«Улица Бориса Чичибабина названа в
честь выдающегося поэта и гражданина. Здесь, вернувшись из сталинских лагерей,
жил он в 1951 – 1956 годах».
Пізніше дошку було
замінено на нову, з дещо зміненим текстом:
«Улица Бориса Чичибабина названа в
честь выдающегося поэта и гражданина. Здесь, вернувшись из сталинских лагерей,
он жил с 1951 по 1956 год».
1.
Васильева, Н. Поэту, гражданину, человеку //
Слобода. – 1996. – 13 янв. : фот.
2.
Левоненко, А. Один среди толпы //
Грани. – 1996. – № 2. – С. 1 : фот.
3.
Романовский, В. Навечно прописан в Харькове //
Вечерний Харьков. – 1996. – 11 янв.
4.
Румянцева, И. Борис Чичибабин: «Люди – радость моя» // Время. – 1996. – 11 янв. : фот.
5.
Яковлева, В. Памяти поэта и гражданина //
Панорама. – 1996. – № 3. – С. 16.
Вулицю
8-го З’їзду Рад перейменовано на вулицю Бориса Чичибабіна. 9 січня на
будинку на розі проспекту Леніна (нині проспект Науки) відкрито меморіальну
дошку і пам'ятний знак Б. О. Чичибабіну. Автор бронзового горельєфа –
київський скульптор О. Владимиров.
З історії літературного життя Харкова:
Б. О. Чичибабін