Махонін С. Н.



Дошка на честь С. Н. Махоніна встановлена 9 травня 2001 року за адресою проспект Правди, 7 (зараз проспект Незалежності).

«У цьому будинку мешкав головний інженер, директор ДП Завод ім. Малишева (1935–1941 р.р.) Махонін Сергій Несторович».


Вальчак, А. Этот праздник со слезами на глазах // Слобода. – 2001. – 12 мая.
Про відкриття 9 травня 2001 року меморіальної дошки на будівлі, де мешкав С. Н. Махонін (проспект Правди, 7).

З історії машинобудування Харкова: С. Н. Махонін


Махонін Сергій Несторович (1900 – 07. 07. 1980) радянський діяч, машинобудівник, директор Харківського заводу транспортного машинобудування (зараз – Харківський завод транспортного машинобудування імені В. О. Малишева). У 1929 році закінчив Військово-технічну академію імені Дзержинського у Ленінграді. У 1929–1938 роках – конструктор, начальник відділу технічного контролю, начальник дизельного відділу, у 1938–1939 роках – начальник механоскладального цеху, заступник головного інженера, у 1939–1941 роках – головний інженер, заступник директора Харківського паровозобудівного заводу № 183 (з 1922 до 1939 років Харківський паровозобудівний завод імені Комінтерну). Очолював спеціальну дільницю із складання і випробування танків.
Літом 1941 року евакуйований спочатку у Нижній Тагіл, потім у Челябінськ, де працював головним інженером, заступником директора Кіровського заводу у Челябінську.
У 1947–1949 роках – директор Харківського паровозобудівного заводу № 75 (заводу транспортного машинобудування). Потім заступник міністра транспортного машинобудування СРСР та заступник голови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з оборонної техніки [4].
***
«Тричі лауреат Державної премії СРСР Сергій Махонін, головний інженер заводу в передвоєнні роки, розповідав автору цих рядків, скільки доводилося "воювати" з представниками Автобронетанкового управління Червоної армії, керівниками свого наркомату за те, щоб дати путівку в життя "підкидькові", як охрестили тоді Т-34. Особливо великими противниками були колишні кавалеристи, котрі обіймали високі посади в бронетанкових військах» [6, с. 374].
***
«Осенью 39-го Махонин докладывал в ЦК ВКП(б) о результатах испытаний опытных образцов среднего танка на колесно-гусеничном ходу (А-20) и среднего танка (А-32) на гусеничном ходу:
– Мы будем предлагать товарищу Сталину машину А-20, – сказал нарком среднего машиностроения Лихачев.
– У меня есть мнение… – отозвался Махонин.
– Ты кто такой? – перебил Лихачев.
– Главный инженер завода.
– Так вот, твое дело – танк выпускать.
– Тем не менее, – настаивал Махонин, – надо производить гусеничную машину.
– Садись, разберемся.
Наутро Махонин узнал, что ночью вопрос рассматривался у Сталина, и тот, не приняв позиции Лихачева, высказался за принятие в производство А-32 при условии, что в ближайшее время на нем будет усилена бронезащита. После этого конструкторы завода приступили к доработке чертежей танка А-32 с учетом внесенных предложений. Тогда-то машине и присвоили шифр Т-34. А 19 декабря 1939 года было принято правительственное распоряжение о серийном производстве танка в Харькове на 1940 год. Так, при активном участии главного инженера завода Сергея Несторовича Махонина родилась боевая машина, ставшая позже основой вооружения бронетанковых войск Красной Армии» [5, с 19].
***
Зі спогадів С. Н. Махоніна:
«…Давно окончен рабочий день, за окном глубокая ночь, а я все сижу в кабинете, с горечью думаю о том, что созданный трудом огромного коллектива замечательный двигатель застрял в цеху и никак не желает идти в серию. Ну что ж, возьмем и этот барьер. Не может быть, чтоб не взяли…
<…> На следующий же день все остались после работы в цехах – мыли, чистили свои рабочие места, пересмотрели весь инструмент, оборудование, оснастку…. Что можно было отремонтировать, восстановить – направляли в инструментальный цех, пришедшее в негодность – списывали и удаляли из цехов…
Чище и светлее стало в цехах, повеселели и рабочие. Сборка шла неторопливо, тщательно промывалась и чистилась каждая деталь. И результаты не замедлили сказаться: собранный в надлежащих условиях, с соблюдением технических требований контрольный дизель уверенно заработал. Заводские испытания прошли успешно.
<…> Выпуском этого дизеля было фактически начато серийное производство замечательных танковых двигателей, которые по праву называют сердцем "тридцатьчетверки"» [3, с. 56–58].
***
«Ось уривки з документального оповідання "Директор танкового заводу", яке написав Л. Нікулін, присвятивши кілька сторінок С. Н. Махоніну. "Він має здібності говорити про найскладніші технічні проблеми живою, образною, зрозумілою мовою. У нього є почуття гумору, притаманне росіянинові, й несподівано тепла, весела усмішка, яка зовсім змінює його дещо суворий зосереджений погляд. Для того, щоб бути керівником найкрупнішого танкового заводу в дні Великої Вітчизняної війни, треба мати рідкісні організаторські здібності, широкі технічні знання, бути політично мислячою людиною, здатним піднімати маси. Ці якості має росіянин самородок С. Н. Махонін…"» [2, с. 3].
Джерела
1. Історія танкобудування України. Персоналії : навч. посіб. / Є. Є. Александров, І. Є. Александрова, Л. М. Бєсов [та ін.]. – Харків : НТУ «ХПІ», 2007. – 199 с.
2. Кірсанов, І. Директор Танкограду : сьогодні – 90 років з дня народження С. Н. Махоніна // Вечірній Харків. – 1990. – 19 жовт. – С. 3.
3. Махонин, С. Н. Танковый дизель идет в серию // Т-34: путь к Победе : воспоминания танкостроителей и танкистов / [сост.: К. М. Слободин, В. Д. Листровой]. – 2-е изд., доп. – Киев: Политиздат Украины, 1989. – С. 5558.
4. Махонін Сергій Нестерович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Текст. дані. – Режим доступу: http://qps.ru/2jqa5, вільний (дата звернення: 13.05.2016)
5. Невская, Т. Танк Победы и его создатели // Событие. – 2004. – № 26. – С. 19.
6. Сергійчук, В. Що дала Україна світові / В. Сергійчук. – Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. – 502 с.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий