Франко І. Я.

Дошку на честь І. Я. Франка відкрито у серпні 2011 року за адресою Університетська вулиця, 13 на фасаді міського історичного архіву (нині архівний відділ Харківської міської ради). Скульптор А. Рідний, архітектор М. Рабінович.

 

«В цьому будинку у 1906 році присвоєне почесне звання доктора філософських наук видатному українському письменнику, вченому, критику, громадському діячу Івану Франку».

1. Галаур, С. Вшанування Великого Каменяра // Урядовий кур’єр. – 2011. – 26 серп. – С. 5.

2. Зозуля, И. Франко обошелся городу в сто тысяч гривен // Вечерний Харьков. – 2011. – 27 авг. – С. 4 : фот.

3. Тесло, І. У Харкові вшанували Івана Франка // Слобідський край. – 2011. – 27 серп. – С. 3.

4. Харьков – Ивану Франко // Харьковские известия. – 2011. – 25 авг. – С. 4 : фот.

На будівлі міського історичного архіву (вул. Університетська, 13) відкрито меморіальну дошку І. Франку. Автори – скульптор А. Рідний, архітектор М. Рабінович.

З історії Харківського університету: вшанування І. Я. Франка

Франко Іван Якович (27.08.1856 – 28.05.1916) – письменник, публіцист, громадський діяч. Народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту (нині Львівська область). Навчався на філософському факультеті Львівського університету (з 1875), неодноразово припиняв навчання у зв’язку з арештами, завершив вищу освіту у Чернівецькому університеті (1891). Захистив докторську дисертацію у Віденському університеті (1893). Автор численних поетичних та прозаїчних творів, наукових праць і статей з літературознавства та історії. Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 1899). Почесний доктор Харківського університету (1906). Помер у Львові, похований на Личаківському кладовищі [5].

***

«Іван Франко ніколи не бував на Слобожанщині, однак рядки з його праці “Адам Міцкевич в українській літературі” пояснюють його увагу до Харкова : “Перші міцні проблески відродження української літератури з’явилися на лівому березі Дніпра, в Полтаві і Харкові”. І це було не лише даниною минулому, адже і в повсякденній діяльності І. Франка цікавив Харків як університетське місто, значний культурний центр. Він стежив за літературою, яку видавав Харківський університет, цікавився творами сучасних йому вчених Харківського університету О. Потебні, Д. Багалія, М. Сумцова. Саме М. Сумцов у вересні 1906 р. подав Раді історико-філологічного факультету Харківського університету доповідну записку про літературну і наукову діяльність І. Франка, в якій обґрунтовував мотиви обрання того почесним доктором російської словесності університету: “В текущем году исполняется 50-летие одного из выдающихся ученых, талантливого поэта и публициста И. Я. Франко. Галичанин родом, Франко всю свою жизнь провел в родном крае в борьбе за народное слово и народное право”. Сумцов охарактеризував І. Франка як письменника, публіциста, науковця, згадав його художні твори, праці з етнографії, фольклористики, філософії. Висновок Сумцова був однозначним: “По количеству и качеству изданных материалов, по обилию и достоинству научных исследований Франко занимает ныне одно из самых видных и почетных мест в славянском мире”. Декан факультету професор В. П. Бузескул інформував Раду університету: “Историко-филологический факультет основываясь на данных, изложенных в докладной записке заслуженного профессора Н. Ф. Сумцова, имеет честь ходатайствовать о возведении в степень доктора русской словесности галицийского ученого и исследователя, публициста и поэта И. Я. Франко, по случаю исполнившегося в текущем году 50-летия его жизни. Решение факультета состоялось единогласно”. 20 вересня Рада університету одноголосно обрала І. Франка почесним доктором російської словесності: “По прочтении сего представления и отзыва профессора Н. Ф. Сумцова об учено-литературной деятельности И. Я. Франко – Совет единогласно положил: на основании статей 30 и 89 Университетского Устава 1884 г. возвести галицийского ученого и исследователя И. Я. Франко в степень доктора русской словесности без испытания и предъявления диссертации, о чем через господина Попечителя округа подать на утверждение господина Министра Народного Просвещения”. У листі від 30 листопада 1906 р. ректор університету професор Д. Багалій писав І. Франкові: “Милостивый государь, Иван Яковлевич. Совет университета в заседании 20 сентября сего года возвел Вас в степень доктора русской словесности. Ныне господин Министр Народного Просвещения предложением от 13 ноября уведомил, что он утвердил Вас в степени доктора русской словесности без испытания и представления диссертации. Сообщая о сем, со своей стороны шлю сердечный привет новому доктору honoris causa. Присовокупляя, что установленный диплом на степень доктора будет выслан Вам немедленно по отпечатанию его”. Таким чином харків’яни вшанували творчий геній І. Франка» [3].

***

«Академік Д. І. Багалій у своїх спогадах писав про цю подію: “Це була данина високої поваги старого ювілянта – Харківського університету, що справляв тоді свій 100-річний ювілей – галицькому вченому і поетові, якого високо цінувала вся Україна як свого видатного сина”» [4].

Джерела

1. Воробйова, О. В. Франко Іван Якович // Літературна Харківщина : довід. / за заг. ред. М. Ф. Гетьманця. – 2-е вид., випр. і доп. – Харків, 2007. – С. 274–275.

2. Іваненко, І. Іван Франко – почесний доктор Харківського університету // Прапор. – 1956. – №7. – С. 110–111.

3. Матвєєва, Т. С. І. Я. Франко і Харків: до 150-ліття від дня народження митця, ученого, громадянина // UNIVERSITATES : наука и просвещение. – 2007. – №1. – С. 48–55 : фот.

4. Сарана, О. Почесний доктор Харківського університету // Прапор. – 1966. – №5. – С. 52–56 : фот.

5. Франко Іван Якович // Почесні члени Харківського університету : біогр. довід. / [редкол.: В.С.Бакіров та ін.] – Харків, 2015. – С. 309–311 : фот.