Баллін М. П.

Дошку на честь М. П. Балліна встановлено у 1996 році за адресою Чернишевська вулиця, 40. Зараз дошка відсутня.

«В цьому будинку з 1861 по 1904 рік мешкав Баллін М. П., відомий просвітитель та громадський діяч, в 1866 році засновавший перше в Україні "Харківське споживче товариство"».

Березін, Є. Меморіальну дошку знайдено! // Слобідський край. – 2008. – 5 липня. – С. 8.

З історії Харківської споживчої кооперації: М. П. Баллін

«Баллін Микола Петрович (6.09.1829–14.05.1904): громадський діяч, видавець, кооператор. Народився у м. Петербург (за іншими даними у Катеринославській губернії). Закінчив училище правознавства (Петербург, 1849). Займався кооперацією та книжковою торгівлею, заснував громадські бібліотеки у Катеринославі (1859) та Костромі (1860). З 1861 р. жив і працював у Харкові. Заснував книготоргове підприємство "Книжковий і музичний магазин О. Балліної" (1862). Засновник першого у Харкові споживчого товариства (1866), заснував при ньому кооперативне видавництво (1869) і видав серію брошур. Автор ряду статей та книг про кооперацію, у т.ч. "Основы социологии г. Харькова", перекладів праць англійських та німецьких політекономів та кооператорів. Один із засновників першого в Україні Харківського товариства поширення в народі грамотності (1869), створив при ньому перший книжковий склад. Один із засновників Харківської громадської бібліотеки (1886). Помер у Харкові. На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку (1996)» [1].

***

Оголошення

 у Харківському календарі за 1877 [5].

«Після повернення з-за кордону, Микола Петрович намагався здійснити свої численні кооперативні плани. У 1870 році він заснував у Харкові кооперативне агентство з розповсюдження швейних машин. І артільну швейну майстерню. Зробив він це, будучи щиро переконаним, що поширення цієї справи є кроком у напрямку полегшення долі простих людей й зміцнення кооперативних відносин між ними. У своїй роботі, ″Вступ у соціологію м. Харкова″, яку М. Баллін написав у 80-х роках ХІХ ст., він стверджував, що однією з причин, що мала вплив на зменшення смертності жінок, варто вважати поширення у Харкові вживання швейних машин, оскільки протягом останніх 20 років заробіток швачки збільшився втроє і ця робота стала менш виснажливою.

<…> Микола Баллін завжди говорив, що діти – це майбутнє держави і тому одним з найважливіших завдань, яке він ставив перед собою, було створення Товариства допомоги учням, котре повинне було подбати про збільшення зручностей для школярів щодо придбання підручників, посібників, одягу та взуття. У планах Балліна було створення при школах споживчих крамниць, лазень та їдалень» [3].

***

«Самою старішою з відомих нам галузів кооперації на Вкраїні була споживча, а найстарішим споживчим товариством – Харківське, 1866 року. Ініціаторами Харківського споживчого товариства були Бекетов, Гордієнко та Брильянтїв, але виникло Харківське споживче товариство <…> при найближчій участі Балліна.

<…> Харківське споживче т-во, навіть в порівнянню з сучасними нам споживчими т-вами, вражає ріжносторонністю своєї діяльності. Чого тільки не було в Харківському т-ві?! І кооперативна їдальня, і пекарня, і артіль коопреативних служащих і торгівля одежою, кам’яним вугіллям та дровами, і агентство по розповсюдженню швецьких машин, і завод фруктових вод і ідея об’єднання споживчих товариств і, надуманий задля цієї мети, з’їзд кооператорів і завязання зносин з закордонним торговим ринком і кооперативне видавництво» [4, с. 10, 11].

«Одним з найсильніших мотивів для кооперативної роботи Балліна був чисто ідейний, громадський, бік кооперативного руху. – ″Будущность наша″, – писав Баллін <…> в 1900 році, – в розвитку народних домів, котрі вміщатимуть в собі і народні університети, і споживчі крамниці, і біржі кооперативів, і музеї, і ріжні курси, і виробництво кооперативне. Кожен раз, коли я знайомлюсь з кооператором, в мене виникає надія на піддержку мені з його боку в моїй справі, в тій чи іншій мірі″» [4, с. 12].

***

«У 1996 році у зв’язку зі 130-річям створення першого в Україні споживчого товариства на фасаді будинку по вулиці Чернишевського, 40, де жив Микола Баллін, було встановлено пам’ятну дошку. З часом цю будівлю викупив один з харківських підприємців. Будинок було відреставровано, а згодом перебудовано. Меморіальну дошку тоді зняли й деякий час її місцезнаходження залишалося невідомим.

Пошуки зниклої пам’ятної дошки розпочав відомий харківський краєзнавець Леонід Раєнко. Потім до справи приєдналися працівники апарату облспоживспілки і музею Харківського кооперативного торговельно-економічного коледжу. Звернення до різних організацій, причетних до будівництва офісу, та Київського райвиконкому позитивних результатів не дали.

<…> після довгих пошуків, у яких брали участь багато небайдужих до історії кооперації людей, пам’ятну дошку виявив на одному зі складів, що належать нинішньому власникові офісу, Олександр Бобирєв, відомий у минулому спеціаліст із заготівлі облспоживспілки. В урочистій обстановці він передав знахідку правлінню облспоживспілки. Відтепер пам’ятна дошка зберігатиметься в музеї кооперативного торговельного коледжу» [2].

Джерела

1. Баллін Микола Петрович // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2003. – Т.2. – С. 170‑171 : фот.

2. Березін, Є. Меморіальну дошку знайдено! // Слобідський край. – 2008. – 5 липня. – С. 8.

3. Ковальчук, В. М. Микола Баллін – фундатор кооперативного руху в Україні // Українська біографістика : зб. наук. праць. – Київ, 2005. – С. 106–111.

4. Пожарський, П. Нариси з історії української кооперації. – Київ : Друкарня т-ва ″Робітнича Книгарня″, 1919. – 80 с.

5. Харьковский календарь на 1877 год / Изд. Харьк. Губерн. Стат. Ком. – Харьков, 1876. – 430, 239, 76 с.