Петровський Г. І.



Дошку на честь Г. І. Петровського відкрито за адресою вулиця Петровського, 1 (нині вулиця Ярослава Мудрого). Дошка відсутня.

«Вулиця Петровського Г. І. названа імям видатного учасника революційного робітничого руху в Росії, активного борця за перемогу комунізму».

З історії громадсько-політичного життя Харкова: Г. І. Петровський


«Петровський Григорій Іванович (23.01(4.02).1878 – 9.01.1958) – радянський державний і партійний діяч. Народився у с. Печеніги Вовчанського повіту Харківської губернії. Працював робітником на заводах Катеринослава, Харкова, Миколаєва. Учасник революційного руху (з 1895), член ЦК РСДРП (з 1913). З листопада 1917 до березня 1919 рр. – народний комісар внутрішніх справ РСФРР. Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (1919 – 1938), член політбюро ЦК КП(б)У (1920 – 1938), заступник голови ЦВК СРСР (з 1922). Заступник директора Музею революції (Москва, з 1940). Помер у Москві» [6].
***
«Особую заботу Григорий Иванович проявлял о детях. По его инициативе было создано добровольное общество “Друг детей”, ряд комиссий для помощи голодающим детям. В семье Петровского всегда воспитывался кто-нибудь из сирот. Много внимания уделял Григорий Иванович детским трудовым колониям, в частности колониям им. М. Горького и им. Ф. Дзержинского, тщательно подбирал для них талантливых опытных педагогов. Одним из них был А. С. Макаренко. Сам Петровский, как бы ни был занят, всегда находил время посетить детские колонии и дома. Он умел тепло и сердечно поговорить с детьми, вызвать на откровенность, дать родительський совет. И, отвечая любовью на любовь, воспитанники называли его своим дедушкой, хотя этому “дедушке” только-только миновало сорок» [5, с.121].
***
«Його бачили скрізь – на заводах, колгоспних ланах, на будівельних майданчиках. З повним правом його можна було назвати всюдисущим. Він завжди серед людей, у самій їхній гущі, бо сам був вихідцем з глибин народних мас. Особливо його любила молодь… Пам'ять людська назавжди зберігає спогади. Місто, його вулиці – теж. На розі однієї з центральних вулиць Харкова висить меморіальна дошка. Напис на мармурі свідчить, що ця вулиця названа імям Г. І. Петровського» [7].

Джерела
1. Вулиця імені Г. І. Петровського // Соціалістична Харківщина. – 1958. – 12 лют.
Виконком Харківської міськради постановив перейменувати вулицю Басейну у вулицю Петровського в пам'ять про державного й партійного діяча Г. І. Петровського.
2. Данилова, Н. Л. Незабутнє // Прапор. – 1984. – №10. – С. 87–93.
Спогади колишньої вихованки харківського дитбудинку ім. ВУЦВК про зустрічі з Г. І. Петровським.
3. Дубов, В. Його знала вся Україна : виповнилося 135 років з дня народження держ. та громад. діяча Г. Петровського // Урядовий кур’єр. – 2013. – 5 лют. – С. 11 : фот.
4. Корсунский, В. Харьков. Улица Петровского и улица Ольминского // Панорама. – 2001. – 14 груд. – С. 13. – (Откуда пошли названия).
5. Меленевский, А. Ф. Григорий Иванович Петровский / А. Ф. Меленевский, Г. Н. Курий. – Киев : Политиздат Украины, 1987. – 200 с.
6. Мовчан, О. М. Петровський Григорій Іванович // Енциклопедія історії України. – Київ, 2011. – Т. 8. – С. 193–194.
7. Пастернак, О. Вулиця всеукраїнського старости // Ленінська зміна. – 1967. – 24 груд. – С. 6.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий