. Григор’єва Національної академії медичних наук України».

        «Григор’єв Сергій Петрович 1878 – 1920. Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва названо на честь видатного лікаря-рентгенолога, засновника і першого директора інституту».

1. Выдающемуся рентгенологу // Слобода. – 2000. – 12 дек. – С. 4 : фот.

2. Про людину бентежного серця // Слобідський край. – 2000. – 7 груд.

На фасаді Харківського НДІ медичної радіології відкрито меморіальну дошку лікарю-рентгенологу С. П. Григор’єву.

З історії харківської медицини: С. П. Григор’єв

Григор’єв Сергій Петрович (15(27).08.1878 – 25.10.1920) – лікар-рентгенолог. Народився у Харкові. Закінчив третю харківську гімназію і медичний факультет Харківського університету (1901). Організував рентгенологічний кабінет при Миколаївській лікарні (1902), працював у ньому. Один із піонерів вітчизняної рентгенології, конструктор рентгенівської апаратури та інструментарію, автор праць з рентгенодіагностики. Організатор рентгенівського відділу у складі апарату Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР, автор проекту першої української рентгенологічної академії  (затверджений у липні 1920, нині НДІ медичної радіології ім. С. П. Григор’єва). Помер у Харкові [1, 4].

***

«Поєднуючи знання променевої фізики і рентгенівської техніки, Григор’єв набував досвіду клінічної медицини, серйозно займався анатомічними дослідженнями. За короткий час увійшов у число неабияких діагностів і віртуозно опанував рентгенологічну та рентгенографічну техніку. Блискуча якість знімків кістково-суглобової системи і органів шлунково-кишкового тракту, що збереглися, і нині викликає захоплення і залишається зразком технічної майстерності. Працюючи також в галузі хірургії та терапії, Григор’єв постійно брав участь в операціях досліджуваних ним хворих, глибоко і ретельно вивчав спеціальну літературу, накопичував особистий досвід лікаря-клініциста…

Після жовтневої революції за ідеєю Сергія Петровича було створено рентгенівський відділ у складі апарату Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР, який поклав початок плановій організації рентгенівської справи в республіці. Згодом Григор’єв розробив і надіслав до Наркомату детальний проект організації Рентген-академії. Цей проект, що не мав аналогів не тільки у колишній Росії, а й в Європі, було здійснено, хоч не змовкли ще громи громадянської війни. На жаль, Сергій Петрович не побачив здійснення своєї мрії: 10 жовтня він захворів на черевний тиф, а 25 жовтня 1920 року у 42-річному віці він помер, не реалізувавши цілком задумів і сподівань. Все своє життя Григор’єв віддав науці. Він заповів своє тіло "як унікум для вивчення змін від тривалого впливу рентгенівських променів". Розтин став логічним завершенням, останньою ланкою його існування. При розтині було виявлено явища значної атрофії лімфатичного апарата та ряду ендокринних залоз, рецидивні явища ракового процесу на кистях рук, зміни судин мозку. Тяжку втрату, якої зазнала рентгенологія, було відзначено спеціальною постановою Ради Народних Комісарів УРСР про присвоєння заснованій ним Рентгенівській академії імені С. П. Григор’єва» [2].

***

«В 1936 году в Германии в маленьком городке Гамбург-Эпендорф был воздвигнут монумент с надписью: "Памятник посвящается рентгенологам и радиологам всех наций, пожертвовавших своей жизнью в борьбе против болезней ближних". А на гранях монумента – печальный мартиролог со 169-ю фамилиями тех, кто скончался от облучения. Среди них имя нашего земляка – доктора С. П. Григорьева. В 1920 году он основал первую всеукраинскую рентгеновскую академию, а в октябре того же года умер от брюшного тифа в возрасте сорока двух лет. В журнале "Врачебное дело" был опубликован некролог, в котором написано: "Вместе с немногими отважными первыми, со всей энергией своей богато одаренной натуры, вошел он в неведомое царство загадочных икс-лучей и в течение долгих лет напряженной и упорной работы отвоевал много ценных сокровищ: методов и приемов исследования затаеннейших уголков человеческого организма. Это далось ему не только ценой бессонных ночей, нечеловеческого напряжения и энергии, бесконечной борьбы с неожиданными препятствиями, но и ценою крови своей, ценою тела заплатил он за драгоценные практические блага икс-лучей, теряя палец за пальцем от мучительной аденокарциномы".

Пионеры рентгенологии работали на примитивной аппаратуре и знали, чем грозит чрезмерное воздействие рентгеновских лучей. Но некоторые из них сознательно шли на риск. Доктор Григорьев тоже знал, но тем не менее 17 лет из своей недолгой жизни посвятил научной и практической рентгенологии. Тогда он, конечно, не мог знать, что уже через пять лет после его смерти в Рентген-академии, благодаря радию, полученному из лаборатории Марии Кюри, будет положено начало радиотерапии онкобольных, а сама академия станет уникальным исследовательским институтом государственного значения, что в этом институте врачи будут одерживать победы над смертью, а самый страшный диагноз для многих людей больше не будет приговором» [3].

Джерела

1. Артамонова, Н. О. Григор’єв Сергій Петрович / Н. О. Артамонова, Ж. М. Перцева // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2006. – Т. 6. – С. 435. 

2. Артамонова, Н. О. Григор’єв Сергій Петрович / Н. О. Артамонова, А. К. Арнауток, Н. О. Бусигіна // Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. – Харків, 2003. – С. 422–423 : фот.

3. Катрунова, Н. Жизнь и смерть во имя науки : судьба доктора Григорьева / Н. Картунова // Неизвестный Харьков. – Харьков, 2006. – С. 172–174 : фот.

4. Лемберг, О. А. Григор’єв Сергій Петрович (1878 – 1920) / О. А. Лемберг, Ж. М. Перцева // Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліогр. довід. / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків, 2010. – С. 60–61 : фот.