Рвачов В. Л.

 

Дошку на честь В. Л. Рвачова відкрито 23 жовтня 2006 року на будівлі математичного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2. Автор дошки — скульптор С. Гурбанов.

«Тут працював Володимир Логвинович Рвачов (1926–2005 р. р.) видатний вчений у галузі математики та механіки, творець R-функцій, академік НАН України, почесний доктор НТУ “ХПІ”».

Курпа Л. Ученый, Учитель, Человек // Політехнік : газ. НТУ «ХПІ». ― 2006. ― 23 жовт.

До 80-річчя з дня народження В. Л. Рвачова. Є відомості про відкриття дошки.

У 2013 році дошку було замінено на нову. Автор — А. В. Лубенський.

«Тут працював видатний вчений у галузі математики та механіки, творець R-функцій, академік НАНУ, почесний доктор НТУ “ХПІ” Рвачов Володимир Логвинович (1926–2005)».

Рвачову Володимиру Логвиновичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 286–287 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

В. Л. Рвачов

Рвачов Володимир Логвинович (21.10.1926–26.04.2005) — вчений у галузі математики і механіки. Народився у м. Чигирин (нині Черкаської області). Навчався у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту (1943–1944), закінчив Львівський університет (1952). Завідувач кафедри вищої математики Бердянського педагогічного інституту (1955–1963). З 1963 року працював у Харківському інституті радіоелектроніки (нині ХНУРЕ): завідувач кафедри (1963–1969), проректор з наукової роботи (1964–1965), ректор (1965–1966), професор кафедри прикладної математики (1992–2005). Одночасно працював завідувачем відділу прикладної математики й обчислювальних методів в Інституті проблем машинобудування (ІПМаш) АН УРСР (нині Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України) (Харків, 1967–2005) й викладав у Харківському політехнічному інституті (нині НТУ «ХПІ»), завідувач кафедри теоретичної і математичної фізики (1969–1971), професор кафедри прикладної математики (1999–2001). Доктор фізико-математичних наук (1960), професор (1961). Автор понад 400 наукових праць з проблем механіки, обчислювальної математики, кібернетики, математичної логіки та космології. Академік АН УРСР (з 1978). Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Помер у Харкові [1, 3, 9].

***

Володимир Логвинович Рвачов народився в колишній гетьманській столиці Чигирині в сім’ї педагогів. Він був п’ятою, найменшою дитиною в родині. У 1937 році батьки були репресовані. Мати була звільнена 1940 року, а батько помер в ув’язненні. У той важкий час турботу про молодшого брата взяли на себе сестри Людмила та Катерина. Точні науки були, як то кажуть, у «крові» сім’ї Рвачових: батьки викладали у школі математику, старший брат Олексій став фізиком, доктором наук, а сестра Катерина (у шлюбі Ющенко) — вченим-математиком, першою програмісткою в Україні, членом-кореспондентом НАН України [2].

***

У 1963 році В. Л. Рвачов заклав основи нової математичної теорії — теорії R-функцій, що виникла на стику математичної логіки, класичних методів прикладної математики та сучасних методів кібернетики. Одним із основних результатів цієї теорії є розв’язання оберненої задачі аналітичної геометрії, суть якої полягає в тому, що для заданого геометричного об’єкта потрібно написати його рівняння. Історично ця проблема походить ще від Декарта. Розвиток конструктивних ідей R-функцій привів Рвачова до відкриття ним нового напряму — неархімедових обчислень, які є таким самим розвитком класичного обчислення, яким є неевклідова геометрія стосовно класичної геометрії Евкліда. Ці обчислення застосовуються зокрема для розв’язання задач далекого космосу [5].

***

У 1969 році Рвачов був запрошений ректором ХПІ М. Ф. Семком на завідування кафедрою теоретичної та математичної фізики. Рвачов погодився за умови, що на кафедрі буде відведено приміщення для співробітників його відділу з ІПМашу. Саме в цей час у нього зароджується думка про створення універсальної системи програмування. Це була піонерська робота, і важко було передбачити, наскільки важливою вона виявиться. Обчислювальна техніка була ще дуже слабкою, а Рвачов уже замислювався над створенням інтелектуальних пакетів прикладних програм, результатом чого стало створення нової технології програмування.

У 1970 році під його науковим керівництвом розпочалися роботи зі створення перших версій автоматизованих програмованих систем сімейства «ПОЛЕ». Надалі ці системи стали інструментальною базою для проведення чисельних експериментів і розв’язання багатьох практичних задач, що звільнило математиків та інженерів різного профілю від самого процесу програмування. За створення систем серії «ПОЛЕ» колектив авторів на чолі з Рвачовим був нагороджений Державною премією України [6, с. 23–25].

***

Володимир Логвинович завжди був на передових рубежах науки, легко освоював нову обчислювальну техніку, блискуче працював на персональних комп’ютерах, що багатьом ученим його віку було не під силу. Він показав блискучий приклад того, «що не боги горщики обпікають», коли 1997 року на 71-му році життя на запрошення науковців з Вісконсинського університету (США) прибув туди і прочитав курс лекцій з теорії R-функцій англійською мовою. Тут він спілкувався з багатьма відомими вченими [4].

***

Яким був Володимир Логвинович поза його науковими інтересами та роботою? Зі спогадів його учнів випливає, що їхній вчитель «був утіленням Добра і Любові до людей». У цій розумній, освіченій і талановитій людині, яка стала математиком світового масштабу, органічно втілилися й поєдналися совісність, уміння співчувати й надавати допомогу іншій людині, радіти успіхам інших та бути наставником у науці. Ним виховане ціле покоління вчених-математиків, яке називає себе «рвачовцями» і пишається цим званням. Перебуваючи на відпочинку чи вдома, він як «трудоголік» твердо дотримувався виробленого роками правила: «хоча б одну годину присвятити науковій роботі, хоча б одну сторінку на день написати про результати проведених досліджень» [2].

***

Говорить Л. Л. Товажнянський, ректор НТУ «ХПІ»:

«Це велика честь для політехніків, що в нашому колективі працював вчений, добре відомий у широкому світовому науковому колі. Він зробив суттєвий внесок у розвиток світової науки, про що свідчить індекс цитування праць академіка Рвачова в різних країнах світу. Протягом всього свого життя Володимир Логвинович був центром тяжіння молодих талановитих людей, які захоплювалися його обдарованістю, інтелігентністю, широтою світогляду, неординарністю мислення. Про це свідчить наукова школа В. Л. Рвачова, яка налічує понад 70 кандидатів та 16 докторів наук. Його вміння щиро ділитися науковими ідеями з молоддю, зі своїми учнями, іншими вченими заслуговує великої пошани» [6, с. 61].

Згадує Л. К. Кравченко, доцент кафедри Вищої математики Харківського державного університету харчування та торгівлі:

«У відділ прикладної математики ІПМашу я прийшла, коли Володимир Логвинович уже створив колектив однодумців. Мене одразу ж захопив той ентузіазм, з яким співробітники, всі такі різні, але об’єднані спільною ідеєю, віддано працювали над створенням дійсно нової для 1970-х років технології програмування. Кожні збори відділу супроводжувалися гарячим обговоренням усіх «стикувань і нестикувань», загостренням пристрастей. І над усім цим витала доброзичливість Рвачова до всіх учасників процесу, його вміння миттєво зорієнтуватися в тому, що відбувається, і з посмішкою розставити всі крапки над «і».

Його виступи не були «полум’яними промовами», у них не було закликів, але вони були сповнені таким змістом, який заряджав бажанням полум’яно працювати. Володимир Логвинович був беззмінним керівником і неповторним ведучим республіканського семінару, який проходив щоп’ятниці в Будинку техніки. Там виступали молоді та маститі вчені, звучали нові ідеї. Доповіді могли бути вдалими і ні, змістовними і не дуже. Але аналіз Рвачовим будь-якої з них був завжди таким тонким і глибоким, десь із заслужено високою оцінкою, а десь із легкою іронією, що не було випадку, щоб я пошкодувала про змарнований час: з ним можна було тільки здобути в будь-якій ситуації» [6, с. 66–67].

Згадує Л. В. Курпа, учениця В. Л. Рвачова, завідувачка кафедри НТУ «ХПІ»:

«Між собою ми завжди називали його Шефом. У його науковій школі панувала надзвичайна відданість своєму Вчителю. Вважалося великою честю виконати будь-яке його доручення. При цьому з його боку ніколи не було диктату. Володимир Логвинович ніколи не займався питаннями трудової дисципліни. Ми перебували у вільному польоті, у самостійному творчому пошуку. Була повна довіра до своїх учнів, розуміння їхніх проблем і жодного тиску. І головним було те, що ми завжди могли обговорити свої «нерозв’язні» проблеми з Учителем, а він практично завжди міг допомогти знайти вихід із «тупикової» ситуації. Він був воістину «генератором ідей», як багато хто його називав. При цьому він часто «забував», що першим запропонував якусь ідею своєму учневі, і правдоподібно підігравав, переконуючи його та оточуючих, що це його, учня, ідея і заслуга. Він дуже уважно ставився до нашого побуту, багато учнів приходили до нього радитися щодо своїх сімейних проблем. Він був цілком земною людиною і багатьом намагався допомогти.

Один приклад, що стосується моєї родини. Після закінчення аспірантури я отримала призначення в Черкаси з наданням двокімнатної квартири. Однак Рвачов запропонував мені залишитися в Харкові і працювати на його кафедрі в ХПІ. Попередньо він отримав від ректора обіцянку надати мені квартиру або хоча б кімнату. Ми з чоловіком і дитиною жили в гуртожитку, а після аспірантури нас мали виселити. Через пів року ХПІ не дав мені житла. Тоді Володимир Логвинович написав ректорові службову записку про те, що буде змушений поселити мою сім’ю у своїй квартирі, щоб не порушити договір прийому мене на роботу. І мені дали кімнату в центрі міста ― на вулиці Весніна. Ось така турбота про людей.

У 1980 році Рвачов запросив мене перейти працювати до його відділу в ІПМаш. З низки причин для мене це було важке рішення. Але як добре, що я його прийняла. Десять років роботи з ним в ІПМаш були справжнім щастям… Володимир Логвинович багато чого навчив нас і, перш за все, прагненню до всього нового, непізнаного, що «кидає виклик Розуму» ― таким був девіз його життя. Девіз справжнього вченого, який не став ремісником. Для нього було справжнім щастям знати, що його ідеї продовжують розвиватися в нових наукових роботах його учнів. Він любив повторювати: «Наука не знає кордонів».

Співпрацюючи з Володимиром Логвиновичем протягом багатьох років, ми отримували заряд енергії та бажання працювати на благо прекрасного. Ми завжди захоплювалися ним, як надзвичайно освіченою і водночас такою доступною, інтелігентною людиною, яка щедро обдаровує інших своїми новими ідеями. Звісно, дуже важко повірити в те, що сьогодні Володимира Логвиновича немає поруч із нами. Його присутність ми відчуваємо постійно і не можемо усвідомити його фізичної відсутності. З роками дедалі більше й більше розуміємо, що доля подарувала нам зустріч із талановитим Науковцем, Великим Учителем і справжньою Людиною» [6, с. 73–77].

Джерела

1. Астахова В. Рвачов Володимир Логвинович // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол. : С. І. Посохов та ін. ― Харків, 2014. ― С. 306 : фот.

2. Баранов М. И. Антология выдающихся достижений в науке и технике : портрет харьковского математика, механика и кибернетика В. Л. Рвачева // Електротехніка і електромеханіка. ― 2016. ― № 1. ― С. 3–11 : фот.

3. Козедуб Ф. М. Математик в кибернетике : Рвачев Владимир Логвинович (г. р. 1926) / Ф. М. Козедуб, Н. В. Шаронова // Служение отечеству и долгу : очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805–2004 годы) / под общ. ред. В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой. ― Харьков, 2004. ― С. 555–556.

4. Курпа Л. В. Владимир Логвинович Рвачев ― известный украинский ученый ― математик-механик (к 85-летию со дня рождения) // Вестник Нац. техн. ун-та «ХПИ» : сб. науч. тр. Темат. вып. : Динамика и прочность машин. ― Харьков, 2011. ― № 63. ― С. 3–8.

5. Рвачев Владимир Логвинович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 253–254 : фот.

6. Рвачев Владимир Логвинович. Се человек. Много званых ― Мало избранных : [биогр. сб. / редкол. : Л. В. Курпа и др.]. ― Харьков : Новое слово, 2006. ― 78 с.

7. Рвачов Володимир Логвинович (1926–2005) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 80–81 : фот.

8. Жизненный и творческий путь В. Л. Рвачева : к 90-летию со дня рождения // Проблемы машиностроения. ― 2016. ― № 3, Т. 19. ― С. 3–4.

9. Федорик В. М. Рвачов Володимир Логвинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України. ― Електрон. текстові дані. ― Київ, 2025. ― URL: https://esu.com.ua/article-887361 , вільний (дата звернення: 17.06.2025). ― Назва з екрана.