Ковач І. К.

Дошка на честь І. К. Ковача встановлена 25 жовтня 2004 року за адресою вулиця Лермонтовська, 20.

«У цьому будинку жив видатний композитор та педагог, заслужений діяч мистецтв України, професор Ігор Ковач».

Ключко, А. Здесь жил и творил Игорь Ковач // Слобода. – 2004. – 29 окт. – С. 13 : фот.

Про відкриття меморіальної дошки на будівлі, де мешкав Ігор Ковач.

З історії музичного життя Харкова: І. К. Ковач

«Ковач Ігор Костянтинович (02.11.1924, станиця Пролетарська Ростовської області – 24.08.2003, Харків) – композитор, педагог. Закінчив Харківську консерваторію по класу композиції В. Барабашова. 1947–1954 – педагог музичної школи і музичного училища в Ялті. З 1959 – викладач, доцент (1977), професор (1982), зав. кафедри композиції та інструментування Харківського інституту мистецтв. Лауреат Міжнародного конкурсу композиторів ім. Г. Венявського (Познань, 1966), обласної комсомольської премії ім. Зубарєва (1968). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1975)» [4, С. 138–139].

***

«Хто з нас не любив казку? Хто не мчав на сірому вовкові рятувати Василису Прекрасну, або не хотів добути перо жар-птиці, не мріяв володіти чарівною паличкою? У повсякденних турботах не завжди задумуєшся над тим, що чудові миттєвості, пережиті разом з улюбленими героями, виявляються непідвладні часові, і чудеса, як і колись, мають велику магнетичну силу, яка примушує забувати про свій вік, і, відкинувши негаразди, знову відчути в собі частинку дитинства. Тому звернення митців до казкових мотивів – це не тільки засіб спілкування з дітьми, це одвічна тема добра і зла, краси і справедливості… це знову-таке можливість згадати те потаємне, чисте, безпосереднє, що зберігає кожен із нас у тайниках свого серця.

<…> Казкові мотиви були втілені в яскравій і мальовничій музиці заслуженого діяча мистецтв України, професора Харківського інституту мистецтв І. Ковача. Почавши свою творчу діяльність в ТЮГу та в ляльковому театрі, І. Ковач назавжди зберіг у своєму серці любов до дітей, до їхньої вдячної аудиторії, яка відчуває прекрасне і не терпить фальші» [3, с 3].

***

«Разом з генетичною інформацією, – розповідає композитор [Ковач], – одержаною від батька, відомого в 30-і роки музичного діяча, і матері-піаністки, мені передалася своєрідна атмосфера тих міст, де я жив і учився, – Сухумі, Ялти, Харкова. Пройшов школу В’ячеслава Андрійовича Барабашова, який протягом 35 років вів композицію, гармонію та інші теоретичні дисципліни в Харківській консерваторії. Він прагнув допомогти учням позбутися шаблону, уникнути стандарту в гармонічному мисленні, навчитися самостійно висловлювати свої думки…

<…> пісню "Моїм одноліткам" (теж слова Р. Левіна) подано як спільні роздуми поета й композитора про долю своїх товаришів, чиє життя обірвала ворожа куля. Твір звучав у одному з колгоспів Ферганської області біля обеліска, спорудженого на честь узбецьких воїнів, які пішли з рідного колгоспу на фронт і загинули в ім’я Батьківщини. Співав харків’янин народний артист СРСР М. Ф. Манойло. Звучала пісня без оркестру, без супроводу, в урочистій тиші, яка не здригнулася й після того, коли співак замовк. На очах узбецьких вдів, багатьох інших слухачів були сльози…» [2, с. 3].

Джерела

1. Грицун, Ю. М. Жанрова багатогранність творчої палітри І. Ковача // Культура України : зб. наук. пр. / Харків. держ. акад. культури. – Харків, 2015. – Вип. 50. – С. 68–78.

2. Лавриненко, Е. Магія музики : до 60-річчя з дня народж. І. К. Ковача, заслуж. діяча мистецтв УРСР // Вечірній Харків. – 1984. – 13 жовт. – С. 3.

3. Мізітова, Р. Мандрівка в казку // Культура і життя. – 1996. – 4 січ. – С. 3.

4. Муха, А. Ковач Ігор Костянтинович // Композитори України та української діаспори : довідник / А. Муха. – Київ: Музична Україна, 2004. – С. 138–139.