Дошку на честь М. М. Крушельницького встановлено у 1997
році
за адресою Сумська вулиця, 9 на фасаді Харківського державного українського драматичного театру
ім. Т. Г. Шевченка.
Скульптор С. Якубович.
Скульптор С. Якубович.«1926 – 1952 р.р. працював Мар'ян Крушельницький».
1. Андрияненко, Ю. Увековечен в сердцах и в камне //
Слобода. – 1997. – 4 июля : фот.
2. Хомайко, Ю. Встретились Курбас с Крушельницким //
Вечерний Харьков. – 1997. – 3 июля.
Статті про встановлення меморіальної дошки М. М. Крушельницькому
на фасаді Харківського державного українського драматичного театру
ім. Т. Г. Шевченка, поряд з меморіальною дошкою Лесю Курбасу.
З історії театрального мистецтва Харкова: М. М.
Крушельницький – актор, режисер Харківського державного українського
драматичного
театру ім. Т. Г. Шевченка
театру ім. Т. Г. Шевченка
«Крушельницький Мар’ян Михайлович (18.04.1897, с. Пилява,
тепер Тернопільська область – 05.04.1963, Київ) – український актор, режисер,
педагог, народний артист СРСР з 1944 р. Учень Б. Юрчака і Леся Курбаса.
Сценічну діяльність почав 1916 у Тернополі. З 1924 – актор, з 1933 – художній
керівник, режисер і актор театру "Березіль" (з 1935 – Харківський
український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка). Ролі: Малахій і Падур
("Народний Малахій", "Маклена Граса" Куліша), Бублик
("Платон Кречет" Корнійчука), Щасливцев ("Ліс"
Островського) [та ін.]. Вистави: "Дай серцю волю, заведе
в неволю" М. Кропивницького (1936, роль Івана), "Гроза" О.
Островського (1938), "Богдан Хмельницький" О. Корнійчука (1939),
"Ярослав Мудрий" І. Кочерги
(1946), "Арсенал" В. Суходольського. З 1952–1963 – актор і режисер
Київського українського театру імені І. Франка. <…> 1995 Харківська міська рада заснувала
премію його імені» [3, с. 338–339].
***
«З
Мар’яном
Михайловичем ми довгий час жили поруч у березільському гуртожитку, разом
працювали. Мушу сказати, що мені з ним було надзвичайно легко і як з
режисером-керівником театру, і як з партнером, виконавцем різних ролей. Після
Курбаса на його плечі було звалено, здавалось би, непосильний тягар:
керівництво колективом "Березіль", що переживав гостру творчу і
організаційну кризу. Крушельницький <…> при підтримці всього колективу
театру вивів його в ряд найкращих і на Україні, і в Радянському Союзі. Що ж до
моїх особистих удач і успіхів, то мушу признатись: все краще, що вдалось мені,
пов’язане з ім’ям Мар’яна Михайловича» [4, с. 25].
***
«…
я вперше побачив Крушельницького. Мене захопив талант цього незвичайного
актора. Відтоді й почалася наша творча дружба на багато літ. Чудовий актор,
сміливий і самобутній режисер, прекрасний музикант <…>. Пригадую 1926 – 1933
роки, коли Крушельницький упевнено йшов до вершини своєї акторської
майстерності. Я писав тоді музику майже до всіх спектаклів, що їх ставив Лесь
Курбас. Для того щоб спектакль міг стати художній твором, необхідно підкорити
волі режисера
всі компоненти майбутнього спектаклю, його ідейно-образне звучання. Так вольово
і пристрасно працював Лесь Курбас. Той же метод у роботі я мав нагоду
спостерігати у талановитого його послідовника – Крушельницького, коли все –
актор і художнє оформлення, світло і музика – підпорядковано єдиній меті, волі
і таланту режисера» [2, с. 75].
Джерела
1. Коломієць, Р. Мар’ян
Крушельницький: життя і сцена : [до
100-річчя від дня народження]
// Урядовий кур’єр. – 1997. – 19 квіт. – С. 13.
2. Мейтус, Ю. Музика у творчості митця // Мар’ян
Крушельницький : спогади, ст. – Київ, 1969. – С. 75–78.
3. Мистецтво України : біограф. довід. / за ред. А.
В. Кудрицького. – Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1997. –
697 с.
4. Сердюк, О. Незабутнє // Мар’ян
Крушельницький : спогади, ст. – Київ, 1969. – С. 24–34.
