Гулак-Артемовський П. П., Міцкевич А.

Дошку, присвячену зустрічі П. Гулака-Артемовського з А. Міцкевичем відкрито 23 грудня 1999 року за адресою Університетська вулиця, 16 на фасаді Української інженерно-педагогічної академії. Скульптор Ф. Бетліємський.

 

«В пам'ять зустрічі у грудні 1825 року в Харкові. Адам Мицкевич. Петро Гулак-Артемовський». [Паралельний текст польською мовою].

1. Басов, А. Встретились в бронзе // Вечерний Харьков. – 1998. – 24 дек. : фот.

2. Бєжина, Н. Адам Міцкевич був у Харкові // Панорама. – 1999. – 9 янв. – С. 12 : фот.

3. Деус, О. Через півтора сторіччя // Харківський університет. – 1999. – 12 січ.

4. Левоненко, А. На память о встрече в Харькове,  в декабре 1825-го // Время. – 1998. – 26 дек. : фот.

23 грудня на колишній будівлі Харківського університету (нині інженерно-педагогічна академія) відкрито меморіальну дошку в пам'ять про зустріч П. Гулака-Артемовського з А. Міцкевичем. Автор дошки – харківський скульптор Ф. Бетліємський.

Літературні зв’язки Харкова: А. Міцкевич

Гулак-Артемовський Петро Петрович (16.01.1790 – 1.10.1865) – історик, письменник, перекладач. Народився у містечку Городище Київської губернії (нині місто Черкаської області). Навчався у Київській духовній академії. З 1817 р. жив у Харкові, навчався у Харківському університеті як вільний слухач, викладав у ньому польську мову (з 1818) і російську історію (з 1820). Магістр словесності (1821). Професор (з 1825), декан словесного відділення (1829, 1833) і факультету (1837), ректор (1841–1849). Почесний член Харківського університету (з 1855). Автор віршів, байок, літературних перекладів. Один із засновників “Украинского журнала”. Член Королівського товариства друзів науки у Варшаві. Помер у Харкові [3].

***

Міцкевич Адам (24.12.1798 – 26.11.1855) – польський поет, драматург, публіцист, громадський діяч. Народився у с. Заосся (нині Гродненська область, Білорусь). Закінчив Віленський університет (1819). За участь у таємних молодіжних гуртках був заарештований (1823) і висланий до Росії. Жив у Петербурзі і Москві (до 1829), відвідав Київ, Харків, Одесу, Крим. З 1832 р. жив і працював у Парижі, професор слов’янських літератур Паризького університету (з 1841), бібліотекар Бібліотеки Арсеналу (з 1852). Автор віршів, поем. Помер у Стамбулі, похований у Парижі. У 1890 р. перепохований у Кракові (Польща) [5].

***

«У літературі збереглися нечисленні і дещо розпливчасті згадки про особисте знайомство Адама Міцкевича з П. П. Гулаком-Артемовським. Неважко встановити місце і час знайомства поетів: воно відбулося в кінці 1825 р. під час короткого перебування Міцкевича у Харкові. 12 листопада 1825 р. Міцкевич залишив Одесу і вирушив до Москви. Його шлях лежав через Харків. Тут він провів, вірогідно, від двох до трьох тижнів. Поет затримався у Харкові тому, що в цей час там мешкали його близькі віленські знайомі – професор права Харківського університету І. М. Данилович і викладач мінералогії цього ж університету І. А. Криницький. Університет тоді щойно відзначив своє 20-річчя. Серед його студентів були й поляки. В університеті викладали польську мову і літературу. У Даниловича Міцкевич знайшов нові польські журнали з рецензіями на свої вірші. Очевидно, на квартирі у Даниловича і відбулося знайомство Міцкевича з П. Гулаком-Артемовським – палким прихильником польської культури. Петро Петрович прекрасно знав польську мову і літературу. Ще у 1818 р. в університеті за його проектом був організований спеціальний клас польської мови. На сторінках “Українського вісника” регулярно друкувалися його переклади з польської. Як бачимо, у двох поетів знайшлися теми для спілкування. А внаслідок особистого знайомства через деякий час з’явилася балада Гулака-Артемовського “Твардовський” – українська переробка балади Міцкевича “Пані Твардовська”. За свідоцтвом професора О. П. Рославського-Петровського про цю баладу “з великою повагою відзивався сам Міцкевич і, не шкодуючи свого авторського самолюбства, говорив, що малоросійський переклад вище оригіналу”. На жаль, Гулак-Артемовський більше не перекладав твори Міцкевича. Але він почав велику справу: першим доніс до українського читача бодай невеличке зернятко з творчості великого співця Польщі» [6].

Джерела

1. Айзеншток, І. Я. До перебування Міцкевича на Україні: (А. Міцкевич і П. Гулак-Артемовський) // Міжслов’янські літературні взаємини : зб. ст. – Київ, 1958. – С. 97–110.

2. Айзеншток, І. Я. З творчих взаємин А. Міцкевича та П. Гулака-Артемовського // Радянське літературознавство. – 1966. – №4. – С. 47–55.

3. Гулак-Артемовський Петро Петрович // Ректори Харківського університету (1805 – 2014) : біобібліогр. довід. / уклад.: В. Д. Прокопова та ін. – Харків, 2015. – С. 44–50 : портр.

4. Нестерук, В. Адам Мицкевич – в Харькове // Неизвестный Харьков / Ю. О. Адам и др. – Харьков : Книжная фабрика им. М. В. Фрунзе, 2006. – С. 47–48.

5. Стемпєнь, С. С. Міцкевич Адам // Енциклопедія історії України. – Київ, 2009. – Т. 6. – С. 767–769 : портр.

6. Юрченко, О. Справа, почата в Харкові: Міцкевич і Гулак-Артемовський // Прапор. – 1963. – №11. – С. 93–94.