Друга Міжнародна конференція революційних письменників

Дошку з нагоди другої Міжнародної конференції революційних письменників було встановлено у 1980 році за адресою Сумська вулиця, 9 на фасаді Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Дошку втрачено.

«В цьому будинку в листопаді 1930 року відбулась друга Міжнародна конференція революційних письменників».

1. Бровко, Т. Нащадкам у спадок // Вечірній Харків. – 1980. – 22 трав.

2. 50 лет спустя // Красное знамя. – 1980. – 22 мая.

Статті про відкриття меморіальної дошки на честь другої Міжнародної конференції революційних письменників.

З історії літературного життя Харкова: 1930-ті роки

«Немало исторических событий связано со зданием Харьковского академического драматического театра имени Шевченко. <…> В ноябре 1930 г. в этом театре встречали делегацию представителей Советский республик и пролетарских писателей Запада. В Харьков приехали Анна Зегерс, Йоганес Бехер из Германии, Бела Иллеш, Мате Залка из Венгрии, Луи Арагон из Франции, Бруно Ясенский из Польши. Из Москвы прибыли в Харьков А. Серафимович, А. Фадеев, Ф. Панферов» [2].

***

[Мітинг на Театральній площі у Харків, травень 1980 р.] «У заквітчаний травневими барвами, омитий весняними дощами багатолюдний і різноголосий Харків прийшло незвичайне свято – свято союзу труда і мистецтва. Близько двохсот письменників з різних республік Радянського Союзу, із братніх соціалістичних стран з'їхалися до нашого міста на Всесоюзну конференцію. <…> Мітинг відкрив голова міськвиконкому В. В. Ведерников.

– Сьогодні у нас велика і радісна подія. Мивідкриваємо меморіальну дошку на приміщенні Харківського академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, де у листопаді 1930 року проходила друга Міжнародна конференція революційних письменників.

<…> – Щоб вірно оцінити сучасне, треба знати минуле, – нагадав вислів М. Горького токар ХТЗ, депутат Верховної Ради СРСР Ф. Д. Касьяненко. – І ця меморіальна дошка – пам’ять про нашу історію, своєрідний символ єдності прогресивної світової літератури, що ще тоді підняла голос протесту проти підготовки нової імперіалістичної війни, білого терору й фашизму.

Схвильовано прозвучав на мітингу виступ письменника з Німецької Демократичної Республіки Р. Бенціна.

– Відкриття меморіальної дошки сьогодні – це привід для спогадів про події п'ятидесятилітньої давності, про наших старших товаришів по перу, наших вчителів, – сказав він. Письменник розповів про тяжку долю Й. Бехера і Е. Вайнерта, яким свого часу довелось шукати сховище від переслідувань німецького фашизму. Країна Рад дала їм свій притулок, зберегла їм життя. І сьогоднішня нарада письменників <…> яскраво засвідчує поглиблення братерських письменницьких зв’язків» [1].

Джерела

1. Бровко, Т. Нащадкам у спадок // Вечірній Харків. – 1980. – 22 трав.

2. Олексеенко, Н. Улица Сумская // Красное знамя. – 1977. – 21 дек.

Про пам’ятні місця на вулиці Сумській, зокрема згадуються події, пов’язані з другою Міжнародною конференцією революційних письменників.