Кутинцев М. М.



Дошку на честь М. М. Кутинцева встановлено у 2013 році за адресою вулиця Новгородська, 44.

«В этом доме жил Герой Советского Союза Кутынцев Николай Михайлович».

Имена Героев на улицах нашего города // Харьковские известия. – 2013. – 17 авг. – С. 8.
Про відкриття меморіальних дощок Героям Радянського Союзу: Миколі Кутинцеву за адресою вул. Новгородська, 44 та Олександру Плющу за адресою пр. Перемоги, 67 (нині пр. Науки).

Харків’яни – Герої Радянського Союзу: М. М. Кутинцев


«Кутынцев Николай Михайлович, родился 18.12.1928 в деревне Полянки Ильинского района Ивановской области в семье крестьянина. <…> В 1945 окончил 10 классов, в 1949 – 2 курса Ленинградской лесотехнической академии. В Советской Армии с 1950. В 1953 окончил зенитно-артиллерийское училище ПВО страны, в 1965 – Военно-командную академию ПВО.
Командиру зенитно-ракетного дивизиона подполковнику Кутынцеву за героизм и мужество, проявленные при выполнении воинского долга, 26.08.1970 присвоено звание Героя Советского Союза» [2].
***
«[Н. М. Кутынцев] Участвовал в арабо-израильской войне, будучи командиром зенитно-ракетного дивизиона 18-й особой зенитно-ракетной дивизии. 13 марта 1970 года дивизион Кутынцева одним из первых заступил на боевое дежурство. За этот день ракетчики дивизиона успешно сбили 11 израильских самолётов, при этом не имея потерь.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 26 августа 1970 года за "героизм и мужество, проявленные при выполнении воинского долга" подполковник Николай Кутынцев был удостоен высокого звания Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали "Золотая Звезда" за номером 10726.
В 1988 году в звании полковника Кутынцев был уволен в запас. Проживал в Харькове. Скончался 10 февраля 2007 года, похоронен на харьковском кладбище № 2» [1].
***
«Полковник Кутинцев, харків'янин, – Герой Радянського Союзу за арабо-ізраїльську війну. У 1970–1971 роках він командував в Єгипті радянським дивізіоном ППО [Протиповітряна оборона], що розташовувався то поблизу Каїра, то неподалік від Суецького каналу, допомагав Єгипту в цій війні кілька місяців. <…> Кутинцев одразу сказав:
– Рішення про введення наших військ до Єгипту приймалось келійно – та про це далеко не всі військові знали, – і рішення було неправомірним.
<…> Ця таємничість, ця війна була причиною не тільки загибелі радянських військових на чужій землі, на чужій війні, вона зламала долі живим. Багато хто приїхав звідти хворим, серед колишніх "єгиптян" сталося кілька самогубств, люди отримали психічну травму.
<…> А люди, що отримали нагороди "за Єгипет" і ризикували там життям, знаєте, пишаються своїм минулим. Вони не схвалюють ту війну, але гордяться тим, що виконали солдатський обов'язок як треба. І незалежно від оцінки тієї війни, незалежно від того, чи була вона справедливою, чи ні, незалежно від причин, за якими наша країна в неї втрутилася, – віддамо належне їхній мужності.
<…> Таємно від єгиптян(!) дивізіон Кутинцева зайняв позицію, на якій, як виявилось, і відбувся головний в цю війну для дивізіону бій. Звідти було 45 кілометрів до ізраїльського аеродрому. Удар був нанесений літаками о 14.44.
– Літаки йшли парами, – Микола Михайлович примружив очі, згадуючи той бій. – Гарна тактика: в разі удачі ми збиваємо тільки один літак з пари, нанести удар по другому нема часу. І він обов'язково встигне нанести удар по нашій позиції. Але ж виходу немає. Одна за другою йшли сім пар, і сім літаків ми збили. І сім відбомбилися по нас. 16 хвилин – і сім літаків. Поруч ми заздалегідь підготували удавані позиції. І шість з них за ці хвилини були стерті з лиця землі. Коли остання пара пролетіла, я глянув на конструктора наших комплексів, автора нашої техніки, він провів цей бій зі мною в кабіні. Сказати нічого не можу, тільки показую йому: у тебе, мовляв, на голові сиве пасмо з'явилося. А він мені теж мовчки показує: у тебе скроні сивими стали… От за цей бій я і отримав звання Героя Радянського Союзу.
– У вас були втрати?
– Ні, жодної. Я пишаюсь цим: скільки солдатів в моєму дивізіоні приїхало, стільки й повернулося з Єгипту» [3].

Джерела
1. Кутынцев Николай Михайлович // Википедия. – Текст. и граф. дан. – Режим доступа: http://qps.ru/Oy0Q6, свободный (дата обращения: 21.07.2016).
2. Кутынцев Николай Михайлович // Герои Советского Союза : краткий биогр. сл. Т. 1 : Абаев – Любичев. – Москва : Воен. изд., 1987. – С. 831.
3. Мурзіна, О. «Єгиптяни» – старші брати «афганців» // Ленінська зміна. – 1990. – 11 квіт.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий