Куценко Ю. Г.

 

Дошку на честь Ю. Г. Куценка встановлено 29 січня 2019 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 118 Харківської міської ради» за адресою вулиця Роганська, 17.

«Меморіальна дошка на честь випускника школи № 118 ― учасника бойових дій в Афганістані Куценка Юрія Григоровича, нагородженого орденом «Червоної Зірки» (посмертно)».

У Харкові відкрили меморіальну дошку воїну-інтернаціоналісту [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 30 січ. ― URL: https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/u-kharkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-voinu-internatsionalistu-40878.html, вільний (дата звернення: 05.08.2024). ― Назва з екрана.

Про відкриття меморіальної дошки на честь Ю. Г. Куценка.

Харків’яни ― воїни-інтернаціоналісти

Ю. Г. Куценко

Куценко Юрій Григорович (09.01.1958–20.09.1982) ― старший лейтенант. Народився у сім’ї харків’янина-фронтовика. Виховувався у спартанському дусі, готував себе до військової служби. Непогано грав на баяні, писав вірші. Після закінчення середньої школи № 118 Юрій складав іспити у військове училище, але не пройшов за конкурсом і влаштувався працювати слюсарем на Харківському тракторному заводі. А в серпні 1976 року став курсантом Харківського військового авіаційно-технічного училища, яке закінчив через три роки, отримавши диплом авіатехніка.

У 1979–1982 роках старший лейтенант Куценко служив у вертолітних полках Прикарпатського військового округу.

У травні 1980 року одружився, у 1981-му народився син. Брав участь у навчаннях «Захід-81», за високі бойові показники в ході яких відзначений медаллю «За бойові заслуги».

У березні 1982 року Юрія Куценка направили до Афганістану. Перед вильотом за кордон ― зустріч з батьком у Ташкенті, така була домовленість.

В Афганістані місце служби ― аеродром Шинданд, 302-га окрема вертолітна ескадрилья. Посада ― борттехнік вертольоту Мі-8МТ [1, с. 126].

***

У 1982 році був відправлений для виконання інтернаціонального обов’язку в Афганістані. Всього в льотній книжці Юрія Куценка 310 бойових вильотів, 300 годин нальоту. Це були підтримка бойових дій наземних військ, висадка десанту, знищення ворожих баз забезпечення і складів зі зброєю. 20 вересня 1982 року він мав летіти у відпустку, але довелося летіти на знищення банди душманів під Гератом. Екіпаж виконав бойове завдання і повертався на аеродром, коли вертоліт був збитий вогнем противника. Юрій Куценко посмертно нагороджений орденом ″Червоної Зірки″ [2].

Джерела

 

1. Биков М. Старший лейтенант Куценко Юрій Григорович // Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків, 2019. ― С. 126–127.

2. У Харкові відкрили меморіальну дошку воїну-інтернаціоналісту [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 30 січ. ― URL: https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/u-kharkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-voinu-internatsionalistu-40878.html, вільний (дата звернення: 05.08.2024). ― Назва з екрана.

3. Шкварко, І. П. Старший лейтенант Куценко Юрій Григорович // Біль пам’яті : кн. пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. – Харків, 1995. – С. 220–221.