Константинопольський А. М.



Дошку на честь А. М. Константинопольського відкрито за адресою вулиця Культури, 20.


«В цьому будинку в 1958–1993 рр. працював видатний український живописець і педагог, професор, народний художник УРСР Адольф Маркович Константинопольський».

З історії харківської художньої школи: А. М. Константинопольський


Константинопольський Адольф Маркович (20.04.1923 – 1.12.1993) – художник. Народився у Харкові. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Харківське художнє училище (1941) і Харківський художній інститут (1954), викладав у ньому (1960–1993), професор (з 1992). Працював у галузі станкового та монументального живопису. Народний художник УРСР (1991). Помер у Харкові [3].
***
«У творчому доробку Адольфа Марковича більше двохсот картин, величезна кількість етюдів, ескізів, малюнків. Портрети і пейзажі, полотна історичного жанру – такий творчий діапазон художника. Але головна тема митця – Велика Вітчизняна війна. Разом зі своїми героями Константинопольський пройшов сотні кілометрів важких доріг війни. Суворі воєнні роки стали для майбутнього майстра справжньою школою формування характеру – творчого, мужнього, цілеспрямованого. І коли 1948 року у стінах Харківського художнього інституту з’явився молодший лейтенант Константинопольський, вже у перших його ескізах основною темою стало відображення подій війни. Одна із перших картин художника "Рідна земля" відразу завоювала визнання глядачів і критиків. Вона по праву ввійшла до числа кращих творів українського батального живопису» [6].
***
«Від солдата до молодшого лейтенанта, командира артилерійського взводу – такий шлях пройшов А. М.  Константинопольський дорогами війни, кілька разів був поранений. Він художник великої щирості, і головна подія в його житті – воєнні роки – стала головною темою його творчості. Все бачене і пережите ним на війні знаходить образне втілення у його полотнах. По емоційній насиченості його творів відчуваєш, що ця тема митцем ще не вичерпана. Полотна Константинопольського захоплюють, вражають глядача, вбирають його у свій світ ущільнених почуттів. І вже не знаєш, чи ти глядач, чи йдеш у великому солдатському братерстві виснажливими дорогами війни, чи ти рятуєш життя пораненого друга, чи ти сам поранений і друг охороняє твоє життя. Може, це ти дивишся очима пам'яті, очима художника на самого себе й запитуєш, коли і за яких обставин відбудеться наступна сутичка добра і зла» [2].
Джерела
1. Быковский, В. Юность патриарха // Панорама. – 1992. – № 1. – С. 5.
2. Гармаш, І. Небо тримають солдати // Вечірній Харків. – 1976. – 9 трав. : іл.
3. Константинопольський Адольф Маркович // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1997. – С. 316.
4. Пономарьов, Л. Провідна тема // Вечірній Харків. – 1975. – 18 лют. : фот.
5. Пономарьова, Л. Адольф Маркович Константинопольський // Кафедра живопису ХДАДМ : традиції та сучасність / [Редкол. : В. Л. Ганоцький та ін.]. – Харків, 2015. – С. 72 : фот.
6. Шаров, І. Константинопольський Адольф Маркович // Художники України : 100 видатних імен / Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. – Київ, 2007. – С. 167–169.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий