Дошку
на честь Ф. Е. Дзержинського встановлено у 1977 році за адресою вулиця Жон мироносиць, 13
на фасаді Палацу культури міліції. Дошка відсутня.
«В этом клубе в 1921 –
1926 гг. Ф. Э. Дзержинский неоднократно выступал перед чекистами Украины».
Пашкова, Г. Т.
Памятники, связанные с
просвещением, государственным устройством и общественно-политической
деятельностью // Материалы к своду памятников истории и культуры народов СССР
по Украинской ССР. Вып. 2 : Харьковская область / [авт. кол.: П. Т. Тронько
(рук.) и др.]. – Киев, 1984. – С. 184–219.
Про
відкриття меморіальної дошки на честь Ф. Дзержинського до 100‑річчя від дня
його народження (С. 208).
З історії Харкова 1920-х років: Ф. Е. Дзержинський у
клубі чекістів
«Дзержинський Фелікс Едмундович (11.09(30.08).1877 – 20.07.1926)
– партійний та державний діяч, учасник польського й російського революційних
рухів. Народився в маєтку Дзержиново Ошмянського повіту Віленської губернії
(нині територія Мінської області, Білорусь) в родині шляхтича. Навчався у
Віленській гімназії. Від 1895 – член соціал-демократичних організацій Литви, з
1896 – професійний революціонер. <…> Активний учасник революції 1905 – 1907 у Польщі. <…> Неодноразово був заарештований царською охранкою. У
тюрмах, на каторзі та в засланні провів 11 років.
<…> Активний учасник Жовтневого перевороту в Петрограді
1917, член військово-революційного комітету Петроградської раді. Від грудня
1917 – голова ВЧК [Всеросійська
надзвичайна комісія]. <…> Із лютого 1920 – голова Комітету із загальної трудової
повинності. <…> Навесні 1920 – в Україні. Працював на Донбасі. Брав участь в організації
системи органів загальної трудової повинності в УСРР. Від 5 травня 1920 –
начальник тилу Південно-Західного фронту та голова постійної наради по боротьбі
з бандитизмом при начальнику управління тилу Південно-Західного фронту. Автор
програми ліквідації повстанського руху в Україні.
<…> Від 27 січня 1921 – голова комісії з поліпшення
життя дітей. Від 14 квітня 1921 – нарком шляхів сполучення (одночасно голова
ВЧК і нарком внутрішніх справ). Запровадив лінійну систему управління на
транспорті. <…> Від березня 1924 – голова Вищої урядової комісії з
металопромисловості. Брав участь у розробленні та реалізації плану
індустріалізації. 1926 – знов в УСРР. Сприяв налагодженню роботи трестів
"Південсталь" і "Південмаштрест".
Помер у м. Москва. Похований у Москві біля Кремлівської
стіни» [2].
***
«В 2-этажном кирпичном
здании по ул. Совнаркомовской, 13 в 1921 – 1935 гг. находился клуб чекистов,
основанный по инициативе Ф. Э. Дзержинского, часто бывавшего в
Харькове и под руководством которого на Украине создавались части особого
назначения для борьбы с контрреволюцией, бандитизмом <…>. На протяжении
1921 – 1926 гг. он неоднократно выступал в клубе перед чекистами Украины по
вопросам охраны общественного порядка, задачам и обязанностям ее работников,
борьбе с беспризорностью и др.
<…>
В настоящее время здесь находится Дворец культуры
им. В. И. Ленина работников управления внутренних дел
Харьковской области.
На
2-м этаже располагается музей боевой и трудовой славы органов внутренних дел
Харьковщины, организованный в 1972 г. В одном из залов музейной экспозиции
воссоздан фрагмент рабочего кабинета Ф. Э. Дзержинского» [3, с. 209].
Джерела
1. Задача всех задач //
Пламя. – 1926. – № 9/10. – С. 1 : фот.
Про
візит Ф. Дзержинського до Харкова.
2. Мовчан, О. М. Дзержинський Фелікс Едмундович // Енциклопедія історії України : [у 10 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України] ; редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін.]. – Київ : Наук. думка, 2004. – Т. 2 : Г – Д. – С. 377.
3. Пашкова,
Г. Т. Памятники,
связанные с просвещением, государственным устройством и
общественно-политической деятельностью // Материалы к своду памятников истории
и культуры народов СССР по Украинской ССР. Вып. 2 : Харьковская область / [авт.
кол.: П. Т. Тронько (рук.) и др.]. – Киев, 1984. – С. 184–219.
Комментариев нет:
Отправить комментарий