«Вулиця названа ім’ям одного із перших організаторів комсомолу України Семена Дмитровича Височиненка»
З історії Харкова: С. Д. Височиненко
«Височиненко Семен Дмитрович (14.09.1900 – 13.01.1938) – громадський діяч, учасник Громадянської війни. Працював на харківському заводі Гельферих-Саде (з 1912). У 1917 – 1918 рр. на підпільній роботі, у 1920 – 1923 рр. на господарській та профспілковій роботі. Секретар Харківського губкому комсомолу (з 1924), генеральний секретар ЦК комсомолу України (1925 – 1927). З 1927 р. жив і працював на Уралі. Репресований (1937), розстріляний у Пермі. Реабілітований посмертно (1955)» [4].
***
«Є в Московському районі Харкова, на Старій Салтівці невеличка тиха вулиця. Вона названа іменем Семена Височиненка, про що повідомляє табличка на розі. Його ім’я присвоєно саме цій вулиці невипадково: неподалік працює завод “Серп і молот” (колишній Гельферіх-Саде), на якому тринадцятирічний Сеня Височиненко розпочав свою трудову діяльність. Тут же працював ковалем його батько. Юнак рано прилучився до робочого руху – навесні 1915 року на заводі було створено нелегальний молодіжний гурток. А вже навесні 1917 року Семен організував на заводі осередок Спілки соціалістичної робітничої молоді. Водночас він брав активну участь у створенні міської організації Спілки і був обраний заступником її голови. На початку 1918 року Харків зайняли німці. Вісімнадцятирічний Височиненко залишився в місті для підпільної роботи. Після визволення Харкова він очолив новоутворений Петінський райком ССРМ. Потім воював з денікінцями на Південному фронті. У 1921 році Семен повернувся на рідний завод, де був обраний заступником голови заводоуправління. Нині мало хто пам'ятає, що нову назву заводу – “Серп і молот” – запропонував саме Височиненко. На початку 1924 року Семен був обраний секретарем Харківського губкому комсомолу, а незабаром – генеральним секретарем ЦК ЛКСМУ. На цій посаді він працював до 1928 року, а потім був направлений на роботу до Свердловської області. У 1937 році Семен Височиненко був незаконно репресований. Лише через два десятиріччя йому повернули добре ім’я. А в 1978 році на карті його рідного Харкова з’явилася вулиця Височиненка» [3].
Джерела
1.Буряковская, Т. По комсомольским путевкам // Время. – 2018. – 3 июля. – С. 4 : фот.
2. Катречко, Т. Вулиця Семена Височиненка // Ленінська зміна. – 1979. – 14 черв.
3. Мірошник, О. «В пам'яті наших сердець» // Ленінська зміна. – 1987. – 1 трав.
4. Прилуцький, В. І. Височиненко Семен Дмитрович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2005. – Т. 4. – С. 454.
5. Столбецов, О. Вулиця Височиненка // Вечірній Харків. – 1987. – 21 листоп.
Комментариев нет:
Отправить комментарий