Воробйов В. П.

Дошка на честь В. П. Воробйова встановлена  за адресою проспект Незалежності 12 на фасаді кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету.

«В цьому будинку з 1903 по 1937 р. працював видатний український вчений академік В. П. Воробйов».

З історії медичної науки Харкова: В. П. Воробйов

Воробйов Володимир Петрович – анатом, академік АН УРСР (1934), єдиний заслужений професор СРСР (1924). Народився 27 липня 1876 року в Одесі в купецькій сім’ї. Закінчив медичний факультет Харківського університету (нині Харківський національний медичний університет) з відзнакою й був зарахований помічником прозектора на кафедру анатомії, у 1906 році став прозектором. У 1908 році захистив докторську дисертацію. З 1910 року він почав читати повний курс анатомії слухачкам Жіночого медичного інституту Харківського медичного товариства, де й одержав у 1916 році звання професора, одночасно він залишився приват-доцентом в університеті. У 1918 році його обрали професором кафедри анатомії Харківського університету. Болгарські вчені вважають В. П. Воробйова одним з фундаторів медичного факультету софійського університету, засновником кафедри анатомії та медичної морфологічної науки в Болгарії. Він був одним із засновників Українського інституту експериментальної медицини, де завідував відділом морфології та був заступником директора з науки. Створив у Харківському медичному інституті наукову школу анатомів, яка посіла провідне місце в розвитку цієї науки. Помер після операції 31 жовтня 1937 р. у Харкові [6].

***

«Сохранившийся и по сей день на проспекте Правды двухэтажный корпус анатомического театра, вызывал суеверный страх у окрестных жителей. Широкая лестница, ведущая в "царство смерти", зал для вскрытий с традиционной надписью "здесь смерть служит жизни" и своеобразная, подчас трагическая атмосфера, рождавшая у многих упаднические настроения. Некоторые студенты не выдерживали и сбегали на другие факультеты. Но Воробьева из всех научных дисциплин привлекла именно анатомия» [5, с. 57].

***

«В конце 1907 года Владимир Воробьев завершил пятилетнюю работу над планом создания учебного анатомического музея Харьковского университета. К тому времени подобных заведений в Российской империи было три, и четвертым стал музей Воробьева. Харьковский подвижник не только тщательно подобрал и расставил экспонаты в необходимом для усвоения учебной программы порядке, но и разработал ряд новых методов для сохранения препаратов, их цвета и формы. Техника обезжиривания, отбеливания и просветления костей, наиболее выигрышная с учебной точки зрения их распиловка; окраска, маркировка и крепление, обработка связок и мышц, наливка сосудистой системы – все это нашло отражение в труде молодого педагога "К вопросу об устройстве анатомических учебных музеев", ставшее бесценным пособием для анатомов России и мира» [4, с. 94–95].

***

***

«…Воробьев соберет в Харькове такую коллекцию анатомических экспонатов под романтическим названием "Музей становления человека", равной которой по сей день нет в медицинских вузах Москвы и Санкт-Петербурга! Коллекцию не успели эвакуировать перед оккупацией и, что удивительно, фашисты не отважились вывезти ее в Германию. По свидетельствам очевидцев, они испытывали в стенах музея какой-то особый благоговейный трепет: ведь многие из них верили в астральные теории бессмертия.

Сразу же после революции он возглавил свою любимую кафедру в Харьковском университете, встав во главе большого научного коллектива. Будучи большим знатоком истории культуры и тонким ценителем живописи, он заказал своему другу, художнику А. М. Любимову, директору Харьковского художественного училища, большую фреску, изображающую гения Возрождения Леонардо да Винчи за анатомическими исследованиями. Она сохранилась до наших дней и каждый год встречает в Большой анатомической аудитории харьковских первокурсников – будущих врачей» [3, с. 3].

***

«З 1921 р. він [В. П. Воробйов] знову на кафедрі анатомії на Сумській, 41 [зараз це проспект Правди, 12]. Звідти починалося самостійне життя вченого, звідти, ще в студентські роки, він виніс чимало планів і надій. Живучи тут, він став академіком, вченим із світовим ім’ям. Саме тут почував себе по-справжньому вдома» [2, с. 3].

Джерела

1. Академик Владимир Петрович Воробьев : (к 100-летию со дня рождения). – Харьков : Вища шк., 1976. – 15 с.

2. Бобін, В. Увічнити пам'ять вченого // Вечірній Харків. – 1977 – 31 жовт. – С. 3.

3. Зеленина, Е. Доктор-бессмертие : исполнилось 130 лет со дня рождения акад. Владимира Воробьева // Время. – 2006. – 4 июля. – С. 3.

4. Карнацевич, В. Воробьев Владимир Петрович // 100 знаменитых харьковчан / В. Карнацевич. – Харьков: Фолио, 2005. – С. 92–99.

5. Можейко, И. Владимир Петрович Воробьев : (1876–1937) // 100 знаменитых харьковчан / [И. Ю. Можейко и др.]. – [Харьков]: Фактор, 2004. – С.57–59.

6. Петрова, З. П. Воробйов Володимир Петрович (1876-1937) // Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : бібліогр. довід. / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків: ХНМУ, 2010. – С. 43–44.

7. Синельников, Р. Д. Выдающийся советский анатом Владимир Петрович Воробьев. – Харьков: Харьк. кн.-газ. изд-во, 1952. – С. 50.