Дошку на честь В. В. Горкавенка і С. Г. Ковальова відкрито 12 листопада 2019 року за адресою вулиця Валентинівська, 20 В на фасаді загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 142.
«Меморіальна дошка на честь випускників школи № 142
– учасників бойових дій в Афганістані: Горкавенко Владислав Віталійович,
нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно), Ковальов Сергій Григорович».
Увічнення пам'яті воїнів-інтернаціоналістів [Електронний ресурс] // Харківська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 142. – URL: http://school142.edu.kh.ua/novini_shkoli/id/1924, вільний (дата звернення: 11.08.2020) – Назва з екрана.
Про відкриття меморіальної дошки на фасаді загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 142.
Харків’яни – воїни-інтернаціоналісти: В. В. Горкавенко, С. Г. Ковальов
Горкавенко Владислав Віталійович (25.08.1967 – 29.06.1986) – воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив середню школу № 142 і СПТУ-37. Працював вантажником на електроламповому заводі. Служив в армії (з 1985). Учасник війни в Афганістані (з 1986). Загинув у бою. Похований у Харков на кладовищі № 15. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1986, посмертно). [1, 2].
***
Ковальов Сергій Григорович (21.08.1962 – 1.02.1988) – воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив середню школу № 142. Працював кухарем на комбінаті громадського харчування в Чугуєві. Служив в армії (з 1980). Закінчив школу прапорщиків. Учасник війни в Афганістані (з 1987). Загинув у бою. Похований у Харкові на кладовищі № 15. [3, 4].
***
«У харків’янина Владислава Горкавенка була звичайна біографія: школа, ПТУ, робота на заводі, зайняття спортом, проводи до армії. Але потім був Афганістан… У навчальному підрозділі хлопець опанував спеціальність снайпера і 20 квітня 1986 року він уже був у Панджшерській долині, в парашутно-десантному полку. Владислав встиг побувати на трьох бойових операціях. Потім його взвод заступив на сторожовий пост біля кишлака Анава, що на березі Панджшеру. 29 червня 1986-го заколотники обстріляли розташування поста. По бойовій тривозі бійці зайняли позиції й відкрили вогонь у відповідь. Снайпер Горкавенко ніби приріс до своєї гвинтівки. Його постріли були влучними – сім бандитів уже не підвелися. Але ворожий вогонь посилювався, на позиціях десантників рвонули міни. У запеклому бою гвардії рядовий Владислав Горкавенко загинув. Поховано бійця у рідному Харкові. Його прізвище є на меморіальній дошці у школі № 142» [2].
***
«Службу в армії харків’янин Сергій Ковальов почав у листопаді 1980 року. Потім була школа прапорщиків. На афганську землю він ступив 6 вересня 1987 року. За п’ять місяців служби у мотострілецькій частині на південь від Кабула в нього було багато бойових виходів. Того зимового дня колона бойових машин просувалася до гірської ущелини: мотострілецька рота прямувала зайняти вигідну позицію, щоб перехопити душманський караван зі зброєю. На одній із БМП – прапорщик Ковальов, інструктор батальйону. Несподівано вдарили у броню бандитські кулі: засада, шалений опір. Під час бою Сергій був важко поранений і помер від ран в госпіталі. В офіційних документах вказано, що прапорщик Ковальов неодноразово подавався до бойових нагород, але й сьогодні прикро говорити про те, що ніякої відзнаки в нього немає і по смерті. Могила воїна у Харкові. У рідній школі на його честь встановлено меморіальну дошку» [3].
Джерела
1.Гвардії рядовий Горкавенко Владислав Віталійович (25.08.1967–29.06.1986) // Біль пам'яті Слобожанщини / Михайло Биков. – Харків, 2019. – С. 464–465 : фот.
2. Горкавенко Владислав Віталійович // Біль пам'яті : книга пам'яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. – Харків, 1995. – С. 88–89 : фот.
3. Ковальов Сергій Григорович // Біль пам'яті : книга пам'яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. – Харків, 1995. – С. 164–165 : фот.
4. Прапорщик Ковальов Сергій Григорович (21.08.1962–1.02.1988) // Біль пам'яті Слобожанщини / Михайло Биков. – Харків, 2019. – С. 492–493 : фот.
Комментариев нет:
Отправить комментарий