Співробітники карно-виправної системи



Дошку на честь співробітників карно-виправної системи, які загинули у Другій світовій війні встановлено 18 серпня 2005 року біля Харківського слідчого ізолятору за адресою Полтавський шлях, 99.

«Погибшим в годы Великой Отечественной войны сотрудникам уголовно-исполнительной системы Харьковской области. Подвиг Ваш бессмертен, память о Вас вечна».

Мемориал памяти сотрудников уголовно-исполнительной системы, погибших в годы Великой Отечественной войны, открылся в Харькове // Status quo. – Текст. и граф. дан. – 2005. – 18 авг. – Режим доступа : http://www.sq.com.ua/rus/news/no_rubric/18.08.2005/memorial_pamyati_sotrudnikov_ugolovno_ispolnitelnoj_sistemy_pogibshih_v_gody_velikoj/.

З історії виправних закладів Харкова
«История Харьковской Холодногорской тюрьмы (ныне Харьковский следственный изолятор) берет начало с открытия в 1848 году в Харькове так называемой арестантской роты гражданского ведомства. Как писал известный историк Д. И. Багалей, в 1847 году было возведено здание арестантской роты, "...которая, как и семинария, Всехсвятская церковь и часовенка были первыми каменными постройками на Холодной горе, в то время малонаселенной околице города". От арестантской роты на Холодной горе начинался город, от нее начиналась Екатеринославская улица и Арестантский переулок.
15 апреля 1839 было принято Положение "О Харьковской арестантской роте гражданского ведомства". Согласно этому Положению в Харькове в 1843 году начинается строительство "арестантского дома". Место было выделено на западной окраине Харькова. Строительные работы в это время велись "особой строительной экспедицией", имевшей подряды на проведение подобных работ. Подряд на строительство "арестантской роты" получил купец Михаил Котляров. Работы проводились только в теплое время года и были закончены лишь в 1847 году. В результате были построены два каменных дома: один для арестантов, другой — административный» [1].
***
«В мирное время для УИС не были предусмотрены многие вопросы, которые пришлось решать во время войны, однако её структура показала свою способность к быстрой адаптации к новым условиям, к быстро меняющейся оперативной обстановке. Сотрудники УИС часто подключались к операциям, несвойственным данной структуре, резко возросла их нагрузка, несовершенство и даже некоторая противоречивость правовой базы их деятельности позволяла вышестоящим войсковым структурам "загружать" уголовно-исполнительную систему исключительно сложными дополнительными задачами. Однако через ошибки, потери, трудности различного характера задачи уголовно-исполнительной системы во время войны всё же были выполнены, в стране не был допущен хаос.
<…> Большой вклад внесли и сами сотрудники УИС. В 1941 г. из 134 480 человек военизированной охраны было передано в Красную Армию 64763, а всего за годы войны93500» [2, с. 49].
***
«Погіршення міжнародної обстановки змусило вжити заходів, які б забезпечили готовність харківської міліції до роботи у воєнних умовах. З лютого 1941 року в кожному органі мав бути план скликання особового складу за тривогою.
<> До осені 1941-го ворог упритул наблизився до Харкова. Незважаючи на тривожне становище, працювали підприємства, ходили трамваї. Харків’яни не залишали своїх робочих місць, дні і ночі працювали для фронту. Вулиці були заповнені людом, автомашинами, підводами, технікою, перегороджені барикадами з каміння, мішків із землею… Загони робітників із гвинтівками, лопатами та ломами йшли на край міста, готуючись до його захисту. Разом з усіма свій патріотичний обов’язок виконували й бійці харківської міліції.
Велика Вітчизняна війна вимагала зміни характеру й змісту роботи всіх державних органів відповідно до специфіки воєнного часу. На воєнний лад перебудовували свою діяльність органи внутрішніх справ і міліція, перед якими стояли нові завдання, пов’язані безпосередньо з обороною країни, посиленням тилу і сприянням фронту. Основні функції міліції доповнилися також такими серйозними обов’язками, як боротьба з дезертирством, мародерством, панікерами, наведення ладу на залізничних вокзалах, де посиленими темпами йшла евакуація населення  та підприємств. На вартових, патрульних міліціонерів, інспекторів ДАІ було покладено функцію стежити за тим, аби населення, організації, підприємства чітко виконували правила світломаскування. Ведучи боротьбу з порушниками цих правил, міліціонери нерідко виявляли й затримували ворожих корегувальників, які під час повітряних нальотів наводили літаки ворога на важливі оборонні та промислові об’єкти.
<…> Через те, що до складу діючої армії з перших днів війни пішло багато міліціонерів-чоловіків, лави міліції поповнювалися головним чином за рахунок чоловіків похилого віку, непризовної молоді та жінок. Жінки нарівні з чоловіками несли постову службу, регулювали вуличний рух у містах, виконували функції дільничних уповноважених, старших інспекторів. До лав міліції поверталося багато пенсіонерів, аби замінити товаришів, що пішли на фронт.
Рядові міліціонери та начальницький склад харківської міліції з перших днів війни зверталися з рапортами про відправлення їх на фронт…
До діючої армії відразу влився особовий склад Харківської школи міліції. Понад дві тисячі працівників міліції Харкова брали участь у боротьбі з німецькими загарбниками на фронті, багато хто воював у партизанських загонах» [4, с. 130–132].
Джерела:
1. Ажиппо, В. Харьковский СИЗО № 27: уникальные ФОТО // Аргумент. – Текст. и граф. дан. – Режим доступа: http://argumentua.com/stati/kharkovskii-sizo-%E2%84%96-27-unikalnye-foto.
2. Багалей, Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (16551905) : ист. моногр. : в 2 т. / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. – Репр. изд. – Харьков, 1993. – Т. 2 : XIX – начало XX века. – С. 49.
3. Балан, В. П. Вклад уголовно-исполнительной системы на фронтах Великой Отечественной войны // Уголовно-исполнительная система в годы Великой Отечественной войны : сб. материалов науч.-практ. конф., посвящённой 68-й годовщине Победы в Великой Отечеств. войне (г. Новокузнецк, 26 апр. 2013 г.). – Новокузнецк: ФКОУВПО Кузбас. ин-т ФСИН России, 2013. – С. 58.
4Історія правоохоронних органів Харківської області / [уклад. О. В. Красовицький]. – Харків: Фоліо, 2011. – 270 с.
5. Курило, С. Г. Жизни своей не щадя : из истории милиции Харьковщины. – Харьков: Прапор, 1987. – 295 с.
6. Мачулин, Л. История тюремного Харькова (1668–1917 гг.). – Харьков: Мачулин, 2005. – С. 140.
7. Шуйский, И. Сегодня тут сидят… фирмы // Вечерний Харьков. – 2003. – 14 июня. – С. 9.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий