Косов В. М.



Дошку на честь В. М. Косова встановлено 9 серпня 2013 року за адресою вулиця Петра Болбочана, 48 (до 2016 р. вулиця Клапцова)

«В этом доме жил Герой Советского Союза Косов Василий Николаевич».

Помнить всех поименно // Харьковские известия. 2013. 13 авг. С. 3.
Про відкриття меморіальної дошки на будинку, де жив В. М. Косов.
Харків’яни – Герої Радянського Союзу: В. М. Косов.

«Косов Василь Миколайович (28.02.1904, с. Бахметівка, нині Нововодолазького району Харківської області – 15.09.1979) – військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. В армії від 1926 року, на фронті від червня 1941 року. Закінчив Військову академію ім. М. Фрунзе (Москва, 1941). Відзначився у 1945 році під час визволення Берліна. Після війни продовжив службу в армії. Від 1960 – полковник запасу. Мешкав і працював у Харкові» [5, с. 683].
***
«Косов Василий Николаевич командир 177-го гвардейского стрелкового Кишиневского полка (60-я гвардейская стрелковая Павлоградская Краснознаменная дивизия, 5-я ударная армия, 1-й Белорусский фронт), гвардии полковник.
<...> Майор В. Н. Косов начал свою боевую деятельность в должности начальника штаба 969-го стрелкового полка 273-й стрелковой дивизии на Южном фронте.
<...> 27 сентября правое крыло 12-й армии было отведено на рубеж поселок Губиниха, город Новомосковск, восточный берег реки Самара (Днепропетровская область, северо-восточнее Днепропетровска), где частям надлежало перейти к обороне, чтобы не допустить прорыва противника в направлении на Павлоград.
В тот же день, командующий 12-й армией утратил связь с 273-й стрелковой дивизией. Штаб фронта выслал несколько разведывательных самолетов определить ее местонахождение, если она ведет бой с противником в окружении. Но ни в Петриковке, где располагался штаб дивизии, ни в Елизаветовке и Галушковке, где находились штабы ее полков, летчики наших частей не обнаружили. Туда уже прорвались танки противника. 273-й стрелковой дивизии так и не удалось выйти на указанный рубеж. Вероятно, она была окружена плотным кольцом гитлеровцев, двинувшихся с ломовского плацдарма, и танковыми частями, захватившими Новомосковск. Из окружения в течение последующих дней выходили только отдельные бойцы и небольшие группы ее воинов.
Майор В. Н. Косов был в числе пропавших без вести до 20 ноября 1941 года и приказом по Главному Управлению Кадров № 418 от 9 января 1942 года был исключен из состава Красной Армии. Как выяснилось впоследствии, майор В. Н. Косов, раненный в обе ноги и контуженный, остался на оккупированной территории и с 27 июля 1942 по 15 января 1943 года находился в плену, откуда был освобожден войсками Воронежского фронта. После соответствующих проверок был восстановлен в воинском звании и направлен в действующую армию, в 60-ю гвардейскую стрелковую дивизию» [2].
***
«Полк В. М. Косова, який входив до складу 60-ї гвардійської стрілецької дивізії, як правило, діяв на вирішальних напрямках. Так було і під Берліном. На світанку 20 квітня 1945 року першими прорвалися до північно-східної околиці Берліна підрозділи 177-го гвардійського стрілецького полку. В результаті раптового удару він вийшов у район Хенов і перерізав на цій ділянці Берлінську кільцеву автомагістраль.
 – Два дні йшли напружені бої, – розповідає Косов. – Гітлерівці чинили опір з люттю приречених. Обдурені гебельсівською пропагандою, молодики з фольксштурму, подібно смертникам, обороняли кожний будинок, кожний квартал, кожну вулицю.
Щоб подолати опір гітлерівців, у полку було створено кілька штурмових груп, кожна з яких мала завдання прокласти шлях іншим підрозділам. Діючи рішуче і сміливо, воїни полку прорвалися на східну околицю Берліна, а 23 квітня досягли центру міста. Тут раптовою атакою відкинули гітлерівців і захопили підготовлений фашистами до висадження в повітря завод, що мав важливе значення.
Найбільш складним і відповідальним завданням у боях за Берлін було форсування ріки Шпреє, яка перетинає місто з півночі на південь. Але і з цим завданням гвардійці справилися з честю. З ходу подолавши її, підрозділи 177-го полку 25 квітня захопили плацдарм у районі Сілезького вокзалу і міцно закріпилися на ньому.
<...> Після закінчення війни полковник В. М. Косов ще деякий час залишався в Німеччині, займаючись суто мирними справами. Спочатку він працював в Радянській адміністрації Землі Бранденбург, а потім був комендантом міста Ратенов» [4, с. 243–244].

Джерела:

1. Дикань, А. П. Косов Василий Николаевич // Герои Харьковщины / А. П. Дикань. – Харьков, 1998. – С. 269–270 : фото.
2. Косов Василий Николаевич [Электронный ресурс] / биогр. предоставлена Л. Е. Шейнманом // Герои страны. – Текст. и граф. дан. – URL : http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=14247, свободный (дата обращения: 23.01.2018). – Назв. с экрана.
3. Косов Василий Николаевич // Герои Советского Союза : крат. биогр. словарь / редкол. : И. Н. Шкадов (пред.) [и др.] ; [авт. коллектив : А. А. Бабаков (рук.) и др.]. Москва : Воен. изд-во, 1987. [Т.] 1. С. 744.
4. Косов Василь Миколайович // Подвиги в імя Вітчизни / [авт. кол.: Р. І. Мільнер (кер.), О. К. Апальков, Ф. В. Атакін та ін.]. Харків: Прапор, 1971. С. 242–244.
5. Сандул, В. О. Косов Василь Миколайович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2014. – Т. 14. – С. 683.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий