Дошку на честь В. Я. Данилевського встановлено за адресою вулиця Сумська, 55, з боку вулиці Данилевського.
«Вулиця Данилевського В. Я. названа ім’ям відомого радянського вченого-фізіолога».
Історія медичного життя Харкова
Данилевський Василь Якович (13(25).01.1852–25.02.1939) ― фізіолог, лікар-ендокринолог. Доктор медицини (1877), професор (1883), академік АН УРСР (1926). Заслужений діяч наук УРСР (1926). Удостоєний багатьох почесних відзнак, у т. ч премій імені Монтьона (Montyon) від Паризької Академії наук (1889) та імені К. Бера від Петербурзької Академії наук (1894).
Вищу освіту почав здобувати в Казанському університеті. Після закінчення Харківського університету (1874) працював у хірургічній клініці В. Грубе, у лабораторії І. Щелкова.
1880–1884 рр. ― доцент з правами професора Ветеринарного інституту, викладач зоофізіології, організатор і завідувач лабораторії фізіології.
1884–1909 рр. ― професор медичного факультету, керівник кафедри фізіології Харківського університету.
1910–1926 рр. ― організатор, перший директор (до 1912 р.) і завідувач кафедри фізіології Харківського жіночого медичного інституту (який з 1920 р. після об’єднання з медичним факультетом Харківського університету став Харківським медичним інститутом).
1919–1930 рр. ― організатор і перший директор Органотерапевтичного інституту Харківського медичного товариства (з 1927 р. ― Український органотерапевтичний інститут, нині ― ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України»).
З 1931 р. ― директор з наукової роботи інституту.
Редактор журналу «Врачебное дело» (від 1921). Разом з братом заснував перший вітчизняний фізіологічний журнал «Физиологический сборник» (1888–1991). Один із засновників фізіології праці [3; 4, с. 190].
***
Колишній провулок Лікарняний отримав назву вулиці Данилевського в 1934 році на честь 60-річчя наукової та громадської діяльності видатного вченого Василя Яковича Данилевського [1].
***
У дитинстві Василь Якович відрізнявся великою допитливістю, сміливістю та завзятістю. Про останні дві якості може свідчити, наприклад, той факт, що для Археологічного з’їзду, що проходив на початку ХХ століття в Харкові, ним були передані детальні відомості про мережу харківських катакомб, зібрані ще у дитинстві.
У 1862 році Данилевський вступив до 2-ї харківської гімназії. Тут йому теж довелося проявити характер. Василь склав іспити за другий клас, хоча за віком мав іти у перший. Хлопець сам наполіг на тому, щоб його прийняли не за віком, а за знаннями [5, с. 129].
***
Громадська діяльність вченого-харків’янина розпочалася з його активної участі у відкритті 1888 року Харківської громадської бібліотеки [нині Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка].
Він був одним із найстаріших учасників Товариства грамотності, одним із 19 його почесних членів, багато років очолював правління цього товариства, організатор та багаторічний голова комітету 1-ї Народної бібліотеки-читальні Товариства грамотності, почесний член Медичного товариства.
За його ініціативою Харківським товариством поширення грамотності у Харкові було відкрито ще 4 бібліотеки та Народний дім, відкрито низку сільських бібліотек у Харківській губернії. Видавничий комітет товариства, головою якого був В. Я. Данилевський, видавав дешеві популярні книги з природознавства та твори класиків літератури (частина українською мовою). Сам Василь Якович у 1915 році випустив книжечку «Народний Дім».
У 1908 році вчений став керівником видання «Народной энциклопедии», яка вийшла у 14-ти томах. До її складання було залучено понад 120 висококваліфікованих фахівців, а видавати її взявся І. Д. Ситін [2, с. 33].
***
«За ініціативою В. Я. Данилевського в 1919 році Харківське медичне товариство організувало Органотерапевтичний інститут, директором якого він був обраний. У 1927 році зі значним розширенням відбулася реорганізація наукового закладу в Український органотерапевтичний інститут (нині Інститут проблем ендокринної патології, який у 2001 році одержав ім’я свого засновника). Першим директором інституту був призначений академік В. Я. Данилевський, який незабаром залишив цю посаду й очолив науково-дослідний сектор інституту, яким керував до кінця життя. Одержаний ним новий спосіб виготовлення рідких безбілкових органопрепаратів як лікувальних, так і профілактичних та свій патент на цей спосіб з усіма його подальшими вдосконаленнями В. Я. Данилевський добровільно передав Українському органотерапевтичному інституту "для подальшої його реалізації з метою найкращої охорони народного здоров’я"» [7, с. 683].
Джерела
1. Белецкая О. Пример служения народу семьи Данилевских / О. Белецкая // Вечерний Харьков. ― 2006. ― 17 окт. ― С. 10.
2. Берлин В. Именем В. Я. Данилевского // Не весь Харьков / Валерий Берлин. ― Харьков, 2014. ― С. 31–35.
3. Засновник інституту Василь Якович Данилевський [Електронний ресурс] // ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України». ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://ipep.com.ua/zasnovnik-v-ya-danilev-kiy, вільний (дата звернення: 03.01.2024). ― Назва з екрана.
4. Караченцев Ю. І. Данилевський Василь Якович Белецкая / Ю. І. Караченцев // Енциклопедія сучасної України. ― Київ, 2007. ― Т. 7. ― С.190–191.
5. Карнацевич В. Данилевский Василий Яковлевич // 100 знаменитых харьковчан / Владислав Карнацевич. ― Харьков, 2005. ― С. 128–135.
6. Нікітін В. З плеяди славетних / В. Нікітін // Соціалістична Харківщина. ― 1977. ― 14 січ. ― С. 3.
7. Петрова З. П. Данилевський Василь Якович // Харківський державний медичний університет : 1805–2005 ; за ред. А. Я. Циганенка. ― Харків, 2005. ― С. 683–688.
8. Пример служения : сб. тр. В. Я. Данилевского и материалов о его деятельности. ― Харьков : Форт, 2007. ― 528 с.
9. Финкельштейн Е. А. Василий Яковлевич Данилевский : выдающийся русский биолог, физиолог и протистолог : (1852–1939) / Е. А. Финкельштейн. ― Москва ; Ленинград : Изд-во Акад. наук СССР, 1955. ― 292 с. ― (Научно-популярная серия).
Комментариев нет:
Отправить комментарий