Харківський штаб частин особливого призначення



Дошку в пам'ять про роботу Харківського штабу частин особливого призначення встановлено за адресою Полтавський Шлях, 13/15.

«Здесь в 1919 г. находился Харьковский штаб Частей Особого Назначения (ЧОН)».


З історії становлення Радянської влади в Харківській губернії





«Части особого назначения (ЧОН, части осназ) — "коммунистические дружины", "военно-партийные отряды", создававшиеся при заводских партийных ячейках (партячейках), районных, городских, уездных и губернских комитетах партии на основании постановления ЦК РКП(б) от 17 апреля 1919 года для оказания помощи органам Советской власти по борьбе с контрреволюцией, несения караульной службы у особо важных объектов и др…
<…> Личный состав ЧОН, который к концу 1919 года насчитывал свыше 30 000 коммунаров, действовал в тесном контакте с органами ВЧК, составляя боевую ударную силу ещё недостаточно окрепших органов правопорядка большевиков. Коммунары ЧОН выполняли не только особые функции в тылу советской республики с органами ВЧК и частями войск внутренней охраны республики, но и направлялись в качестве отборных частей из наиболее проверенных бойцов в состав действующей армии на самые опасные участки фронта.
24 марта 1921 года ЦК партии принял постановление на основании решения X съезда РКП(б) о включении ЧОН в состав милиционных частей Красной Армии. Личный состав ЧОН разделялся на кадровый и милиционный (переменный). В сентябре 1921 года были учреждены:
– командование и штаб ЧОН страны (командующий — А. К. Александров, начальник штаба — В. А. Кангелари);
– для политического руководства — Совет ЧОН при ЦК РКП(б) (секретарь ЦК — В. В. Куйбышев, заместитель председателя ВЧК — И. С. Уншлихт, комиссар штаба РККА и командующий ЧОН);
– в губерниях и уездах — командование и штабы ЧОН, Советы ЧОН при губкомах и укомах партии.
В связи с улучшением внутреннего и международного положения СССР и укреплением Красной Армии (военная реформа) в 1924—1925 годах по решению ЦК РКП(б) ЧОН были расформированы» [4].
***
«Протоколи, постанови, звіти повітових, районних та первинних партійних організацій області, документи штабу Харківської комуністичної дивізії особливого призначення і штабу ЧОП колишнього Харківського військового округу, що зберігаються в обласному партійному архіві, містять великий фактичний матеріал, який дозволяє детально ознайомитися з цим видом діяльності партійних організацій, ще не досить висвітленим у пресі.
З документів видно, що партійні організації області почали створювати ЧОП у квітні 1919 року. Всі партійні організації для боротьби з контрреволюційним підпіллям зобов’язувались регулярно навчати комуністів військової справи. Для керівництва військовою підготовкою комуністів у складі районних партійних комітетів створювалися військові відділи. Спочатку формуванням загонів особливого призначення займалися місцеві партійні комітети. Про це свідчать протоколи зборів партійних осередків, засідань бюро партійних комітетів колишнього Петинського району м. Харкова, Богодухівського, Вовчанського та інших повітів. Пізніше загони особливого призначення були передані під керівництво Головного управління Всевобуч.
<> Частини особливого призначення, які називались в той час загонами, створювалися спочатку при партійних організаціях м. Харкова і в деяких великих повітових містах. У самому Харкові в липні 1920 р. існував уже комуністичний загін у складі трьох рот. Згодом загін було розгорнуто в комуністичну бригаду особливого призначення. Роти і взводи комплектувалися за територіальним принципом. Комуністи колишнього Основ’яно-Холодногорського району складали першу роту; Петинського – другу; Івано-Лисогорського – третю роту.
Масове формування частин особливого призначення на території Харківщини відбувалося в 1920 р., про що свідчать матеріали фондів Вовчанського повітового комітету, Жовтневого, Чугуївського, Лозівського та інших райкомів КП України.
Документи показують, що при створенні ЧОП партійні комітети зазнавали великих труднощів: по-перше, через партійні мобілізації до лав Червоної Армії, по-друге, на території часто діяли куркульські банди, крім того, багато комуністів було зайнято роботою на селі по зміцненню Радянської влади, не було єдиних інструкцій, важко було з озброєнням.
<> З наказів по ЧОП видно, як з розвитком частин особливого призначення вдосконалювалася їх організаційна структура, зростала бойова виучка. У червні 1921 р. комуністична бригада ЧОП була розгорнута в першу комуністичну дивізію ЧОП. Командиром дивізії було призначено М. В. Санчурського, начальником штабу – В. О. Любомудрого, помічником командира дивізії по політичній частині Д. Г. Муромцева.
Дивізія складалася з трьох бригад і об’єднувала 506 партійних осередків, 9290 членів і кандидатів партії.
<> У березні 1922 р. Частини особливого призначення виділилися з системи всевобуч в окремі частини з своїми штабами. 3 серпня 1922 р. ЧОП стали називатися за місцем їх розташування» [3, С. 33–35].
***
«Військова підготовка потрібна була не тільки для поповнення воюючої Червоної Армії, а й для підтримки більшовицької влади на місцях. На губернські, волосні, повітові військкомати покладалося завдання формування загонів особливого призначення для боротьби з повстанськими загонами, збору продрозверстки, охорони націоналізованого майна.
Так, на початку квітня 1919 року губвійськкомат сформував Південний Стрілецький полк для охорони націоналізованого майна цукрового виробництва» [1, С. 22–23].

Джерела
1. Дьякова, О. В. Історія Харківського обласного військового комісаріату : до 90-річчя з дня заснування / О. В. Дьякова, О. П. Середа. – Харків: Оберіг, 2009. – 106 с.
2. Дьяченко Н. Т. Историко-революционные памятники Харьковщины : очерки / Н. Т. Дьяченко, Т. М. Борисова, М. В. Уманский. – 3-е изд., испр. и доп. – Харьков : Прапор, 1983. – 216 с.
3.  Кротов, В. Л. Діяльність харківської партійної організації у створенні і зміцненні частин особливого призначення (ЧОП) : (1919–1922 рр.) : за матеріалами Харків. партійн. і держ. обл. архівів // Вісник Харківського університету. Сер.: Історія КПРС, вип. 4. – Харків: Вид-во Харків. держ. ун-ту ім. О. М. Горького, 1967. – № 27. – С. 32–37.
4. Части особого назначения (1917—1925) [Электронный ресурс] // Википедия : свобод. энцикл. – Текст. и граф. дан. – Режим доступа: https://goo.gl/l5igDW, свободный (дата обращения: 15.08.2016)
5. Шематов, В. О частях особого назначения // Армия и революция : науч. воен.-полит. журн. – 1923. – № 1–2 (янв.–февр.). – С. 117–119.


Комментариев нет:

Отправить комментарий