Дошку на честь І. Н. Панченка відкрито 22 серпня
2013 року за адресою вулиця Літературна, 3.
«В этом доме жил
Герой Советского Союза Панченко Иван Никифорович».
История нашего
города в именах // Харьковские известия. – 2013. – 24 авг. – С. 5 :
фот.
Меморіальну дошку Герою Радянського Союзу І. Н. Панченку
відкрито 22 серпня на будинку, де він жив (вул. Я. Галана, 3).
Харків’яни – Герої Радянського Союзу: І. Н. Панченко
Панченко
Іван Никифорович (24.04.1904 –
21.09.1975) – військовий Герой Радянського Союзу. Народився у Мелітополі (нині
Запорізька область). Закінчив Запорізький інженерно-будівельний інститут. З
1927 року – директор об'єднання цегляно-черепичних заводів. Служив в армії з
1932 року, закінчив Військово-політичну академію (1941). Учасник
Радянсько-фінської війни 1939–1940 рр. і Великої Вітчизняної війни. Командир восьмого
гвардійського Нижньодністровського стрілецького полку (четверта гвардійська
армія, третій Український фронт), гвардії полковник. Брав участь в обороні
Одеси, боях за Ростов, звільнення Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії. Його
полк 6 квітня 1945 р одним з перших вступив до Відня. Звання Героя Радянського
Союзу присвоєно 28 квітня 1945 року. Після війни продовжив службу в армії. З
1955 року в запасі. Жив в Харкові, помер там же [1, 3].
***
«Вранці
6 квітня 1945 року 8-ий гвардійський полк під командуванням І. Н. Панченка
ввірвався на вулиці Відня. Два дні йшли жорстокі бої за місто. Ранком 9 квітня
надійшов приказ будь-якою ціною взяти міст через Дунай. Розвідники знайшли
воронку від бомби, а в ній – широку трубу, що веде в тил ворога. Рішення
визріває миттєво. Панченко іде на чолі невеличкої групи з восьми бійців. Ось і
вхід у слизьку трубу, якою спускали води ріки у повінь. Тримаючись один за
одного, йдуть дев’ять сміливців у суцільній темряві. Пройшли більше двох
кілометрів, вийшли на поверхню, безшумно зняли вартових. Зайняли міст, одного
із солдатів направили до своїх – попередити, щоб починали штурм. Зрозумівши, що
їх перехитрили, гітлерівці кинули на вісьмох сміливців батальйон піхоти. Але
бійці вистояли, протрималися до підходу основних сил. Ось тоді за полковником
Панченком і закріпилось прізвисько "відчайдушний вусань". А одержав
він його трохи раніше, у лютому 1943 року, при звільненні Краматорська. Тоді
він із кількома бійцями, пройшовши підземним ходом, в короткій рукопашній
сутичці примусив замовкнути вогневі точки ворога, що перегороджували шлях до
міста. За операцію взяття Відня Іван Никифорович Панченко був удостоєний
звання Героя Радянського Союзу… У
Харківському історичному музеї є експонат – годинник, яким Іван Никифорович був
нагороджений за хоробрість під час фінської кампанії. У Великій Вітчизняній
війні він брав участь з її першого і до останнього дня. Обороняв Одесу і
Сталінград, визволяв Харківщину і Донбас, форсував Дніпро і Дунай. Кілька разів
був поранений, двічі – тяжко. На грудях прославленого командира – двадцять дві
урядові нагороди» [2]
Джерела
1.
История нашего города в именах // Харьковские известия. – 2013. – 24 авг.
– С. 5 : фот.
2.
Наумов, Г. Відважний // Вечірній Харків. – 1974. – 23 лют. :
фот.
3. Панченко Иван Никифорович // Герои Советского
Союза : крат. биогр. словарь. – Москва, 1988. – Т. 2. – С. 554 : фот.
Комментариев нет:
Отправить комментарий