Атрощенко В. І.

 

Дошку на честь В. І. Атрощенка відкрито 1993 року на будівлі технічного корпусу Харківського державного політехнічного університету (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2.

«Тут у 1935–1986 рр. працював видатний вчений хімік-технолог, засновник наукової школи, Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки УРСР, академік АН УРСР Василь Іванович Атрощенко».

Атрощенку Василю Івановичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 133–134 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

В. І. Атрощенко

Атрощенко Василь Іванович (21.06(3.07).1906–16.06.1991) — вчений-хімік, спеціаліст у галузі технології азотної кислоти та добрив. Народився у м. Юзівка (нині Донецьк). Закінчив Одеський хіміко-технологічний інститут (1931). Викладав у Харківському хіміко-технологічному інституті (з 1935, нині НТУ «ХПІ»), завідувач кафедри технології неорганічних речовин  (1938–1986), заступник директора (1945–1949), проректор з наукової роботи (1950–1961). Доктор технічних наук (1945), професор (1945).

Автор понад 500 наукових праць, статей та підручників з технологій зв’язаного азоту, зокрема технології виробництва азотної кислоти, з кінетики хімічних процесів, зокрема каталітичних. Голова Харківського обласного відділення Всесоюзного хімічного товариства. Академік АН УРСР (з 1972). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1958). Лауреат Державної премії СРСР (1969). Герой Соціалістичної Праці (1971). Помер у Харкові [1, 2, 4].

***

З 1946 року В. І. Атрощенко працював заступником директора Харківського хіміко-технологічного інституту (з 1950 — Харківського політехнічного інституту). На цій посаді протягом 16 років Василь Іванович провів велику роботу з підготовки наукових кадрів, організації і розвитку науково-дослідної роботи, зміцнення зв’язків з промисловістю і створення галузевих наукових лабораторій. Своїми вагомими науковими досягненнями того часу інститут зобов’язаний професору Атрощенку.

Протягом усієї наукової та педагогічної діяльності Василь Іванович проводив велику громадську роботу. Багато років працював головою Харківської обласної ради Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, був членом редколегій багатьох журналів, науково-технічних товариств, головою секції хімічної технології Харківського наукового центру АН України.

Наукова школа на чолі з Атрощенком підготувала тисячі хіміків-технологів і втілила в життя необхідні для промисловості наукові розробки. Особливо значних успіхів школа досягла при розробці теоретичних основ для вітчизняного виробництва азотної кислоти і мінеральних добрив, інших продуктів переробки природного газу. Ці дослідження набули великого значення і для оборонної промисловості, і для виробництва сільськогосподарської продукції. Наукова школа плідно розвивала творчу співпрацю з науково-дослідними інститутами, проєктними організаціями, а також з підприємствами основної хімії, що дозволяло досягти високої ефективності в дослідженнях. Апробація результатів наукових досліджень, створення дослідних установок і промислові випробування проводилися спільно з виробничниками на хімічних комбінатах Дніпродзержинська (зараз Кам’янське), Горлівки, Сум, Новомосковська (зараз Самар), Черкас, Рівного. Одним із прикладів такої співпраці є багаторічна спільна робота на Сєвєродонецькому виробничому об’єднанні «Азот». Атрощенко — один із ініціаторів створення Первомайського хімічного комбінату (Харківська область). Він готував техніко-економічне обґрунтування і план його розвитку [5].

***

В. І. Атрощенко став лідером, який згуртував навколо себе молодих вчених і створив колектив однодумців, що переріс у наукову школу кінетики та каталізу пов’язаного азоту. Створенню школи, безумовно, сприяла неординарна, духовно багата особистість Василя Івановича — людини великої ерудиції, широкого кола інтересів, високої наукової репутації. Він був природжений організатор науки, творець і мислитель з найширшим світоглядом, ініціативний і надзвичайно щедрий талантом. Як істинному інтелігенту, йому були притаманні душевність, людяність, небайдужість до чужих проблем, приваблива простота і доброзичливість у спілкуванні

Василь Іванович Атрощенко широко відомий не тільки як науковий діяч, один із засновників вітчизняної азотно-кислотної промисловості, але і як чудовий педагог, наставник і вихователь молоді. Він мав рідкісний талант відкривати у молодих людях творчі здібності. Вчені, що пройшли наукову школу Атрощенка, — це люди, котрим він вдихнув свою жагу вченого, новатора, свої талановиті ідеї, свою відданість ділу. За багаторічну наукову і педагогічну діяльність Василь Іванович підготував більше 2000 інженерів і наукових працівників, у тому числі 95 спеціалістів для зарубіжних країн. Серед його учнів більше 60 кандидатів і 15 докторів наук, у тому числі із Болгарії, Індії, В’єтнаму, Чехії, Кореї, Йорданії. Багато його учнів стали вченими, керівниками наукових закладів, організаторами хімічної промисловості [8].

***

Згадує випускниця ХПІ 1974 року С. Свергузова:

Мені пощастило навчатися в Харківському політехнічному інституті в ті роки, коли завідувачем кафедри технології неорганічних речовин був наш видатний Великий Вчитель, блискучий вчений, чудовий організатор і досвідчений педагог — Василь Іванович Атрощенко. Це було понад сорок років тому. Згадую цей час з благоговінням, повагою і величезною вдячністю.

Мої перші враження про кафедру: порядок, вимогливість, відчуття причетності до великої науки і старовинних традицій. Ми, необстріляні студіозуси, боязко робили свої перші кроки і на все навколишнє дивилися з безпосередністю молодості. А дивитися було на що. Нашими викладачами в той час були прекрасні професіонали, які згуртувалися навколо нашого Вчителя: Олексій Якович Лобойко, Віктор Іванович Конвісар, Абрам Натанович Цейтлін, В’ячеслав Васильович Кутовий та інші талановиті вчені, які вміло і терпляче вкладали в наші буйні голови необхідні знання.

Зрозуміло, душею кафедри, центром цього «всесвіту» був Василь Іванович Атрощенко. Навколо нього оберталися всі наші справи і проблеми, що наповнюють життя студента: лекції, заліки, практика, консультації, дипломи. Особисто я спочатку, знаючи про те, що Василь Іванович є великим вченим, ставилася до нього з деяким страхом. Але після декількох коротких бесід зрозуміла, що Василь Іванович — дуже добра і уважна людина. Його очі завжди променилися добротою, гумором, готовністю допомогти. Він завжди дуже уважно вислуховував співрозмовника. Незважаючи на його величезну зайнятість, він завжди знаходив час для нас, студентів.

На лекціях Василя Івановича завжди була стовідсоткова явка. Пропустити його заняття вважалося святотатством. Немає чого й казати, що його лекції ми слухали, затамувавши подих, відкривши роти. Адже перед нами була людина-легенда, засновник і класик вітчизняної азотної промисловості! Лекційний матеріал Василь Іванович практично завжди супроводжував прикладами зі своєї багатої виробничої практики. Нам хотілося бути хоч трохи схожими на нього. Таким ось добрим, чудовим і уважним залишився в моїй душі образ нашого прекрасного Вчителя — Василя Івановича Атрощенка [7].

Джерела

1. Астахова В. Атрощенко Василь Іванович // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. ― Харків, 2014. ― С. 21 : фот.

2. Атрощенко Василий Иванович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 31–32 : фот.

3. Атрощенко Василь Іванович (1906–1991) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 8–9 : фот.

4. Лобойко О. Я. Атрощенко Василь Іванович / О. Я. Лобойко, Г. І. Гринь // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2001. ― Т. 1. ― С. 796 : фот.

5. Мельник Т. В. Василь Іванович Атрощенко (до 100-річчя від дня народження) // Наука та наукознавство. — 2006. — № 2. — С. 113–118.

6. Михеева В. В. Атрощенко Василий Иванович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С. 50–52 : фот.

7. Свергузова С. Душа кафедры, центр ее «вселенной» // Политехник : газ. НТУ «ХПИ». ― 2006. ― 17 окт.

8. Товажнянський Л. Л. Життя та діяльність академіка В. І. Атрощенка (до 100-річчя від дня народження) / Л. Л. Товажнянський, О. Я. Лобойко, Г. І. Гринь // Вестник Нац. техн. ун-та «ХПИ» : сб. науч. тр. Темат. вып. : Химия, химическая технология и экология. ― Харьков, 2006. ― № 11. ― С. 3–7.