«У цьому будинку мешкав головний
інженер, директор ДП Завод ім. Малишева (1935–1941 р.р.) Махонін Сергій
Несторович».
Вальчак, А. Этот праздник со слезами на глазах //
Слобода. – 2001. – 12 мая.
Про відкриття 9 травня 2001 року меморіальної
дошки на будівлі, де мешкав С. Н. Махонін (проспект Правди, 7).
З історії машинобудування
Харкова: С. Н. Махонін
Махонін
Сергій Несторович (1900 – 07. 07. 1980) радянський діяч, машинобудівник,
директор Харківського заводу транспортного машинобудування (зараз – Харківський
завод транспортного машинобудування імені В. О. Малишева). У 1929 році закінчив
Військово-технічну академію імені Дзержинського у Ленінграді. У 1929–1938 роках
– конструктор, начальник відділу технічного контролю, начальник дизельного
відділу, у 1938–1939 роках – начальник механоскладального цеху, заступник
головного інженера, у 1939–1941 роках – головний інженер, заступник директора
Харківського паровозобудівного заводу № 183 (з 1922 до 1939 років Харківський
паровозобудівний завод імені Комінтерну). Очолював спеціальну дільницю із складання
і випробування танків.
Літом
1941 року евакуйований спочатку у Нижній Тагіл, потім у Челябінськ, де працював
головним інженером, заступником директора Кіровського заводу у Челябінську.
У
1947–1949 роках – директор Харківського паровозобудівного заводу № 75
(заводу транспортного машинобудування). Потім заступник міністра транспортного
машинобудування СРСР та заступник голови Державного комітету Ради Міністрів
СРСР з оборонної техніки [4].
***
«Тричі
лауреат Державної премії СРСР Сергій Махонін, головний інженер заводу в
передвоєнні роки, розповідав автору цих рядків, скільки доводилося "воювати"
з представниками Автобронетанкового управління Червоної армії, керівниками
свого наркомату за те, щоб дати путівку в життя "підкидькові", як
охрестили тоді Т-34. Особливо великими противниками були колишні кавалеристи,
котрі обіймали високі посади в бронетанкових військах»
[6, с. 374].
***
«Осенью 39-го
Махонин докладывал в ЦК ВКП(б) о результатах испытаний опытных образцов
среднего танка на колесно-гусеничном ходу (А-20) и среднего танка (А-32) на
гусеничном ходу:
– Мы будем
предлагать товарищу Сталину машину А-20, – сказал нарком среднего
машиностроения Лихачев.
– У меня есть
мнение… – отозвался Махонин.
– Ты кто такой?
– перебил Лихачев.
– Главный
инженер завода.
– Так вот, твое
дело – танк выпускать.
– Тем не менее,
– настаивал Махонин, – надо производить гусеничную машину.
– Садись, разберемся.
Наутро Махонин
узнал, что ночью вопрос рассматривался у Сталина, и тот, не приняв позиции
Лихачева, высказался за принятие в производство А-32 при условии, что в
ближайшее время на нем будет усилена бронезащита. После этого конструкторы
завода приступили к доработке чертежей танка А-32 с учетом внесенных
предложений. Тогда-то машине и присвоили шифр Т-34. А 19 декабря 1939 года было
принято правительственное распоряжение о серийном производстве танка в Харькове
на 1940 год. Так, при активном участии главного инженера завода Сергея
Несторовича Махонина родилась боевая машина, ставшая позже основой вооружения
бронетанковых войск Красной Армии» [5,
с 19].
***
Зі спогадів С. Н. Махоніна:
«…Давно окончен
рабочий день, за окном глубокая ночь, а я все сижу в кабинете, с горечью думаю
о том, что созданный трудом огромного коллектива замечательный двигатель
застрял в цеху и никак не желает идти в серию. Ну что ж, возьмем и этот барьер.
Не может быть, чтоб не взяли…
<…> На
следующий же день все остались после работы в цехах – мыли, чистили свои
рабочие места, пересмотрели весь инструмент, оборудование, оснастку…. Что можно
было отремонтировать, восстановить – направляли в инструментальный цех,
пришедшее в негодность – списывали и удаляли из цехов…
Чище и светлее
стало в цехах, повеселели и рабочие. Сборка шла неторопливо, тщательно
промывалась и чистилась каждая деталь. И результаты не замедлили сказаться:
собранный в надлежащих условиях, с соблюдением технических требований
контрольный дизель уверенно заработал. Заводские испытания прошли успешно.
<…>
Выпуском этого дизеля было фактически начато серийное производство
замечательных танковых двигателей, которые по праву называют сердцем "тридцатьчетверки"» [3, с. 56–58].
***
«Ось
уривки з документального оповідання "Директор танкового заводу", яке
написав Л. Нікулін, присвятивши кілька сторінок С. Н. Махоніну. "Він має здібності говорити про
найскладніші технічні проблеми живою, образною, зрозумілою мовою. У нього є
почуття гумору, притаманне росіянинові, й несподівано тепла, весела усмішка,
яка зовсім змінює його дещо суворий зосереджений погляд. Для того, щоб бути
керівником найкрупнішого танкового заводу в дні Великої Вітчизняної війни, треба
мати рідкісні організаторські здібності, широкі технічні знання, бути політично
мислячою людиною, здатним піднімати маси. Ці якості має росіянин самородок С.
Н. Махонін…"» [2, с. 3].
Джерела
1. Історія
танкобудування України. Персоналії : навч. посіб. / Є. Є. Александров, І. Є. Александрова, Л. М. Бєсов [та
ін.]. – Харків : НТУ «ХПІ», 2007. – 199 с.
2. Кірсанов,
І. Директор Танкограду : сьогодні – 90 років з дня народження С. Н. Махоніна
// Вечірній Харків. – 1990. – 19 жовт. – С. 3.
3. Махонин,
С. Н. Танковый дизель идет в серию // Т-34: путь к Победе : воспоминания танкостроителей и танкистов / [сост.: К. М.
Слободин, В. Д. Листровой].
– 2-е изд., доп. – Киев: Политиздат Украины, 1989. – С. 55–58.
4. Махонін
Сергій Нестерович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Текст.
дані. – Режим доступу: http://qps.ru/2jqa5,
вільний (дата звернення: 13.05.2016)
5. Невская, Т. Танк Победы и его создатели // Событие. – 2004. – №
26. – С. 19.
6. Сергійчук,
В. Що дала Україна світові / В. Сергійчук. – Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. –
502 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий