Кушнарьов Є. П.

Дошка на честь Є. П. Кушнарьова встановлена у 2008 році за адресою Конституції площа, 7 на фасаді Харківської міської ради. 
Скульптор С. А. Гурбанов. Матеріал бронза, граніт.

«В этом здании в 1990 – 1996 годах работал председатель Харьковского городского совета первого демократического созыва, Почетный гражданин города Харькова Евгений Петрович Кушнарев».

Костенко, А. Год без Кушнарева // Харьковские известия. – 2008. – 19 янв. – С. 2 : фот.

Про відкриття 17 січня 2008 р. на фасаді Харківської міської ради меморіальної дошки на честь громадсько-політичного діяча Є. П. Кушнарьова. Автор – скульптор С. Гурбанов.

Громадсько-політичні діячі Харківщини: Є. П. Кушнарьов

«Кушнарьов Євген Петрович (29.01.1951 – 17.01.2007) – державний і політичний діяч. Народився в Харкові в родині службовців, батько був юристом, мати – педагогом. Вищу освіту отримав у Харківському інженерно-будівельному інституті. Працював інженером-конструктором на Харківському заводі залізобетонних конструкцій. <…> З 1981 по 1990 р. – інструктор, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Орджонікідзевського райкому компартії (м. Харків), інструктор, заступник завідуючого оргвідділом, завідуючий відділом адмінорганів, завідуючий організаційним відділом Харківського міському Компартії України. У 1990 р. – голова Харківської міської Ради народних депутатів та її виконавчого комітету. З 1996 по 1998 р. – голова Адміністрації Президента України <…>. З 2002 р. – голова Харківської обласної державної адміністрації. У 2004 – 2005 рр. – голова Харківської облради. Народний депутат України (1990 – 1994 рр.). Президент Асоціації міст України (1994 – 1997 рр.). З 1995 р. – Голова Народно-демократичного об’єднання “Нова Україна”. Один із засновників, з 1998 р. – перший заступник Народно-демократичної партії України. <…> З грудня 2004 р. – засновник і лідер партії “Нова демократія” (у листопаді 2005 об’єдналась з Парією регіонів). <…> У 1997 р. захистив кандидатську дисертацію “Місцеве самоврядування та проблеми соціально-економічного розвитку міста” й отримав науковий ступінь кандидата економічних наук. Прибічник ідеї європейського регіоналізму. Автор кількох монографій. Його перу належить історико-краєзнавча книга “Сто кроків Харківською землею”, книга “Конь рыжий: записки контрреволюционера”, в якій він виклав власний погляд на події “помаранчевої революції”. Брав активну участь у розробці законів України, зокрема Конституції та “Про місцеве самоврядування в Україні”. Засновник Харківського фонду піддтримки молодих дарувань (1994 р.). Нагороджений державними нагородами: орденами Ярослава Мудрого ІІІ, IV та V ст., Нестора-Літописця І ст., французького Почесного Легіону, церковним орденом Св. Володимира ІІ та І ст. та ін. Почесний громадянин м. Харкова. Почесний доктор Харківського університету з 2001 р. Трагічно загинув. Похований у Харкові» [3, с. 143–145].

***

«Евгений Кушнарев был первым демократически избранным мэром Харькова. Причем дважды. Сначала – на перестроечной волне 1990 года он стал депутатом Харьковского городского совета и его председателем, затем – в 1994-м – одержал убедительную победу на всеобщих городских выборах. И его электоральный рекорд до сих пор никто не побил: баллотируясь на второй срок, Евгений Кушнарев получил 60% голосов харьковчан. <…> Харьков при Кушнареве одним из первых организовал муниципальную пресс-службу, поскольку мэр был уверен: все, что делает городская власть горожанам должно быть хорошо понятно, и вообще, он огромное значение придавал общественным коммуникациям. <…> Евгений Петрович вернул столице Слобожанщины ее исторические герб и флаг. <…> И наша площадь Свободы при мэре Кушнареве забурлила разнообразной городской жизнью. Не только ярмарочной. Первый в стране День города провел Евгений Кушнарев в Харькове. И только потом эту традицию подхватили Киев и другие большие и малые населенные пункты.

<…> основные принципы в его [Евгения Кушнарева] деятельности оставались неизменными. Нельзя быть богатым в бедной стране, надо выстроить такую социально-экономическую систему, чтобы люди могли зарабатывать себе на обеспеченную жизнь и реализовывать свои лучшие способности. Все политические процессы должны происходить мирно, путем диалога. Харьков – город различных культур и идей. Харьков – не провинция. Город должен быть открыт миру, и он достоин этого» [1].

***

«Євген Петрович обрав для себе пріоритетом будівництво метро. 2 січня 2001 року він на нараді поставив таке завдання, щоб у 2004 році до 350-річчя Харкова дві станції метро на Павловому полі було відкрито. І таку задачу, у першу чергу завдяки йому, його наполегливості, сміливості та заповзятості, ми вирішили. Витримували дуже чітку ритмічність будівництва. Він домагався фінансування на урядовому рівні. <…> Він не володів українською мовою, але за 45 хвилин свого виступу [у Красному Куті] практично не зробив помилок. Я спеціально стежив, коли ж він поставить неправильний наголос або ще щось, а він прочитав без жодної помилки. У зрілому віці значно складніше щось учити, але він досить добре опанував мову. І вже вкінці своєї діяльності Євген Петрович міг однаково вільно розмовляти як українською, так і російською» [2].

***

«Из-за отсутствия в стране опыта местного самоуправления Евгений Кушнарев одним из первых среди руководителей украинских городов стал изучать, как работает система самоуправления в странах Европы и США. <…> Тогда же мэр возродил начатую еще в советские годы традицию побратимства с городами других стран. <…> Но не только за границей черпал идеи молодой политик. Он активно изучал опыт и своих дореволюционных предшественников, в частности Дмитрия Багалея, который был городским головой Харькова в 1914 – 1917 годах и чьи труды Евгений Кушнарев помог переиздать. <…>

[Михаил Добкин уверен]:

– Среди многих вещей, событий и людей, которыми по праву гордятся Харьковчане, Евгений Кушнарев занимает важное место – в истории нашего города, области, в истории нашей страны. И ничто, никакая политическая конъюнктура не сможет изменить его роли в том, что Харьков состоялся, что наша область является одной из главнейших в стране. Он всегда будет путеводной звездой для многих политиков, хозяйственников, которые, равняясь на него, постараются сделать столько же добрых дел, сколько совершил он» [4].

Джерела

1. Зеленина, Е. Помните, каким он мэром был? // Время. – 2012. – 17 янв. – С. 4: фот.

2. Павленко, А. «Я не зраджую людей, не боюся відповідальності...і люблю життя» : до п'ятої річниці з дня смерті Є. Кушнарьова / А. Павленко, Ю. 3. Горобець // Слобідський край. – 2012. – 28 січ. – С. 4.

3. Почесні члени Харківського університету : біогр. довід. / [Б. П. Зайцев, В. І. Кадєєв, С. М. Куделко та ін. ; редкол.: В. С. Бакіров (голов. ред.) та ін.] ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, Асоц. випускників, викл. і друзів Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна . – Харків, 2008. – 311 с. : портр.

4. Стрельник, И. Любимым местом Евгения Кушнарева в Харькове был сад им. Шевченко / И. Стрельник, А. Пешкова // Вечерний Харьков. – 2013. – 17 янв. – С. 2.