Будніков П. П.

 

Дошку на честь П. П. Буднікова відкрито 1971 року на будівлі технічного корпусу Харківського політехнічного інституту (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2.

«В цьому будинку в 1926–1941 рр. працював видатний вчений-хімік, засновник кафедр силікатних фахів, Герой Соціалістичної Праці, академік АН УРСР Петро Петрович Будніков».

Буднікову Петру Петровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 165–166 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

П. П. Будніков

Будніков Петро Петрович (9(21).10.1885–6.12.1968) — вчений-хімік, фахівець у галузі силікатних матеріалів. Народився у м. Смоленськ. Закінчив Ризький політехнічний інститут (1911). Викладав у Лодзинському мануфактурно-промисловому училищі (Польща, 1912–1918), в Івано-Вознесенському політехнічному інституті (1918–1925). Працював у Харківському хіміко-технологічному інституті (з 1926, нині НТУ «ХПІ»), професор і завідувач кафедри технології силікатів (1926–1941), декан хіміко-технологічного факультету (1934–1938) та факультету технології силікатів (1939–1941).

Засновник і директор центральної науково-дослідної лабораторії Українського тресту вогнетриво-цементної промисловості (Харків, 1927–1932), один із організаторів (1927) і науковий керівник (1928–1935) Українського НДІ силікатної промисловості (нині Український НДІ вогнетривів ім. А. С. Бережного). Професор Московського хіміко-технологічного інституту (з 1944). Доктор технічних наук (1934), професор (1939). Автор понад 1500 наукових праць, статей та підручників у галузі хімії й технології силікатів та вогнетривких матеріалів для коксової, хімічної та металургійної промисловості.

Винайшов нові види в’язких, вогнетривких, ізоляційних матеріалів, різні види будівельної кераміки. Розробив технології вакуумування глин, гідротермального синтезу цементів, отримання закристалізованого скла й високовогнетривких оксидів. Академік АН УРСР (з 1939), член-кореспондент АН СРСР (з 1939). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1943) та РРФСР (1961). Лауреат Державної премії СРСР (1942, 1950, 1951). Герой Соціалістичної Праці (1961). Помер у Москві [1, 3, 6].

***

У 1925–1928 рр. паралельно з науковою та викладацькою роботою Будніков працював головним інженером силікатних заводів Харківського комунгоспу. Тут він проявив великі організаторські здібності. Під його керівництвом відновлювалися, реконструювалися і розширювалися керамічні заводи міста (плитковий, трубний, цегляно-черепичний), у виробництво впроваджувалися нові технології, у тому числі розробки самого Буднікова.

Свою педагогічну роботу в Харкові Будніков розпочав як професор кафедри технологій мінеральних речовин хіміко-технологічного інституту. На той час кафедра випускала щорічно лише 5–6 інженерів силікатної спеціальності. Наукового центру в галузі хімії та технології силікатів не було не тільки в Харкові, але й в Україні.

Організаторська робота Буднікова почалася зі створення кафедри технології силікатів, підбору та виховання науково-педагогічних кадрів. За короткий час невелика кафедра перетворилася на одну з найбільших в інституті. Були створені та оснащені сучасним обладнанням нові навчальні лабораторії. У кабінеті петрографії було зібрано 1200 експонатів гірських порід і штучних матеріалів.

Під безпосереднім керівництвом Буднікова були складені навчальні програми та методичні посібники. Петро Петрович розвивав у студентів творчі навички, прищеплював їм любов до своєї спеціальності, інтерес до науково-дослідницької роботи. Тут були закладені основи спеціальних знань багатьох майбутніх вчених, інженерів, організаторів промисловості. У 1936 році кафедра технології силікатів була розділена на три нові кафедри: технології кераміки, в’яжучих речовин і скла. А в 1939 році був заснований факультет технології силікатів, який очолив Будніков.

За час роботи в Харкові Петро Петрович завоював любов і повагу багатьох студентів і співробітників. Він був природженим вихователем молоді, чуйною і доброзичливою людиною. Будніков володів великою лекторською майстерністю. До лекцій (як і до будь-яких доповідей і виступів) він завжди ретельно готувався, використовуючи спеціальну літературу. Його лекції проходили надзвичайно цікаво і завжди супроводжувалися показом численних експонатів: фотографій, малюнків, зразків мінералів, виробів з кераміки. Він доносив до слухачів усі новітні відомості про досягнення світової науки і техніки.

І в приватних бесідах Петро Петрович був цікавим, ерудованим співрозмовником. Крім науки, він прекрасно розбирався в літературі, музиці, образотворчому мистецтві, історії, захопливо розповідав про свої численні подорожі країною та за кордон. Петро Петрович дуже любив спілкування і зустрічі з молоддю. У нього був простий, дружній підхід до студентів і колег, він завжди цікавився їхнім життям і побутом, долучався до їхніх інтересів, ніколи не відмовляв у пораді чи допомозі. Якщо хтось зі співробітників або студентів опинявся в скрутному становищі під час виконання роботи, Будніков детально ознайомлювався з проблемою і допомагав подолати труднощі. Незважаючи на велику зайнятість, Петро Петрович знаходив час для активної участі в житті колективу. Він, наприклад, був одним із організаторів автомотогуртка викладачів і співробітників інституту. За короткий час він одним із перших ретельно вивчив матеріальну частину автомобіля і освоїв мистецтво водіння [4].

***

Основним напрямком робіт Буднікова було комплексне вивчення мінеральних багатств країни (глин, каолінів, пісків, гіпсів, кварцитів, карбонатів) та пошук шляхів їх використання. У галузі дослідження гіпсів він був піонером. З 400 його праць, опублікованих у харківський період, понад 70 були присвячені гіпсу.

Багаторічна робота вченого з дослідження гіпсу розширила його застосування в будівельній та хімічній промисловості. П. П. Будніков винайшов ангідритовий цемент і такі види гідравлічних в’яжучих, як безклінкерний і моноклінкерний жужільний цементи, які отримали широке практичне застосування. А винайдений вченим ангідритовий цемент навіть названо його іменем (цемент Буднікова). Низка його праць присвячена термохімії в’яжучих речовин, питанням корозії цементів і бетонів, новим методам дослідження силікатів

За 35 років педагогічної діяльності Будніков підготував понад 900 учнів — інженерів основної та силікатної спеціальності. Багато з них стали професорами, докторами наук, працювали на керівних посадах на промислових підприємствах, у наукових і навчальних закладах. Величезна роль Петра Петровича в підготовці навчальної літератури, що охоплює різні галузі хімії та хімічної технології. Особливо слід відзначити його капітальну працю «Технологія кераміки і вогнетривів», яка перевидавалася багато разів і була перекладена кількома іноземними мовами [5].

Джерела

1. Будников Петр Петрович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 63–64 : фот.

2. Будніков Петро Петрович (1885–1968) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 12–13 : фот.

3. Буднікову Петру Петровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 165–166 : фот.

4. Куколев Г. В. Герой Социалистического Труда П. П. Будников / Г. В. Куколев, Е. И. Ведь. ― Харьков : Изд-во Харьков. ун-та, 1973. ― 76 с.

5. Михеева В. В. Будников Петр Петрович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С. 140–142 : фот.

6. Примаченко В. В. Будников Петро Петрович / В. В. Примаченко, М. В. Пітак // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2004. ― Т. 3. ― С. 542–543 : фот.