Гельферіх М. Х.

 Дошка на честь М. Х. Гельферіха встановлена 12 червня 2003 року на фасаді пологового будинку № 2 на розі вулиць проспект Героїв Харкова, 145 та Л. Українки,2.

 «Максимиліан Християнович Гельферіх. Міський пологовий будинок № 2 названий ім’ям Максимиліана Християновича Гельферіха, який збудував його за свої кошти і подарував місту Харкову у 1902 році».

 

[Вчера на здании Харьковского родильного дома № 2 была установлена мемориальная доска] : фотофакт / фот. М. Кучнева // Слобода. – 2003. – 13 июня. – С. 1.

Про встановлення меморіальної дошки на честь М. Х. Гельферіха.

 

З історії розвитку благодійності у Харкові: М. Х. Гельферіх

Гельферих Максиміліан Християнович (1828, Рейтлінген, Королівство Вюртемберг – 11.08.1901, Харків), підприємець, громадський діяч. На батьківщині отримав середню освіту. У 1851 р. переселився до Росії, але зберіг вюртембергське підданство. Тимчасовий харківський 2-ї гільдії купець.

Підприємницьку діяльність почав з завідування складом сільськогосподарських машин одеської фірми «Беліно Фендрих» у Харкові. Підтримував дружні стосунки з родиною Саде – французькими емігрантами, які у 1830-х роках продавали ″модні″ та галантерейні товари, в 1868 р. одружився з молодшою представницею цієї родини – Жозефіною (1844–1894), згодом навіть в офіційних документах часто фігурував під подвійним прізвищем Гельферих-Саде.

У 1869 році відкрив приватне підприємство з торгівлі сільськогосподарською технікою закордонних фірм, укладаючи з ними договори. Харківський купець став ексклюзивним представником на Слобожанщині таких фірм, як ″Клейтон та Шуттльворт″ з Великобританії, ″Сакк та Експерт″ з Німеччини, ″Джонстон та Гарвейст″ з США. У квітні 1881 року Максиміліан Християнович представив міській владі новий проєкт, який передбачав будівництво чавуноливарного заводу. Ще через рік новий завод вже випускав готову продукцію: віялки, культиватори, сінні преси та ін.

В кінці 1880-х років торгово-промисловий заклад купця Саде приєднався до заводу Гельферіха. На його базі в 1895 році створене акціонерне підприємство ″Товариство Гельферіх-Саде″, що спеціалізувалося на торгівлі сільськогосподарською технікою. М. Х. Гельферіх залишався на чолі компанії аж до своєї смерті [3].

***

«Ж. Ф. Гельферих была внучкой известной всему Харькову и югу России по своей коммерческой фирме француженки m-me Саде и женой известного харьковского коммерсанта немецкого происхождения М. Х. Гельфериха. Их счастливая супружеская жизнь продолжалась более 25 лет, став положительным примером межконфессионных браков. Жозефина Федоровна, француженка по происхождению, была католичкой и пожертвовала крупную сумму на строительство католической церкви в Харькове, а ее супруг, будучи протестантом, жертвовал средства на строительство евангелическо-лютеранской церкви.

Современники характеризовали Ж. Ф. Гельферих так: ″Не занимая никакой общественной должности Ж. Ф. тем не менее была крупным, негласным общественным деятелем. Обладая сердцем редкой доброты и отзывчивости Ж. Ф. вся отдалась на пользу бедного люда, но при этом отличалась редкою скромностью – помогала бедным негласно и даже не любила, когда говорили о ее благотворительности. Не имея никогда детей, она была истинной матерью семейств многих бедных и в особенности мастеровых и рабочих, служащих на заводе ее мужа. Их одевала, дарила подарки и устраивала на заводе детские праздники, неусыпно заботясь о медицинской части завода, помогая врачебному персоналу своими средствами и личным трудом (газета ″Харьковские губернские ведомости″ от 27 марта 1894 г.)″.

Ж. Ф. Гельферих умерла 2/14 марта 1894 года от тяжелой болезни на 50-м году жизни в Сан-Ремо, куда ее перевезли осенью 1893 года в надежде на положительное влияние теплого и благодатного климата Италии. Но надежды на выздоровление не оправдались» [1, л. 8]

***

«Пожалуй, не было такой сферы в благотворительности Харькова, в которой Максимилиан Гельферих не участвовал как меценат и филантроп. Среди прочего, он был одним из директоров харьковского отделения Императорского русского музыкального общества, почётным членом харьковского отделения российского общества Красного Креста, председателем германского благотворительного общества.

Одним из основных его благотворительных начинаний стало учреждение лечебницы ″Женская помощь″, клиники для лечения гинекологических болезней и акушерства, а также школы, на которые промышленник завещал свой основной капитал. Этот проект Гельферих посвятил своей жене Жозефине, умершей в 1894 году. (Интересно, что она была католичкой и похоронена на католическом кладбище в Харькове, а он оставался ревностным протестантом).

В начале 1901 года Максимилиан Гельферих выделил для строительства лечебницы участок земли, и пожертвовал огромную сумму в 125 тысяч рублей. Однако увидеть построенной больницу ему не удалось: Гельферих скончался в августе того же 1901 года. В годы советской власти имя Гельфериха было вычеркнуто из истории города, но с обретением Украиной независимости детище филантропа вернуло старое имя, правда, не жены мецената, как того хотел Максимилиан Гельферих, а его самого» [2].

***

«На початку ХХ століття благодійна діяльність М. Х. Гельферіха та його родини продовжувала залишати вагомий слід у громадському житті регіону. Так, у лютому 1901 р. він пожертвував 100 тис. рублів на облаштування при міській лікарні по вул. Корсиковській окремої лікарні для жінок на 50 ліжок, яка мала б називатися ″Лікарня для жінок імені подружжя Максиміліана Християновича і Жозефіни Федорівни Гельферіх″, і бути в повному розпорядженні Харківської міської управи як власність міста Харкова. Крім того, підприємець надав 25 тис. рублів як недоторканий капітал із 4% державною рентою на утримання 4 безкоштовних ліжок, які було передбачено для робітниць товариства М. Гельферіх-Саде. 1901 р. М. Х. Гельферіх пожертвував місту ділянку землі по вулиці Старо-Московській, № 105 для облаштування лікарні або школи. Духовний заповіт М. Х. Гельферіха, який помер 11серпня 1901р., оголосили 18 грудня того ж року, також містив пункти стосовно благодійних пожертв. Згідно з останньою волею відомого харківського підприємця, 10 тис. рублів надавалися Харківському ремісничому училищу як недоторканий капітал, відсотки з якого мали йти на потреби дітей з незаможних родин, переважно робітників Товариства М. Гельферіх-Саде; 12 тис. рублів – Харківському Імператорському університету, також як недоторканий капітал, на відсотки з якого було запроваджено дві стипендії імені подружжя М. і Ж. Гельферіх для студентів математичного і природничого відділень. Крім того, згідно із заповітом М. Х. Гельферіха, суми в розмірі 12 тис. рублів було призначено Харківському ветеринарному та технологічному інститутам; 20 тис. рублів – євангелічно-лютеранській школі; 18 тис. рублів – Вознесенській жіночій гімназії. Також, німецький меценат заповів певні суми благодійним організаціям регіону: 20 тис. рублів – Товариству поширення в народі грамотності; 5 тис. рублів – Німецькому благодійному товариству, Товариству піклування про бідних учнів Харківського музичного училища, Товариству взаємодопомоги вчителів і вихователів, Харківському виправному притулку для малолітніх злочинців, Харківському товариству сестер Червоного хреста; 3 тис. рублів – Товариству піклування про хворих дітей. Головною вимогою до закладів, яким надавались кошти за заповітом М. Х. Гельферіха, було розподілення останніх суворо за призначенням, тобто на стипендії студентам і учням, на гарячі обіди для останніх, а також на утримання благодійних установ» [6, с. 46–47].

***

«Здание лечебницы было построено в 1902 году, и комиссия признала ее ″безукоризненной″. В 1903 г. здесь было 417 больных и рожениц, принято 195 новорожденных. Приходящие больные посетили лечебницу 1928 раз, оказано 11 родовспоможений на дому. Из 417 больных и рожениц 76 женщинам помощь оказана бесплатно. В ноябре 1903 г. в лечебнице был открыт химико-микроскопический кабинет, при котором обучалось 30 человек.

В здании по Московскому проспекту, 145 с момента его строительства и вплоть до 1971 года размещалось родовспомогательное  учреждение. С 1971 года по приказу ГЗО произошло объединение роддома № 4 (ул. Чигирина, 7) и роддома № 2 (пр. Московский, 145) в родильный дом № 2. И в настоящее время функциональные подразделения роддома размещены в зданиях по вышеуказанным адресам.

С 1991 года роддом № 2 является клинической и базой кафедры акушерства и гинекологии № 2 Харьковской медицинской академии последипломного образования. В 1999 году он первым из родовспомогательных учреждений был аккредитован и получил высшую категорию. В 2002 году роддому присвоено имя его основателя М. Х. Гельфериха» [1, л. 13].

***

«Можно сказать, что не существует ныне в Харькове ни одного общественного учреждения, имея в виду старые здания, в котором Максимилиан Христианович не отметился бы как крупный вкладчик. Одно из таких – роддом № 2 – старейшее родовспомогательное учреждение на Украине. В 1901 году Попечительский совет, собрав 32550 рублей, начал строительство лечебницы ″Женская помощь″ по проекту небезызвестного архитектора Бекетова. Наметив свое очередное доброе дело, он никогда не поддавался минутному влечению, а долго обсуждал, советовался с компетентными лицами, и только после тщательной строгой критики решался на пожертвование. И тогда уже сам факт этого вклада был лучшей рекомендацией тому учреждению» [4].

***

«Одним із найбільш значних пожертвувань його було надання коштів на побудову в Харкові лікарні ″Жіноча допомога″ ‒ 100000 крб. заснована вона була у 1901 році і головною метою закладу була допомога вагітним і хворим жінкам. Наскільки важлива вона була для Максиміліана Христофоровича [тобто Християновича] говорить той факт, що за три тижні до своєї смерті, вже дуже хворим він відвідував будівництво лікарні» [5, с. 257].

Джерела:

1. Великие земляки : М. Х. Гельферих и его завещание : кн.-календарь, Харьков, 2018 / Культур.-деловой центр корпорации ″КГ Рубаненко и партнеры″. – Харьков : Золотые страницы, 2017. – [32] л.: ил.

2. Гинекологическое отделение 2-го городского клинического роддома. История [Электронный ресурс] // Путешествия с Moreinfo. Харьков. – Текст. и граф. дан. – URL : http://moreinfo.ua/harkov/place/ginekologicheskoe_otdelenie_2-go_gorodskogo_klinicheskogo_roddoma, свободный (дата обращения : 22.01.2020). – Название с экрана.

3. Карнацевич, В. Гельферих Максимилиан Христианович // 100 знаменитых харьковчан. – Харьков : Фолио, 2005. – С. 99103.

 

4. Московская, А. Его деньги сделали наш город // Вечерний Харьков. – 2001. – 23 окт. – С. 3.

5. Фатєєва,О. М. З історії розвитку благодійності у Харкові. Максиміліан Христофорович [тобто Християнович] Гельферіх // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : [зб. наук. пр.] / Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2000. – С. 256–258.

6. Філатова О. Є. Благодійна діяльність представників німецької національної меншини Харкова (ХІХ – початок ХХ ст.) // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія. Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. – Харків, 2015. – Вип. 21. – С. 43–51.

Комментариев нет:

Отправить комментарий