Орджонікідзе Г. К.

Дошку на честь Г. К. Орджонікідзе відкрито за адресою Театральний майдан, 1 на фасаді Державного банку (нині Національний банк). Дошка відсутня.

«Тут з січня по квітень 1918 року працював комісаром банку Серго Орджонікідзе, тимчасовий надзвичайний комісар району України»

Олексеенко, Н. Улица Сумская // Красное знамя. – 1977. – 21 дек.

На будівлі Державного банку є дошка Г. К. Орджонікідзе, який працював тут у 1918 році.

З історії громадсько-політичного життя Харкова: Г. К. Орджонікідзе

Орджонікідзе Григорій Костянтинович (парт. псевд. – Серго; 12(24).10.1886 – 18.02.1937) – державний діяч. Народився у с. Гореша Кутаїської губернії (нині Грузія). Навчався у фельдшерській школі (Тифліс, 1901 – 1905). Член Російської соціал-демократичної робітничої партії (з 1903), учасник революційного руху 1905 – 1907 рр. на Закавказзі. Не раз зазнавав арештів, перебував на засланні та в еміграції. У 1915 р. засуджений до довічного заслання в Якутії, повернувся після Лютневої революції 1917 р. У грудні 1917 р. призначений тимчасовим надзвичайним комісаром району України (основним місцем перебування був Харків). У 1918 – 1921 рр. працював у Закавказзі, у 1921 – 1922 рр. – на Донбасі. У 1926 – 1930 рр. – нарком робітничо-селянської інспекції СРСР, заступник голови РНК СРСР,з 1930 р. – голова Вищої ради народного господарства СРСР, з 1932 р. – нарком важкої промисловості СРСР. Організовував відновлення вугільних шахт Донбасу, завершення будівництва Дніпрогесу. Був одним із ініціаторів будівництва Харківського тракторного заводу. Покінчив життя самогубством. Похований у Москві біля Кремлівської стіни [5].

***

«В 4-этажном здании, расположенном в северо-западной части Театральной площади, с января по апрель 1918 г. работал комиссаром банка государственный и партийный деятель Г. К. Орджоникидзе. Решением советского правительства он в декабре 1917 г. был назначен Чрезвычайным комиссаром района Украины для согласования действий РСФСР и УССР в борьбе против контрреволюции, оказания помощи Украинскому Советскому правительству во всех отраслях работы, а также для организации работы финансово-кредитных учреждений. Прибыв на Украину, Орджоникидзе предпринял энергичные меры по установлению советского порядка работы в банковских и других финансовых учреждениях. Он распределял между советскими учреждениями направляемые из РСФСР на Украину средства (с декабря1917 г. по апрель 1918 г. в Харьков было отправлено более миллиарда рублей) и осуществлял жесткий контроль за использованием отпускаемых денег по назначению. В начале апреля, когда к Харькову приближались немецкие войска, Орджоникидзе оказал большую помощь комиссии по эвакуации ценного имущества и стратегического сырья. Оперативно, в один день он организовал эвакуацию в Ростов-на-Дону денег и ценностей, находившихся в банке, изъятию которых пытались препятствовать директор и банковские чиновники… На главном фасаде банка установлена чугунная доска с бронзовым барельефным погрудным изображением Орджоникидзе и текстом» [3].

Джерела

1. Гарчев, П. Серго Орджонікідзе у Харкові // Соціалістична Харківщина. – 1957. – 10 груд.

2. Дьяченко, Н. Т. Историко-революционные памятники Харьковщины / Н. Т. Дьяченко, Т. М. Борисова, М. В. Уманский. – 3-е изд., испр. и доп. – Харьков : Прапор, 1983. – С. 139–141.

3. Материалы к Своду памятников истории и культуры народов СССР по Украинской  ССР / Укр. о-во охраны памятников истории и культуры. – Киев : [б. и.], 1984. – Вып. 2 : Харьковская область. – С. 188–189.

4. Орджоникидзе, З. Г. Путь большевика : страницы из жизни Г. К. Орджоникидзе. – 3-е изд. – Москва : Политиздат, 1986. – С. 172–182.

Про роботу Г. К. Орджонікідзе у Харкові в 1917–1918 рр.

5. Удод, О. А. Орджонікідзе Григорій Костянтинович // Енциклопедія історії України. – Київ, 2010. – Т. 7. – С. 628 : фот.