Биков Л. Ф.

Дошку на честь Л. Ф. Бикова встановлено у 2003 році за адресою Сумська вулиця, 9 на фасаді Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Скульптор 

С. А. Якубович. Мармур, бронза.

 

«У цьому театрі у 1951–60 рр. працював Леонід Биков».

1. Столбецов, О. Быков вернулся // Вечерний Харьков. – 2003. – 23 авг. – С. 2.

2. Яровий, Л. Великий маестро // Слобідський край. – 2003. – 23 серп. – С. 5 : фот.

Статті про відкриття на честь актора і режисера Л. Ф. Бикова меморіальної дошки на фасаді Харківського українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

З історії театрального мистецтва Харкова: 

актор Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка Л. Ф. Биков

      «Биков Леонід Федорович (12.12.1928, с. Знам'янка, тепер у складі смт Черкаського Донецької області) – 11.04.1979, Київ) – український актор театру і кіно, кінорежисер. Закінчив Харківський театральний інститут (1951). Працював у Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка (1951 –1960), на кіностудії "Ленфільм" (1960–65), на Київській кіностудії ім. Довженка (1969 – 1979). Грав у кіно, зняв ряд художніх фільмів, автор кіносценаріїв. Народний артист УРСР (1974), заслужений артист РРФСР (1965). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1977). Член Спілки кінематографістів України (з 1961). Загинув у Києві. На його честь встановлено пам'ятник у Києві, пам'ятний знак на місці загибелі (шосе Київ – Димер), меморіальні дошки у Києві і Харкові, його іменем названо малу планету» [3, с. 58].

***

      «В ту пору, коли Льоня навчався, Харків був справді театральним містом, і кожна прем’єра ставала подією. Про неї говорили. А подивитися нову виставу кілька разів було звичайною справою. Зрозуміло, що й акторів боготворили. Бикова, ще студента 5 курсу Театрального інституту, запросив у штат керівник Харківського українського драматичного театру ім. Шевченка Мар’ян Крушельницький. <…> Можна припустити, що на талановитого вісімнадцятирічного студента гра Крушельницького, його дивовижна майстерність справили велике враження. За природними даними він відчув акторську спорідненість саме з таким стилем, такою театральністю, таким живим і розкутим існуванням у різнопланових ролях. <…> У такому "зірковому" колективі не просто здивувати публіку. Прийшовши, Леонід Биков завоював глядача. Ті, хто з ним працювали, одностайні: він приніс життєствердну молодість і багатство артистизму» [1].

Джерела

1. Брюховецька, Л. І. На сцені Харківського театру // Своє/рідне кіно Леоніда Бикова / Лариса Брюховецька. – Київ, 2010. – С. 52–65 : іл.

2. Миславский, В. Быков Леонид Федорович (12.12.1928, с. Знаменское, Славянский р-н, Донецкая обл. – 12.04.1979, Киев) // Педагоги и выпускники Харьковского государственного университета искусств имени И. П. Котляревского в кинематографе : биогр. справ. – Харьков, 2010. – С. 10‑11.

3. Мистецтво України : біограф. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1997. – 697 с.

4. Седунова, О. Биков Леонід // Хто є хто на Харківщині. Видатні земляки : [довід.-біогр. вид.]. – Київ, 2005. – Вип. 2. – С. 134 : портр.