Алчевська Х. Д.



Дошку на честь Х. Д. Алчевської встановлено за адресою Раднаркомівська вулиця, 9 (знайти на мапі Харкова).


"У цьому будинку в 1896 - 1919 рр. працювала жіноча недільна школа, заснована видатним педагогом Х. Д. Алчевською".


З історії розвитку народної освіти у Харкові: Х. Д. Алчевська та жіноча недільна школа


«Христина Данилівна Алчевська народилася 4 квітня 1841 р. в повітовому містечку Борзні Чернігівської губернії (тепер Чернігівська область). Батько Д. Я. Журавльов – українець, учитель повітового училища. Мати – румунка за походженням, донька героя війни 1812 р. генерала Вуїча, освічена жінка, закінчила Смольний інститут. <> У Курську, куди батька перевели на роботу, минули дитячі та юні роки Христини. <> Коли Христі виповнилося 16 років, померла її мати. Лише захоплення читанням полегшувало горе і врешті-решт привело дівчину в ряди радикально налаштованої молоді, в гуртки, де велися небезпечні розмови, читалася заборонена література. Усе це сприяло формуванню соціально-політичних поглядів Христини Журавльової. У 1859 р. під псевдонімом “Українка” вона листувалася з О. І. Герценом, популяризувала в Росії його твори.
<> 1862 р. Христина Данилівна вийшла заміж і переїхала жити до м. Харкова. ЇЇ чоловік, Олексій Кирилович Алчевський, українець, походив із дрібної купецької сім’ї. Розбагатівши, став власником Торгового й Земельного банків на Донбасі. Фінансував великі підприємства, зокрема Донецько-Юр’ївське металургійне товариство. А крім того, багато сил і часу віддавав громадській діяльності. В 60-ті роки він очолив Харківську громаду. Громадівці сприяли просвіті української людності, відкривали безкоштовні школи, видавали дешеві популярні книжки – так звані “Метелики”, організовували лекції, шевченківські вечори, зустрічі з театральними групами, концерти тощо. Христина Данилівна була серед них єдиною жінкою, її називали Гетьманшею. 1869 р., коли в Харкові було створено Товариство поширення грамотності серед народу, вона зі своїми колегами ввійшла до його складу.
Приватна нелегальна жіноча недільна школа (50 учениць) була заснована Х. Д. Алчевською 10 червня 1862 р. і діяла впродовж восьми років.
<> Проте офіційного права на викладацьку діяльність Х. Д. Алчевська не мала через відсутність диплома. Тому працювала нелегально. Згодом, склавши екзамен з російської мови, арифметики й Закону Божого, отримала диплом, а з ним і право викладання.
Офіційне відкриття школи відбулося в березні 1870 р., що засвідчує лист голови Харківського міського відділу внутрішніх справ до штатного доглядача повітових училищ.
<> Регламентував роботу навчального закладу “Устав попечительского комитета женской воскресной школы”, відповідно до якого навчання було безкоштовним, а вчителі працювали без винагороди. За віком учениці поділялися на малолітніх (10–12 років), підлітків (13–15 років) і дорослих (від 16 років). За підготовкою – на неписьменних, напівписьменних (уміють лише читати), малописьменних (уміють більш-менш писати й читати) і письменних. До 1896 р. школа містилась в приміщенні 1-го повітового училища, доки на кошти Олексія Кириловича, чоловіка Х. Д. Алчевської, побудували власне. Це була на той час єдина недільна школа, що діяла у власному приміщенні.
<…> Педагогічна діяльність Х. Д. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі освіти (Франція, 1889). ЇЇ було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали видатного педагога своїм почесним членом. <> Прогресивна громадськість Росії широко відзначила її ювілеї. Так, на 50-річчя своєї педагогічної діяльності Христина Данилівна одержала понад 500 привітань, у тому числі від 64 недільних шкіл, а також від педагогів, випускників, громадських діячів, працівників редакцій педагогічних журналів і газет. Проте до глибокої старості вона була в немилості в царської влади. Лише після Жовтневої революції відчула піклування про себе: “як відома діячка народної освіти” отримала одну з перших персональних пенсій.
15 серпня 1920 р. в Харкові померла Х. Д. Алчевська. ЇЇ невтомна діяльність є високим прикладом служіння народові» [3].
***
«Сегодня-же члены Общества [распространения грамотности в народе], учительницы воскресной женской школы, а также знакомые и почитатели Х. Д. Алчевской приносят ей свои поздравления с 30 годовщиной ея деятельности <…>.
Центральный пункт, около которого сосредоточена деятельность Х. Д. Алчевской – частная женская воскресная школа в Харькове. Было бы неверно ограничивать значение этой школы тем, что присуще всякой народной школе, т. е. задачей давать грамотность и первоначальные знания людям из народной массы. Неверно потому, что воскресная школа в Харькове стала типом устройства всех воскресных школ. Ея программа, ея организация, ея внутреннее устройство стало теперь образцом для России: почти всякий деятель или деятельница, желающие послужить народному образованию посредством воскресных школ, обращаются к распорядительнице Харьковской воскресной школы, Х. Д. Алчевской с просьбою сообщить программу и план организации этой школы. Подобные явления стали совершенно обычными и служат лучшим доказательством той почетной известности, которую завоевала себе Х. Д. среди деятелей народнаго образования всей России.
<…> Наиболее крупным трудом Х. Д., в смысле наиболее общего его значения, было предпринятое ею, при участии ея ближайших сотрудников, издание критического указателя книг для народнаго чтения. Этот огромный двухтомный сборник под названием “Что читать народу?” обратил на себя внимание всей русской периодической литературы, а со времени Парижской выставки он стал известен и заграницей. <…> достаточно указать на то, что это был первый опыт собрать вместе все, что предназначалось для народнаго чтения, и отделить здоровую литературную пищу от вредной.
<…> Наконец на Парижской выставке Х. Д., как главной составительнице книги “Что читать народу?” и учредительнице Воскресной школы была присуджена высшая награда, так называемый diplome d’honneur» [2].







***




«Христина Даниловна Алчевская принадлежит к славной рати идеалистов народников 60-х годов. Горячо любя свой народ и видя в его грамотности залог его лучшаго будущаго, она отдала все свои силы, всю жизнь святому делу просвещения народа. Ея любовью к народу был зажжен яркий светоч народного просвещения – харьковская женская воскресная школа, пятьдесят лет озаряющая народ своими животворными лучами.
<…> Любовь Христины Даниловны к своему обездоленному, бедному, темному народу зажглась в ея сердце еще в раннем детстве. Она родилась в 1839 г. [1841 г.] в г. Борзне, Черниговской губернии, в жестокое время крепостного права, и видела все его ужасы своими глазами. <…> Отец, человек старого крепостническаго закала, не хотел обучать ее грамоте. К братьям был приглашен учителем семинарист для подготовки их к поступлению в гимназию, а девочку решено было оставить безграмотной. “Зачем девчонке грамота, – говорил он жене, настаивавшей на том, чтобы и девочку обучить грамоте, – чтобы писать любовные записочки?!”... Горько плакала обиженная девочка, узнавшая о своей участи, забившись в темный уголок одичалого сада. Эта девочка отличалась уже тогда необыкновенной настойчивостью в достижении цели, развившейся в последствии в стойкий и сильный характер. <…> Она с жадностью подслушивала у дверей уроки братьев и таким способом раньше их научилась читать и писать. <…> Когда Христя научилась грамоте, ея любимым занятием было читать в кухне книжки крепостным, несмотря на то, что ей и ея братьям было строго запрещено ходить на кухню.
“Уже тогда, – пишет Христина Даниловна в своих воспоминаниях о детстве, между мною и народом легла какая-то неуловимая связь, сблизившая нас навеки”.
<…> Между Христиной Даниловной и ученицами [воскресной школы] установились навсегда самые искренния, сердечныя отношения. Школьный дневник Христины Даниловны полон примерами участливаго, сердечнаго отношения ея к ученицам и необыкновенной преданности и благодарной любви к ней учениц» [4].

Джерела
1. Жіноча освіта в Харкові // Педагогічна Харківщина : довідник. – Харків, 1997. – С. 28–30.
2. 30 лет педагогической деятельности Христины Даниловны Алчевской // Харьковские губернские ведомости. – 1892. – 13 мая.
3. Українська педагогіка в персоналіях. У 2-х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. – Київ : Либідь, 2005. – Кн. перша : Х–ХІХ століття. – С. 531–538.
4. Шаповалов, В., священник. Христина Даниловна Алчевская : к 50-летнему юбилею деятельности на ниве народнаго просвещения // Утро. – 1912. – 20 мая.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий