Севрюков С. В.

 Дошку на честь С. В. Севрюкова відкрито за адресою проспект Ювілейний, 51 Г.

«Меморіальну дошку встановлено на честь Севрюкова С. В., який героїчно загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Республіці Афганістан (29.06.1962 – 3.05.1984). Вічна пам’ять загиблим».

Харків’яни – воїни-інтернаціоналісти: С. В. Севрюков

Севрюков Сергій Вікторович (29.06.1962 – 3.05.1984) – воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 58 і Харківський механічний технікум. Працював на заводі ім. В. О. Малишева. Служив в армії (з 1982). Учасник війни в Афганістані. Загинув у бою. Похований у Харкові на кладовищі № 3. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1984, посмертно) [2, 3].

***

«Так вийшло, що Сергій Севрюков пішов до війська не зі своїми однолітками, а майже на два роки пізніше – змужнілий, досвідчений, вже одружений. За плечима корінного харків’янина вже були й навчання в технікумі, і праця в дизельно-складальному цеху прославленого заводу імені Малишева. До військкомату він прийшов 1 квітня 1982 року. Півроку провів у навчальному підрозділі в Термезі. Потім – Афганістан. У січні 1983-го батьки одержали від сина листа зі штемпелем польової пошти. Тривога охопила батьків Сергія та їх сватів. Листи приходили зрідка і, хоч слова в них були заспокійливі, дві родини не мали спокою. А стрілець-гранатометник рядовий Севрюков тим часом ніс свою бойову службу.

3 травня 1984 року Сергій у складі взводу знаходився на посту – охороняв ділянку Баграмської дороги в провінції Парван. На пост здійснили напад заколотники, відкрили вогонь. Сергій відповів вогнем зі свого гранатомету. Вцілілі бандити почали відходити в гори. Бійці охорони на БТРі кинулись навздогін. На вузькій гірській дорозі БТР підірвався на керованому фугасі. Загинуло троє бійців, серед них – рядовий Севрюков. Похований Сергій у Харкові, на могилі – обеліск. Тут часто можна побачити його рідних, дружину з дочкою» [3].

***

«В одном из своих последних писем домой Сергей писал: "Пошел третий год моей службы. Скоро буду дома. Я не жалею, а даже очень рад, что попал сюда служить. Да, здесь опасно, и бывает иногда очень сложно. Но я познал настоящую цену жизни, дружбы и мужества…. В Афганистане живешь не так, как дома, не завтрашним днем, а именно сегодняшним, потому что ты не знаешь, что тебя ждет через несколько минут… Прошу вас в эти последние дни за меня не волноваться, из-за глупости я никогда не погибну. Возможно, я даже характером изменился, а может и нет. Приеду – увидите… У кого какая судьба, и от нее никуда не денешься". Он уже отслужил два года, собирался возвращаться домой. Но его задержали еще на два месяца. И Сережи не стало» [1].

Джерела

1. Познал настоящую цену жизни // Общественная организация «Харьковский городской союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов)». – URL: http://afganec.kharkov.ua/index.php/public/1038-2011-08-02-19-45-59, свободный (дата обращения: 10.08.2020). – Название с экрана.

2. Рядовий Севрюков Сергій Вікторович (29.06.1962–3.05.1984) // Біль пам'яті Слобожанщини / Михайло Биков. – Харків, 2019. – С. 240–241 : фот.

3. Севрюков Сергій Вікторович // Біль пам'яті : книга пам'яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. – Харків, 1995. – С. 376–377 : фот.