Махонін С. Н.

Дошка на честь С. Н. Махоніна встановлена 9 травня 2001 року за адресою проспект Незалежності, 7.

«У цьому будинку мешкав головний інженер, директор ДП Завод ім. Малишева (1935–1941 р.р.) Махонін Сергій Несторович».

Вальчак, А. Этот праздник со слезами на глазах // Слобода. – 2001. – 12 мая.

Про відкриття 9 травня 2001 року меморіальної дошки на будівлі, де мешкав С. Н. Махонін (проспект Правди, 7).

З історії машинобудування Харкова: С. Н. Махонін

Махонін Сергій Несторович (1900 – 07. 07. 1980) радянський діяч, машинобудівник, директор Харківського заводу транспортного машинобудування (зараз – Харківський завод транспортного машинобудування імені В. О. Малишева). У 1929 році закінчив Військово-технічну академію імені Дзержинського у Ленінграді. У 1929–1938 роках – конструктор, начальник відділу технічного контролю, начальник дизельного відділу, у 1938–1939 роках – начальник механоскладального цеху, заступник головного інженера, у 1939–1941 роках – головний інженер, заступник директора Харківського паровозобудівного заводу № 183 (з 1922 до 1939 років Харківський паровозобудівний завод імені Комінтерну). Очолював спеціальну дільницю із складання і випробування танків.

Літом 1941 року евакуйований спочатку у Нижній Тагіл, потім у Челябінськ, де працював головним інженером, заступником директора Кіровського заводу у Челябінську.

У 1947–1949 роках – директор Харківського паровозобудівного заводу № 75 (заводу транспортного машинобудування). Потім заступник міністра транспортного машинобудування СРСР та заступник голови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з оборонної техніки [4].

***

«Тричі лауреат Державної премії СРСР Сергій Махонін, головний інженер заводу в передвоєнні роки, розповідав автору цих рядків, скільки доводилося "воювати" з представниками Автобронетанкового управління Червоної армії, керівниками свого наркомату за те, щоб дати путівку в життя "підкидькові", як охрестили тоді Т-34. Особливо великими противниками були колишні кавалеристи, котрі обіймали високі посади в бронетанкових військах» [6, с. 374].

***

«Осенью 39-го Махонин докладывал в ЦК ВКП(б) о результатах испытаний опытных образцов среднего танка на колесно-гусеничном ходу (А-20) и среднего танка (А-32) на гусеничном ходу:

– Мы будем предлагать товарищу Сталину машину А-20, – сказал нарком среднего машиностроения Лихачев.

– У меня есть мнение… – отозвался Махонин.

– Ты кто такой? – перебил Лихачев.

– Главный инженер завода.

– Так вот, твое дело – танк выпускать.

– Тем не менее, – настаивал Махонин, – надо производить гусеничную машину.

– Садись, разберемся.

Наутро Махонин узнал, что ночью вопрос рассматривался у Сталина, и тот, не приняв позиции Лихачева, высказался за принятие в производство А-32 при условии, что в ближайшее время на нем будет усилена бронезащита. После этого конструкторы завода приступили к доработке чертежей танка А-32 с учетом внесенных предложений. Тогда-то машине и присвоили шифр Т-34. А 19 декабря 1939 года было принято правительственное распоряжение о серийном производстве танка в Харькове на 1940 год. Так, при активном участии главного инженера завода Сергея Несторовича Махонина родилась боевая машина, ставшая позже основой вооружения бронетанковых войск Красной Армии» [5, с 19].

***

Зі спогадів С. Н. Махоніна:

«…Давно окончен рабочий день, за окном глубокая ночь, а я все сижу в кабинете, с горечью думаю о том, что созданный трудом огромного коллектива замечательный двигатель застрял в цеху и никак не желает идти в серию. Ну что ж, возьмем и этот барьер. Не может быть, чтоб не взяли…

<…> На следующий же день все остались после работы в цехах – мыли, чистили свои рабочие места, пересмотрели весь инструмент, оборудование, оснастку…. Что можно было отремонтировать, восстановить – направляли в инструментальный цех, пришедшее в негодность – списывали и удаляли из цехов…

Чище и светлее стало в цехах, повеселели и рабочие. Сборка шла неторопливо, тщательно промывалась и чистилась каждая деталь. И результаты не замедлили сказаться: собранный в надлежащих условиях, с соблюдением технических требований контрольный дизель уверенно заработал. Заводские испытания прошли успешно.

<…> Выпуском этого дизеля было фактически начато серийное производство замечательных танковых двигателей, которые по праву называют сердцем "тридцатьчетверки"» [3, с. 56–58].

***

«Ось уривки з документального оповідання "Директор танкового заводу", яке написав Л. Нікулін, присвятивши кілька сторінок С. Н. Махоніну. "Він має здібності говорити про найскладніші технічні проблеми живою, образною, зрозумілою мовою. У нього є почуття гумору, притаманне росіянинові, й несподівано тепла, весела усмішка, яка зовсім змінює його дещо суворий зосереджений погляд. Для того, щоб бути керівником найкрупнішого танкового заводу в дні Великої Вітчизняної війни, треба мати рідкісні організаторські здібності, широкі технічні знання, бути політично мислячою людиною, здатним піднімати маси. Ці якості має росіянин самородок С. Н. Махонін…"» [2, с. 3].

Джерела

1. Історія танкобудування України. Персоналії : навч. посіб. / Є. Є. Александров, І. Є. Александрова, Л. М. Бєсов [та ін.]. – Харків : НТУ «ХПІ», 2007. – 199 с.

2. Кірсанов, І. Директор Танкограду : сьогодні – 90 років з дня народження С. Н. Махоніна // Вечірній Харків. – 1990. – 19 жовт. – С. 3.

3. Махонин, С. Н. Танковый дизель идет в серию // Т-34: путь к Победе : воспоминания танкостроителей и танкистов / [сост.: К. М. Слободин, В. Д. Листровой]. – 2-е изд., доп. – Киев: Политиздат Украины, 1989. – С. 55–58.

4. Махонін Сергій Нестерович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Текст. дані. – Режим доступу: http://qps.ru/2jqa5, вільний (дата звернення: 13.05.2016)

5. Невская, Т. Танк Победы и его создатели // Событие. – 2004. – № 26. – С. 19.

6. Сергійчук, В. Що дала Україна світові / В. Сергійчук. – Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. – 502 с.