Ряппо Я. П.

Дошку на честь Я. П. Ряппо відкрито 19 травня 2009 року за адресою вулиця Алчевських 29 на фасаді Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

«Яан Ряппо 11.04.1880–14.04.1958. Эстонец, государственный деятель, учёный, педагог. Инициатор создания в Харькове различных национальных начальных школ (1921–1941)» [Паралельний текст естонською мовою].

З історії освіти Харкова: Я. П. Ряппо

Ряппо Ян (Яан) Петрович (12.04.1880 – 14.04.1958) – педагог, громадський діяч. Народився у Вероському повіті Ліфляндської губернії (нині Вируський район, Естонія). Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1909). Учасник революцій 1905 та 1917 рр. З 1917 р. жив і працював на Україні, очолював відділи освіти у Миколаєві (1919) та Одесі (1920). У 1921 – 1934 рр. жив у Харкові, був заступником народного комісара освіти (1921 – 1928). Головний редактор журналу «Шлях освіти» (1922 – 1927), автор статей з теорії та історії освіти. Один із засновників Українського науково-дослідного інституту педагогіки (1926, нині Інститут педагогіки  Національної академії педагогічних наук України), очолював у ньому секцію системи освіти. Працював наркомом легкої промисловості УРСР (1928 – 1938), потім – заступником голови Вищої ради народного господарства УРСР. У 1944 – 1948 рр. керував науково-методичним кабінетом Міністерства освіти УРСР. Помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі [3].

***

«Із січня 1920 р. Я. П. Ряппо переїхав до Харкова, де з 1921 до 1928 р. займав посади заступника Народного комісара освіти України, керівника Головного управління професійної освіти, Науково-методологічного комітету при Наркомосі, голови Головнауки і Ради національних меншин. Обстоюючи ідею пріоритету соціально спрямованої освіти у педагогічній науці і освітній практиці, Я. П. Ряппо власним життям демонстрував соціальну і професійну активність. У 1922–1928 рр. він брав участь у розробці Кодексу законів про освіту. Саме Ряппо закріпив практику кодифікації і правового врегулювання питань загальної і професійної освіти. Ухвалений лише в УСРР, Кодекс став помітною віхою в історії радянського законодавства…

У 1920-і рр. Я. П. Ряппо долучився до процесу українізації навчальних закладів, яку здійснював Наркомос України. Саме у його доповіді було підбито перші підсумки українізації, наведені дані про співвідношення між кількістю українського населення та охоплення дітей українською школою в окремих губерніях на 1 жовтня 1923 р., показана динаміка росту україномовних та національних загальноосвітніх шкіл. Українізація не означала примусової денаціоналізації меншин. Для того, щоб її проведення не завдало шкоди представникам інших національностей, які проживали компактно, відбулося національне районування території республіки. У 1923–1925 рр. було створено 12 національних районів і 954 національні сільради, працювало більше тисячі національних шкіл з різними мовами навчання. Природно, що Я. П. Ряппо опікувався естонською національною меншиною Харкова…

Займався Ряппо і викладацькою діяльністю. Зокрема у 1920-і рр. він викладав курси педагогіки й історії освіти в Харківському інституті народної освіти. Також Я. П. Ряппо брав участь у створенні Заочного Педагогічного ВУЗу (ЗПВ) у Харкові за адресою вулиця Артема, будинок №29, де зараз знаходиться головний корпус Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди» [2, с. 27–31, 37, 90].

Джерела

1. Ігнатьєва, А. І. Основні віхи життя та напрями громадсько-педагогічної діяльності Я. П. Ряппо // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. праць. – Запоріжжя, 2011. – Вип. 17 (70). – С. 21–26.

2. Криштоф, С. Д. Організаційна і громадсько-педагогічна діяльність Я. П. Ряппо в Україні у 20–30-і роки XX століття / С. Д. Криштоф та ін. – Харків : Видавець Іванченко І. С., 2014. – 166 с.

3. Самоплавська, Т. О. Ряппо Ян Петрович (1880 – 1958) // Українська педагогіка в персоналіях. – Київ, 2005. – Кн. 2. – С. 37–42 : фот.