Актори-шевченківці, загиблі в роки Великої Вітчизняної війни



Дошку на честь акторів, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни, встановлено за адресою вулиця Сумська, 9 у фойє Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.


«Вічна слава шевченківцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.: М. Назарчук – актор, Б. Зибцев – актор, М. Першин – режисер, В. Барановський – артист оркестру, М. Крамич – актор».


З історії театрального життя Харкова: Харківський державний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка в роки Великої Вітчизняної війни


«За тиждень до початку війни газета "Комуніст" надрукувала статтю М. Крушельницького  "Творчий звіт шевченківців", присвячену наступним гастролям.
"Ми мріємо про театр високого тонусу, – писав М. Крушельницький, – про театр великої, чіткої форми, великих пристрастей і глибокої схвильованості, театр, який відображає творчий пафос нової людини, який проектує майбутнє і говорить про гігантські перспективи людини-героя, яка міняє природу, світ, життя".
<> Немов передчуваючи ті важкі випробовування, які випадуть на долю його Батьківщини, М. Крушельницький закликав своїх побратимів відтворювати на сцені образ людини-героя, яка усім ходом історії покликана була врятувати народи від фашистської навали.
<> У неділю 22 червня фашистська Німеччина напала на нашу країну. Почалася Велика Вітчизняна війна. 27 червня, припинивши гастрольну подорож, колектив Театру імені Т. Шевченка повернувся до рідного міста.
У Харкові було поновлено оформлення цілого ряду вистав, і театр розпочав роботу на стаціонарі вже в умовах воєнного часу.
<> У числі видатних діячів науки та мистецтва були евакуйовані з Харкова Д. Антонович, М. Крушельницький, І. Мар’яненко, О. Сердюк, В. Чистякова. Основна частина колективу деякий час ще залишалася в Харкові. Останню свою виставу "В степах України" шевченківці показали на рідній сцені 22 вересня 1941 року. Незабаром чотирма групами у збірних ешелонах театр було евакуйовано на схід.
<> Влітку 1943 року Театр імені Т. Шевченка сформував фронтову бригаду. До її репертуару увійшла вистава "Шельменко-денщик". Портативне оформлення оригінальної конструкції  легко вкладалося у дві скрині. Оркестр був замінений струнним квартетом. Крім того, майже всі учасники цієї вистави мали в репертуарі концертні номери.
Фронтову бригаду очолював О. Сердюк. До її складу входили: режисер Р. Черкашин, артисти С. Верхацький, Н. Герасимова, П. Колбанов, Л. Криницька, П. Кумаченко, В. Матвєєв, М. Покотило, В. Родіонова, М. Савченко.
<> Шлях бригади пролягав через щойно визволений Харків. Пройшло два роки відтоді, як шевченківці показали свою останню виставу на харківській сцені. Хвилюючою була зустріч з глядачами рідного міста.
Шевченківці перебували в Харкові два тижні, давши ряд вистав і концертів у військових частинах, госпіталях та на підприємствах. Далі бригада просувалася фронтовими дорогами наступу Ватутіна в напрямі Києва. Полуторка з артистами-шевченківцями мандрувала з частини до частини, все ближче до Дніпра.
<> У столиці України закінчився маршрут фронтової бригади, і її учасники повернулися до Харкова.
Театр імені Т. Шевченка був першим із числа евакуйованих творчих колективів, який розпочав свою роботу на стаціонарі.
<> Настала весна 1945 року – весна нашої перемоги. Над головами мільйонів людей засяяла стобарвна райдуга свободи і щастя. Перемога! Нагорода за роки невимовних страждань, за безприкладну працю, за нечувану відвагу і героїзм, за велику любов до рідної землі.
Кров’ю кращих синів освячений був величний, вікопомний День перемоги. Немає в дружній сім’ї шевченківців М. Назарчука і Б. Зибцева, талановитих митців, які полягли смертю хоробрих на полі бою. Вічна їм пам’ять!» [1].

Джерела

1. Горбенко, А. Г. В роки Великої вітчизняної війни // Харківський театр імені Т. Г. Шевченка / А. Г. Горбенко. – Київ, 1979. – С. 127–137.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий