Дошку на честь акторів, загиблих в роки Другої світової війни, встановлено за адресою вулиця Сумська, 9 у фойє Харківського
державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.
«Вічна слава шевченківцям, які загинули на фронтах
Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.: М. Назарчук – актор, Б. Зибцев –
актор, М. Першин – режисер, В. Барановський – артист оркестру, М. Крамич –
актор».
З історії театрального життя Харкова: Харківський
державний український
драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка в роки Другої світової війни
«За тиждень до початку війни газета "Комуніст"
надрукувала статтю М. Крушельницького
"Творчий звіт шевченківців", присвячену наступним гастролям.
"Ми мріємо про театр високого тонусу, – писав М.
Крушельницький, – про театр великої, чіткої форми, великих пристрастей і
глибокої схвильованості, театр, який відображає творчий пафос нової людини,
який проектує майбутнє і говорить про гігантські перспективи людини-героя, яка
міняє природу, світ, життя".
<…> Немов передчуваючи ті важкі випробовування, які випадуть на долю його
Батьківщини, М. Крушельницький закликав своїх побратимів відтворювати на сцені
образ людини-героя, яка усім ходом історії покликана була врятувати народи від
фашистської навали.
<…> У неділю 22 червня
фашистська Німеччина напала на нашу країну. Почалася Велика Вітчизняна війна.
27 червня, припинивши гастрольну подорож, колектив Театру імені Т. Шевченка
повернувся до рідного міста.
У Харкові було поновлено оформлення цілого ряду вистав, і
театр розпочав роботу на стаціонарі вже в умовах воєнного часу.
<…> У числі видатних діячів науки та мистецтва були евакуйовані з Харкова Д.
Антонович, М. Крушельницький, І. Мар’яненко, О. Сердюк, В. Чистякова.
Основна частина колективу деякий час ще залишалася в Харкові. Останню свою
виставу "В степах України" шевченківці показали на рідній сцені 22
вересня 1941 року. Незабаром чотирма групами у збірних ешелонах театр було
евакуйовано на схід.
<…> Влітку 1943 року Театр імені Т. Шевченка сформував фронтову бригаду. До її
репертуару увійшла вистава "Шельменко-денщик". Портативне оформлення
оригінальної конструкції легко
вкладалося у дві скрині. Оркестр був замінений струнним квартетом. Крім того,
майже всі учасники цієї вистави мали в репертуарі концертні номери.
Фронтову бригаду очолював О. Сердюк. До її складу
входили: режисер Р. Черкашин, артисти С. Верхацький, Н. Герасимова, П.
Колбанов, Л. Криницька, П. Кумаченко, В. Матвєєв, М. Покотило, В.
Родіонова, М. Савченко.
<…> Шлях бригади пролягав через щойно визволений Харків. Пройшло два роки
відтоді, як шевченківці показали свою останню виставу на харківській сцені.
Хвилюючою була зустріч з глядачами рідного міста.
Шевченківці перебували в Харкові два тижні, давши ряд
вистав і концертів у військових частинах, госпіталях та на підприємствах. Далі
бригада просувалася фронтовими дорогами наступу Ватутіна в напрямі Києва.
Полуторка з артистами-шевченківцями мандрувала з частини до частини, все ближче
до Дніпра.
<…> У столиці України закінчився маршрут фронтової бригади, і її учасники
повернулися до Харкова.
Театр імені Т. Шевченка був першим із числа евакуйованих
творчих колективів, який розпочав свою роботу на стаціонарі.
<…> Настала весна 1945 року – весна нашої перемоги. Над головами мільйонів
людей засяяла стобарвна райдуга свободи і щастя. Перемога! Нагорода за роки
невимовних страждань, за безприкладну працю, за нечувану відвагу і героїзм, за
велику любов до рідної землі.
Кров’ю кращих синів освячений був величний, вікопомний
День перемоги. Немає в дружній сім’ї шевченківців М. Назарчука і Б. Зибцева,
талановитих митців, які полягли смертю хоробрих на полі бою. Вічна їм пам’ять!»
[1].
Джерела
1. Горбенко, А. Г. В роки Великої вітчизняної війни
// Харківський театр імені Т. Г. Шевченка / А. Г. Горбенко. – Київ, 1979. – С.
127–137.
Комментариев нет:
Отправить комментарий