Шаповал В. І.

 Дошку на честь В. І. Шаповала встановлено 20 жовтня 2011 року на будівлі Харківського обласного центру урології та нефрології ім. В. І. Шаповала Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17 за адресою проспект Героїв Харкова, 195. Автор дошки Сейфаддін Гурбанов.

«У цьому будинку з 1967 по 2001 р. працював засновник і перший директор Харківського обласного урологічного центру, видатний уролог та організатор охорони здоров’я, Заслужений діяч науки України, професор Володимир Іванович Шаповал».

Меморіальна дошка, присвячена пам’яті Володимира Шаповала [Електронний ресурс] // Нові пам’ятники історії та культури харківської області : (огляд. довідка за матеріалами період. вид.) / Харків. обл. універс. наук. б-ка ; матеріал підгот. Казанцева Н.Ю. – Текст. та граф. дані. – Харків, 2012. – Вип. 15. – URL : http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:5J0UncbMWlcJ:library.kharkov.ua/libdruk/LibKh-00000000146.pdf+&cd=16&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=firefox-b-d, вільний (дата звернення : 23.01.2020). – Назва з екрана.

Про встановлення меморіальної дошки на будинку, де працював В. І. Шаповал.

Історія медичного життя Харкова: В. І. Шаповал

«Володимир Іванович Шаповал (20.10.1924 – 24.10.2001) – професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки України. Засновник і директор Харківського нефроурологічного центру, що став першим таким закладом в СРСР. Його особистою заслугою також є відновлення у 1968 р. самостійної кафедри урології Харківського медичного інституту, відкриття першого на Лівобережній Україні відділення дитячої урології та першого в СРСР відділення андрології.

Народився в селі Трилісі Кіровоградської області у селянській сім’ї. Після закінчення семирічки, подав документи до Смілянської фельдшерсько-акушерської школи.

В окупації, продовжуючи працювати фельдшером у селі Розуміївка, молодий медик стає зв’язківцем, а потім бійцем партизанського загону ім. К. Ворошилова. Одночасно з розвідкою і бойовими діями В. Шаповал постійно займається медициною.

В 1944 році за клопотанням Центрального штабу партизанського руху в Україні В. І. Шаповала було зараховано студентом Чернівецького медичного інституту, який закінчив з відзнакою. Виконана ним на третьому курсі робота "Гнійно-запальні захворювання кисті (клініко-топографоанатомічне дослідження)" була визнана кращою студентською роботою і відзначена грошовою премією.

Після закінчення клінічної ординатури в м. Харкові на кафедрі урології Українського інституту удосконалення лікарів, Володимир Іванович обирано асистентом кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту. У 1957 році захистив кандидатську дисертацію, у 1965 – докторську.

Будучи піонером нового організаційно-структурного принципу надання невідкладної і планової вузькоспеціалізованої медичної допомоги, вже у 1967 році В. І. Шаповал очолив клінічний комплекс на 210 ліжок, що став базою кафедри урології Харківського медичного інституту, а з 1968 р. і кафедри урології  Українського інституту удосконалення лікарів. А подальше будівництво з ініціативи Володимира Івановича ще двох корпусів дозволили в Харківському обласному нефроурологічному центрі відкрити вузькоспеціалізовані відділення онкоурології, андрології, нефрології і ниркової недостатності.

Видані в співавторстві з учнями монографії прикрашають список із 170 надрукованих ним наукових робіт. Заслужений діяч науки України, професор В. Шаповал – автор 19 винаходів, за що йому присвоєно звання "Изобретатель СССР"» [4. с. 409–411].

***

«Сьогодні Харківський центр урології є одним з найбільших в Україні спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, де лікують захворювання нирок, сечовивідних шляхів, захворювання чоловічих статевих органів. У центрі функціонують 12 основних і 5 допоміжних лікувально-діагностичних відділень, заклад розрахований на 420 ліжок. У структурі центру є загальноурологічні відділення, а також вузькоспеціалізовані: дитяче, андрологічне, урогенітального туберкульозу, інтервенційної урології, онкології, нефрології, хронічного і перитонеального гемодіалізу, а також клінічна, біохімічна та бактеріологічна лабораторії, лабораторія репродуктології людини, відділення променевої діагностики, фізіотерапевтичне відділення, консультативна поліклініка. Центр оснащений сучасною діагностичною і лікувальною апаратурою, що дозволяє проводити обстеження та лікування на європейському рівні.

Науковий і лікувально-діагностичний потенціал ХОКЦУН дозволяє брати участь в міжнародних багатоцентрових медичних дослідженнях з гіперактивного сечового міхура, впливу екології на репродуктивну функцію у чоловіків, з імунотерапії неоперабельного раку нирки» [7].

***

«Змалку Володя звідав нелегку селянську працю, рано навчився косити трави, ходити за худобою, а коли підріс, водив трактор, ковалював з батьком у кузні. Хлопець ріс кремезним, широкоплечим, дужим. "Добрий вдався у Шаповалів синок, – говорили сусіди. – Що поле зорати, що стіжки укласти…"

<> Коли Олександрійський район окупували гітлерівці, Володя почав допомагати підпільникам.

 

<> Проте, не завжди йому щастило. Одержав Володя повістку – їхати в Німеччину. Вже охоронці взяли в нього документи, поставили в шеренгу до товарного вагону, куди прикладами заганяли невільників… Все сталося за лічені секунди. Попросив охоронця німецькою мовою: "Мені треба передати вашому лікареві пляшку рому". Охоронець дозволив вийти з шеренги, не спускаючи з нього ока. А Володі тільки цього й треба було. Неспішно попрямував прямо на гурт офіцерів (чого тільки коштувала йому ця неспішність!), зухвало зиркнув на гебітскомісара і, дійшовши до заповітного орієнтиру, визначеного заздалегідь, кинувся навтіки. На щастя, біля паркану стояв чийсь велосипед – він добряче виручив хлопця. За кілька хвилин шаленої їзди Володя був уже за селом, у густих плавнях. Поступово затихли постріли, що спочатку лунали навздогін. І над плавнями опустився вечір» [3].

***

«За заслуги в розвитку науки та підготовці наукових кадрів присвоїти завідуючому кафедрою урології Харківського медичного інституту, доктору медичних наук, професору Шаповалу Володимиру Івановичу почесне звання Заслуженого діяча науки Української РСР» [5].

Джерела

1. В память о великом докторе // Харьковские известия. – 2011. – 25 окт.

2. Дикань, А. Редкой судьбы человек // Слово ветерана. – 1999. – 20 окт. – С. 1.

3. Кірсанов, І. …Бо руки в нього золоті / І. Кірсанов, С. Корсун // Вечірній Харків. – 1980. – 1 трав. – С. 2.

4. Лісовий, В. М. Шаповал Володимир Іванович (1924–2001) // Вчені університету / Харків. держ. мед. ун-т ; за ред. А. Я. Циганенка. – Харків : Харків, 2002. – С. 409–411.

5. Про присвоєння професору Шаповалу В. І. почесного звання Заслуженого діяча науки Української РСР : указ Президії Верховної Ради Української РСР від 16 верес. 1983 р. // Соціалістична Харківщина. – 1983. – 17 верес. – С. 1.

6. У Харкові відкрили меморіальну дошку Володимирові Шаповалу [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. Новини. – Текст. та граф. дані. – Харків, 2011. – 20 жовт. – URL: https://www.city.kharkov.ua/uk/news/u-harkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-volodimirovi-shapovalu-10248.html, вільний (дата звернення : 29.01.2020). – Назва з екрана.

7. Харківський обласний центр урології відзначив 50-річчя [Електронний ресурс] // Харків: офіц. сайт Харк. міськради, міського голови, виконкому. Новини. – Текст. та граф. дані. – Харків, 2017. – 06 жовт. – URL : https://www.city.kharkov.ua/uk/news/kharkivskiy-oblasniy-tsentr-urologii-vidznachiv-50-richchya-36874.html, вільний (дата звернення : 29.01.2020). – Назва з екрана.

8. Шаповал Володимир Іванович // Медична еліта України : Харків, Суми, Полтава : нац. довід. – [Київ], 1999. – С. 258.

9. Ясинский, В. «Я учился с остервенением и все-таки стал хирургом» // Время. – 1999. – 21 окт. – С. 3.

Комментариев нет:

Отправить комментарий