Китаєнко А. М.

Дошку на честь А. М. Китаєнка відкрито за адресою вулиця Китаєнка, 3 б.

«Вулиця Антона Китаєнка названа ім’ям активного учасника харківського підпілля 1941 – 1943 рр.».

З історії харківського підпілля: А. М. Китаєнко

Китаєнко Антон Макарович (1897 – 26.05.1942) – підпільник. До війни працював майстром на харківській кондитерській фабриці «Жовтень». Під час окупації очолював підпільний райком КП(б)У Залізничного району Харкова (1941 – 1942). Входив до складу підпільного обкому партії. Був заарештований і страчений німцями. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ст. (1965, посмертно) [1].

***

«У вересні – жовтні 1941 року Харківський обком вів активну підготовку до боротьби в тилу ворога. Для роботи в підпіллі було рекомендовано понад 10 тисяч мужніх патріотів. Для керівництва їх діями був створений підпільний обком партії під керівництвом І. І. Бакуліна. До його складу увійшов колишній майстер кондитерської фабрики Антон Китаєнко, якого призначили секретарем підпільного райкому Залізничного району. Він одержав підпільне ім’я “Трамвайник”. З перших днів окупації підпільники почали діяти. Вже у листопаді 1941 року було висаджено в повітря залізничний міст, що з’єднував Холодну гору з центром міста. Майже одночасно народні месники підірвали залізничну колію на станції Нова Баварія. Китаєнко систематично інформував Бакуліна про рух ешелонів та зосередження ворожих військ на Південному вокзалі. Ці відомості негайно надходили до Великої землі. Згадує колишній секретар підпільного Заводського райкому І. Ф. Гаркуша: “Одного разу я одержав від Китаєнка важливі відомості і передав їх Бакуліну. І вже буквально через кілька годин над Південним вокзалом з’явились наші літаки, які розбомбили ешелони з боєприпасами противника, цистерни з пальним”. У ті часи Китаєнко жив на конспіративній квартирі за адресою вулиця Котлова, 49, де під виглядом його дружини жила підпільниця Поліна Омельченко з 12-тирічною дочкою Людою. І мати, і дочка виконували обов’язки зв’язкових. Тут часто бував і Бакулін. Активну участь у підпільній роботі брали Тетяна Першина та її сини Микола і Олександр. Вони добре знали Китаєнка ще по спільній роботі на кондитерській фабриці і всіляко допомагали йому. Микола у себе вдома передруковував на машинці листівки, які йому приносив Китаєнко, а Олександр встановив радіоприймач, слухав повідомлення Радінформбюро і записував їх для подальшого розповсюдження. За кілька місяців підпільники встигли випустити і поширити понад п’ять з половиною мільйонів листівок, які закликали людей до боротьби з ворогом. Тут же брати Першини виготовляли підроблені документи для підпільників. Сюди, на вулицю Клочківську, 97, у травні 1942 року перебрався і Китаєнко. Тут згодом усі підпільники були заарештовані і загинули в гестапо» [3].

Джерела

1.Дьякова, О. Китаєнко Антон Макарович // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. – Харків, 2014. – С. 165.

2.Скоробогатов, А. В. Харків у часи німецької окупації (1941–1943). – Харків : Прапор, 2004. – С. 231, 239–240.

3.Чернявський, В. Імені сина партії // Вечірній Харків. – 1970. – 2 листоп.