Міхновський М. І.

Дошку на честь М. І. Міхновського відкрито 24 серпня 2003 року за адресою Університетська вулиця, 16 на фасаді Української інженерно-педагогічної академії. Художник В. Бондар.

 

«Михновський Микола Іванович (1873 – 1924) визначний юрист і громадський діяч виступив тут 26.02.1900 р. з програмною доповіддю “Самостійна Україна”, де вперше обґрунтував концепцію і принципи створення незалежної Української держави».

1. Різниченко, О. Свобода по-харківськи // Объективно. – 2003. – 11 сент. – С. 19 : фот.

2. Столбецов, О. И установят, и восстановят // Вечерний Харьков. – 2003. – 19 авг. – С. 6.

24 серпня на колишній будівлі Харківського університету (вул. Університетська, 16) відкрито меморіальну дошку М. І. Міхновському. Автор портрета на дошці – художник В. Бондар.

З історії громадсько-політичного життя Харкова: М. І. Міхновський

Міхновський Микола Іванович (19(31).03.1873 – 3.05.1924) – громадський і політичний діяч, основоположник і один з ідеологів українського націоналізму. Народився у с. Турівка (нині Київської області). Закінчив юридичний факультет Київського університету (1895). Працював адвокатом у Києві (з 1895) та Харкові (з 1899). Засновник Української народної партії (1902), керівник таємного товариства «Оборона України» (1903 – 1908). З 1914 р. служив у Київському військовому суді. Засновник і керівник Українського військового клубу ім. П. Полуботка (1917), член Українського генерального військового комітету. Член Української Центральної Ради (1917). Потім жив на Полтавщині, у Новоросійську, на Кубані. У 1924 р. повернувся до Києва, де був заарештований. Через кілька днів був звільнений і наступного дня покінчив життя самогубством за нез’ясованих обставин [1].

***

«З 1899 до 1914 рр. М. І. Міхновський жив у Харкові. Краєзнавці знайшли будинок по вул. Червоножовтневій, 24, в якому він проживав. Він керував роботою “Третього товариства взаємного кредиту”, співпрацював з “Товариством ім. Квітки-Основ’яненка”, брав участь у роботі Харківської міської думи (з 1911), очолював її правничу комісію. На святкуванні шевченківських роковин у Харкові 26 лютого 1900 р. Міхновський виголосив промову “Самостійна Україна”, в якій вперше в історії України юридично та політично обґрунтував права на створення Української Соборної Самостійної держави. Міхновський популяризував ідеологію українського націоналізму та ідею державного самостійництва у численних періодичних виданнях, які він редагував або видавав, зокрема “Самостійна Україна” (1905), “Хлібороб” (1905), “Слобожанщина” (1906), “Сніп” (1912–1913)» [6, с. 217–219].

***

«До Харкова Міхновський приїхав у 1899 р., коли йому було 26 років. Тут йому вдалося знайти роботу: спочатку працював помічником присяжного повіреного, а потім став адвокатом, відкривши власну юридичну контору. Адвокатська практика забезпечувала йому гідне життя. Він брав участь у роботі Харківського юридичного товариства при університеті, зокрема у засіданні 2 листопада 1902 р., на якому обговорювалася доповідь приват-доцента В. Устинова “Ідея національної держави”. Міхновський брав участь у багатьох судових процесах. Іноді він виступав захисником у процесах над членами нелегальних українських партій і організацій. Але найчастіше йому доводилося виступати на захист селян. За це він дістав від своїх колег прізвисько “Адвокат голодранців”. Особливо часто доводилося виступати в процесах над селянами у 1902 – 1903 рр., коли у Харківській і Полтавській губерніях спалахнули аграрні заворушення.

Очевидці переказували, що Міхновський у суді прагнув говорити українською мовою – рідною для селян. Після переїзду до Харкова Міхновський з ентузіазмом включився в роботу Товариства поширення в народі грамотності. Зокрема 9 квітня 1901 р. він брав участь в обговоренні доповіді професора Д. Багалія “Видання книжок українською мовою” і пропонував “ввести початкову освіту в народних школах на українській мові”. Але найголовніше – Міхновський одержав у Харкові широку студентську аудиторію, яка прагнула до активних політичних дій, а саме – створення національної політичної партії. Перша політична українська партія була створена у Харкові у січні – лютому 1900 р. і одержала назву Революційна українська партія (РУП). Розробка програмних документів була доручена Міхновському, і він дуже швидко виконав замовлення партії – написав брошуру, яка вийшла під назвою “Самостійна Україна”. Зміст цього документа Міхновський вперше виголосив на святкуванні роковин Тараса Шевченка в Полтаві (19 лютого) і в Харкові (26 лютого 1900 р.)» [5, с. 96–106].

***

Зі спогадів Ю. Колларда:

«В Харкові “Шевченківське свято” урядила 26 лютого студентська громада, а відбулося воно в конспіративному помешканні у панства Нелідових, близьких знайомих братів Мартосів, за річкою Лопаню проти церкви по дорозі на Іванівку. Не вважаючи на конспіративність зібрання, присутніх було біля 100 чоловік. Під кінець свята Микола Міхновський з великим піднесенням виголосив свою другу промову на тему “Самостійна Україна”, закінчивши її словами: “Ми хочемо єдиної, нероздільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кубань річку”. Блискавкою ударила по нас та промова. Всі були наче перелякані несподіванкою й на дві-три секунди в кімнаті настала мертва тиша, але скоро розляглися гучні оплески. Всі були в якомусь екстазі» [2, с. 74–75].

Джерела

1. Бойко, О. Д. Міхновський Микола Іванович // Енциклопедія Історії України. – Київ, 2009. – Т. 6. – С. 766–767 : фот.

2. Коллард, Ю. Спогади юнацьких днів 1897 – 1906 : українська студентська громада в Харкові і Революційна українська партія (РУП). – Торонто : Срібна Сурма, 1972. – 223 с.

3. Медвідь, В. Адвокат самостійної України // Слобідський край. – 2006. – 25 листоп.

Харківські сторінки життя М. Міхновського.

4. Меліхов, В. Зоряний час Миколи Міхновського // Слобідський край. – 2007. – 22 груд.

5. Путятін, В. Д. Пам'ятні місця Української революції 1917 – 1921 рр. на Харківщині // Пам'ятки монументального мистецтва Слобожанщини : зб. наук.-популяр. ст. / В. Д. Путятін. – Харків, 2011. – С. 217–225.

6. Турченко, Ф. Г. Микола Міхновський : життя і слово. – Київ : Генеза, 2006. – 320 с. : іл.