«В цьому будинку з
1943 по 1996 рр. мешкав та працював видатний український художник-педагог
заслужений діяч мистецтв України професор Бєсєдін Сергій Фотійович».
Память сердца //
Вечерний Харьков. – 1998. – 24 окт.
23 жовтня відкрито меморіальну дошку художнику С. Ф. Бесєдіну
на будинку, де він жив (вул. Культури, 9).
З історії харківської художньої школи: С. Ф. Бесєдін
Бесєдін
Сергій Фотійович (25.09(8.10).1901–22.07.1996) – художник, педагог. Народився у
Харкові (за іншими даними у с. Руська Лозова, нині Дергачівського району
Харківської області). Закінчив Харківський художній інститут (1929), викладав у
ньому (1929–1996), директор (1944–1948), завідуючий кафедрою (1948 – 1991), професор
(з 1960). Працював у галузі станкового живопису та графіки. Член Спілки
художників УРСР (з 1938), голова її харківського відділення (1938–1946). Заслужений
діяч мистецтв УРСР (1970). Помер у Харкові. [2, 9].
***
«Будущему
художнику пришлось рано войти в самостоятельную жизнь, он сменил много
профессий. В 1923 году по путевке химико-фармацевтической фабрики, где он
работал, и своего первого профессионального учителя С. М. Прохорова
Беседин поступает в Харьковский художественный институт. После окончания
института Беседина приглашают на педагогическую работу. С этого времени он
соединяет творчество с преподаванием, а с 1944 по 1948 год возглавляет институт,
прикладывая много усилий на его восстановление после войны и налаживание
учебного процесса.
Активная
творческая работа С. Ф. Беседина начинается с 30-х годов. Уже тогда
он определился, в первую очередь, как художник-портретист. Сложная, полная
труда и усилий жизнь Беседина заставила его отбирать те качества в человеке,
которые были близки самому художнику: жизненную стойкость и сложность внутреннего
мира, духовность и внутреннюю гармонию. В те годы Беседин создает целую галерею
образов своих современников. Интерес к ярким, значительным личностям, близким
по духу самому художнику, находит продолжение в послевоенные годы в портретах
украинских и русских писателей. Графические произведения – ценная часть
художественного наследия мастера. Это натурные зарисовки, станковые работы,
портреты, книжные иллюстрации. Художник владел разнообразнейшими техниками:
рисунком карандашом, сепией, акварелью, углем, мелом, часто соединял разные
техники. За видимой легкостью исполнения стоит не только техническое
мастерство, но и глубокое переживание увиденного» [7].
***
«На фасаде
знаменитого харьковского дома "Слово" открыта мемориальная доска
художнику и педагогу С. Ф. Беседину. Именно в этом доме на четвертом
этаже в 62-ой квартире прожил Сергей Фотиевич более полувека. Здесь, в своем
кабинете он работал над картинами и рисунками, исследовал историю харьковской
художественной школы (осталась многотомная рукопись), отсюда спешил к студентам
художественного института» [6].
Джерела
1.
Берлин, В. Ровесник века // Вечерний Харьков. – 2006. – 22 июля.
До 10-річчя з дня смерті.
2.
Бесєдін Сергій Фотійович // Мистецтво України : біогр. довід. /
за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1997. – С. 56.
3.
Константинов,
В. Ф. Беседин Сергей Фотиевич / В. Ф. Константинов, Е. А. Несвит // Выдающиеся педагоги
высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. –
Харьков, 1998. – С. 103–104 : фот.
4.
Кузьменко, А. С. Ф. Бесєдін – художник, педагог // Матеріали
науково-методичної конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів
інституту за підсумками науково-творчої роботи за 1996 рік / Харк.
худож.-пром. ін-т. – Харків, 1997. – С. 63–65.
5.
Мацапура, М. І. Сергій Фотійович Бесєдін. – Київ : Мистецтво, 1965. –
56 с. : іл.
6.
Память сердца // Вечерний Харьков. – 1998. – 24 окт.
7.
Пономарева, А. Образы, созвучные эпохе // Слобода. – 2001. – 20 нояб. : ил.
До 100-річчя з дня народження.
8.
Пономарьова, Л. Сергій Фотійович Бесєдін // Кафедра
живопису ХДАДМ : традиції та сучасність / [Редкол. : В. Л. Ганоцький та
ін.]. – Харків, 2015. – С. 64 : фот.
9.
Путятін, В. Д. Бесєдін Сергій Фотійович // Енциклопедія Сучасної
України. – Київ, 2003. – Т. 2. – С. 545 : фот.
10.
Шерстюк, Т. Большое наследство Сергея Беседина // Панорама. –
2001. – № 41. – С. 14.
Комментариев нет:
Отправить комментарий