Вєркін Б. І.

Дошку на честь Б. І. Вєркіна відкрито за адресою проспект Науки, 47 на будівлі Фізико-технічного інституту низьких температур.

 

«Здесь с 1960 по 1990 работал выдающийся ученый-физик, основатель Физико-технического института низких температур АН УССР, академик АН УССР Борис Иеремиевич Веркин (1919 – 1990)».

З історії харківської науки: Б. І. Вєркін

Вєркін Борис Ієремійович (8.08.1919 – 12.06.1990) –вчений-фізик, кріобіолог. Народився у Харкові. Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1940). Учасник Другої світової війни. Працював в Українському фізико-технічному інституті (1946–1960). Засновник Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР (Харків, 1960), його перший директор (1960–1988), почесний директор (з 1988). Одночасно за сумісництвом працював у Харківському університеті (1953–1976), в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР (1967–1969). Один із ініціаторів створення Інституту проблем кріобіології та кріомедицини (Харків, 1972). Доктор фізико-математичних наук (1958), професор (1963). Академік АН УРСР (1972). Лауреат Державних премій УРСР (1973) і СРСР (1978). Помер у Києві. [3].

***

«Борис Єремійович Вєркін, за спогадами друзів і колег, був невичерпним генератором ідей. Наприкінці 1950-х років він поставив перед собою виняткове за складністю завдання – створити в Харкові інститут низьких температур. Нічого подібного в СРСР ще не було. Разом з однодумцями він звернувся до Академії наук УРСР. Проект харківських учених було розглянуто і схвалено. Вєркіна призначено директором інституту. Кращі інтелектуальні сили Харкова були залучені ним до новоствореного інституту. Згадує професор Ю. П. Благой: "Вже в перші роки існування ФТІНТ, коли ще тривало будівництво робочих приміщень та формування наукового колективу, була створена апаратура і проведені випробування матеріалів та механізмів в умовах, що імітують космічний простір. Був здійснений також великий цикл досліджень властивостей кріогенних рідин, які використовувалися у ракетній техніці. Результати цих досліджень стали вагомим внеском у розвиток вітчизняної космонавтики". Б. Є. Вєркін був не лише видатним організатором науки, а й ученим з надзвичайною науковою інтуїцією. Окрім повсякденної роботи директора інституту він активно працював як дослідник. Протягом майже тридцяти років він створював школу фізиків-кріогенників. При інституті Вєркін створив і відділ математики. Згадує академік І. М. Дмитренко: "Коли загроза розпаду нависла над прекрасною харківською школою математики, Борис Єремійович умовив керівництво Академії наук і взяв “під крило” чудових математиків – О. В. Погорєлова, В. О. Марченка, О. Д. Мишкіса, Б. Я. Левіна, утворивши при ФТІНТ сектор чистої та прикладної математики. Згодом важко було переоцінити ефективність такого об’єднання: у розв’язанні багатьох науково-технічних проблем математики відіграли надзвичайно важливу роль".

До останніх днів свого життя Б. Є. Вєркін ставив інтереси інституту понад усе. Бувало, наприклад, повертаючись із відрядження, він їхав не додому, а одразу до інституту. Директор був вимогливим не тільки до себе, а й до своїх підлеглих. Надаючи співробітникам широкий простір для ініціативи, вимагав ретельного виконання завдань. Ставав невблаганним, якщо був переконаний у слушності своїх пропозицій, і навіть різким, коли наштовхувався на бюрократизм у науці. Проте вмів викликати у людей таку прихильність до себе, що всі його поважали – від лаборантів до міністрів. Бориса Єремійовича знали як чуйну людину, турботливого керівника колективу. До нього завжди йшли за порадою. Він переймався особистими проблемами своїх колег і допомагав їм у важкі хвилини життя. Міг, наприклад, дістати потрібні ліки для хворого співробітника і відвідати його в лікарні. Він створив в інституті атмосферу взаємної підтримки і доброзичливості. Вєркін не був кабінетним керівником. Директора бачили скрізь: в лабораторіях, в майстернях інституту. Він завжди створював навколо себе мікроклімат творчої праці» [5].

Джерела

1. Бутко, А. Искусство жить // Слобода. – 1999. – 10 авг. : фот.

До 80-річчя з дня народження.

2. Борис Иеремиевич Веркин / сост. : А. П. Кириченко, Н. С. Васильченко, Л. С. Овчарова. – Киев : Наук. думка, 1989. – 80 с. – (Биобиблиография ученых УССР).

3. Боровиков, В. С. Вєркін Борис Ієремійович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2005. – Т. 4. – С. 357 : фот.

4. Оболенский, М. А. Борис Иеремиевич Веркин // UNIVERSITATES. Наука и просвещение. – 2010. – №2. – С. 35, 45.

5. Таньшина, А. В. Життя і наукова діяльність Бориса Єремійовича Вєркіна // Засновники харківських наукових шкіл у фізиці / А. В. Таньшина. – 2-е вид., перероб. і доп. – Київ, 2005. – С. 441–470 : фот.