Перша міська клінічна лікарня

Дошку в пам'ять про роботу Першої міської клінічної лікарні встановлено на розі вулиці Благовіщенська, 25.

«Первая городская клиническая больница им. В. И. Ленина основана в 1869 году».

З історії медичного життя Харкова: Перша міська клінічна лікарня

«В мае 1867 года в Париже произошло покушение на русского императора Александра II. Русский эмигрант, поляк по национальности, Антон Березовский в Булонском лесу стрелял в императора, возвращавшегося с военного смотра. Пистолет разорвало от слишком сильного заряда, и пуля попала в лошадь шталмейстера, сопровождавшего экипаж. В честь «чудесного спасения» императора по всей России строили храмы, возводили часовни и богоугодные заведения. В Харькове спустя два года после покушения была открыта больница, которая получила название "Александровской".

Инициаторами создания первой городской больницы были городской голова Николай Шатунов и губернатор Петр Дурново.

<…> Александровская больница жила жизнью, единой с городом и со всей страной. Здесь в 1871 году, когда бушевала эпидемия холеры, в подвалах размещали заболевших; вместе с городом больница пережила эпидемию брюшного тифа в 1889-м и сыпного – в 1891 году, находясь на переднем крае борьбы со страшной болезнью. Во время русско-турецкой войны 1877–1878 годов Александровская больница приняла около пятисот больных и раненых, поскольку ближе всего находилась к вокзалу. В революцию 1905–1907 годов здесь организовали семь перевязочных пунктов и оказывали помощь пострадавшим в ходе уличных боев. В больнице была конюшня, помещение для персонала и диспетчерской службы харьковской Станции скорой помощи (пока для нее не было построено собственное здание). А в годы фашистской оккупации в больнице, которая к тому моменту уже называлась 1-й клинической, был госпиталь для военнопленных, и группа врачей под руководством Валентины Никитинской помогала им бежать…» [4, с. 181, 185].

***

«Больница первоначально была устроена на 100 кроватей. Здания со всеми службами и инвентарем по 1-е июля 1871 года обошлись в 126,063 руб. 80 копеек.

Впереди больницы устроена почетным попечителем свиты Его Императорского Величества Генерал-Майором (ныне Генерал от инфантерии) Петром Павловичем Дурново, на его средства, часовня с иконою святого благоверного князя Александра Невского во весь рост.

Ровно 25 лет тому назад в стенах вновь воздвигнутой городской больницы, в первый раз, раздались возгласы молитвословия о ниспослании сему заведению благодати Божьей для успешного ведения столь богоугодного дела, как оказание помощи больному человечеству. 30 августа 1869 года происходило торжественное освящение Александровской городской больницы…

<…> Здание Александровской городской больницы каменное, устроено первоначально на 100 кроватей, по коридорной системе, с такой вентиляцией: вывод по стенным каналам к магистральной вентиляционной трубе, а привод чистого воздуха по каналам, проложенным под полом в печные камеры, – откуда нагретый воздух поступает в палаты. Здание оказалось вполне прочно выстроенным, стены его могут выдержать еще один этаж; вентиляция же, особенно выводящая, не вполне удовлетворяет своему назначению: чем дальше стоит палата от магистральной трубы, тем меньше от нее тяги, вследствие чего пришлось поставить в каждой палате по одному камину и вделать в оконные рамы по вентилятору, а для усиления притока чистого воздуха  в каждой палате вставлено по одной сетке, также в оконные рамы; эти сетки вполне заменили оконные форточки, которыми зимою положительно нельзя было пользоваться потому, что не только больной, но и здоровый не может переносить такую большую струю холодного воздуха, тогда как при сетке чистый холодный воздух поступает в палаты хотя медленно, но без вреда для больных, и может эта сетка оставаться открытой продолжительное время, особенно осенью и весной». [2, с. 6–7, 25–26].

***

«Після того, як у Харкові остаточно взяли владу більшовики, вони здійснили ревізію всіх лікарень, націоналізувавши приватні заклади. У зв’язку зі створенням на початку 1920-х років нової «радянської» лікарняної мережі усі лікарні отримали власні номери та додали до своїх назв слово «радянська». Так, Олександрівська лікарня отримала порядковий номер 1 і стала Першою радянської лікарнею. 29 листопада 1922 року лікарні надали ім’я В. І. Леніна. Цей крок був суто популістським, адже В. І. Ленін у лікарні ніколи не був і не згадував її у своїх працях. Однак той факт, що лікарню назвали на честь «вождя пролетаріату» ще за його життя, був, безсумнівно, визначним, оскільки лише передові установи мали таке за честь!» [6, с. 69].

***

«Лікарня отримувала фінансування з різних джерел. Найважливішим серед них був лікарняний збір. Для утримання Олександрівської лікарні цей збір стягували спочатку безпосередньо в її конторі. Тим, хто сплатив лікарняний збір видавалися так звані іменні лікарняні білети терміном на один рік, які давали право на обслуговування в Олександрівській лікарні без додаткової плати. З появою медичних дільниць продаж лікарняних білетів зосередили в них. Непрацюючі діти тих осіб, які сплатили належну суму, до досягнення п’ятнадцятирічного віку могли бути прийняті в лікарні безплатно, по білетах батьків. Контроль за сплатою лікарняного збору покладався на домовласників та поліцію. Відсутність лікарняних квитків у жителів, які були зобов’язані їх мати, тягла за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Така відповідальність поширювалася як на самих осіб, які ухилялися від сплати лікарняного збору, так і на їхніх роботодавців. Стягнені мировими суддями за поданнями поліції штрафи надходили в розпорядження лікарні, а поліція одержала наказ не прописувати паспортів без лікарняних квитків» [5, с. 136].

***

«1-ша рад. лікарня ім. В. І. Леніна

Вул. К. Маркса, 25; тел.: 2-13 і 9-33

Кількість ліжок – 365, з яких у терапевтичному та нервовому відділах – 85, хір. та вушн. – 90, ак.-гінек. – 190. Лікування неплатне. Відвідування хворих неділями та четвергами від 2–4 г. дня.

Головний лікар – Мирер Іл. Ад.» [3, с. 52].

Джерела:

1. Александровская городская больница // Медицинский указатель г. Харькова. – Репринт. воспр. изд. Благовещен. аптеки С. Б. Чудновского, 1901. – Харьков: Сага, 2011. С. 53–56.

2. Исторический очерк Александровской городской больницы в Харькове : за 25-ти летний период 1869–1894 гг./ (сост. по поручению Попеч. Совета Александров. больницы, смотритель больницы К. Х. Коршенбойм). – Харьков: Т-во «Печатня С. П. Яковлева», 1894. – 37 с.

3. Медичні установи, організації та підприємства Харкова : довідник. – Харків : Укрдовідбюро, 1930. – 165 с.

4. Можейко, И. «Для пользования рабочих и вообще лиц недостаточных» // Харьков: пульс прошлого : ист. очерки / Инна Можейко; под ред. Михаила Красикова. – Харьков : Сага, 2012. – С. 181–185.

5. Робак, І. Ю. Олександрівська міська лікарня // Організація охорони здоров’я в Харкові за імперської доби : (поч. XVIII ст. – 1916 р.) : [монографія] / І. Ю. Робак. – Харків: ХДМУ, 2007. – С. 135–141.

6. Робак, І. Олександрівська – Перша міська клінічна лікарня Харкова: півтора століття історії : [монографія] / Ігор Робак, Ганна Демочко, Вадим Ільїн. – Харків : Колегіум, 2016. – 295 с.