Воронько О. Г.



Дошку на честь О. Г. Воронька відкрито у серпні 2013 року за адресою проспект Науки, 64.

«В этом доме жил Герой Советского Союза Воронько Александр Григорьевич».


Харківяни – Герої Радянського Союзу: О. Г. Воронько
Воронько Олександр Григорович (18.07.1917 – 9.01.1997) льотчик. Народився в с. Соколово (нині Зміївського району Харківської області). В армії з 1936 року. Закінчив Чугуївське військове авіаційне училище (1939), працював в ньому льотчиком-інструктором. Учасник Другої світової війни (з 1943). Командир ескадрильї, гвардії майор. Герой Радянського Союзу (1945), нагороджений орденами і медалями. Після війни продовжив службу в армії. Закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси (1952), командував винищувальним авіаполком ППО. З 1960 року – полковник запасу. Жив у Харкові. Начальник міського штабу цивільної оборони (з 1962). Помер в Харкові [1, 3].
***
«В авиацию Саша Воронько пришел тем же путем, что и тысячи его сверстников: учился в школе ФЗУ, работал на паровозостроительном заводе, поступил в авиационное училище… На фронт капитан Воронько прибыл уже опытным летчиком и был назначен на должность заместителя командира эскадрильи 63-го гвардейского истребительного авиаполка. Боевое крещение Александр получил в Курской битве летом 1943 года. 12 июля в жаркой схватке в районе Мценска он открыл личный счет сбитых самолетов врага. В тот же день машина Воронько была подбита, и он выбросился с парашютом из горящего истребителя. Вскоре отважный летчик в воздушном бою над Орлом сбил два вражеских самолета, а в другом бою – еще три. В эти горячие дни грудь майора Воронько украсила первая боевая награда – орден Красного Знамени. Это событие совпало с назначением его на должность командира эскадрильи. Особенно отличилась эскадрилья Воронько в боях за освобождение Прибалтики. В августе 1944 года враг сосредоточил крупные силы в районе Шяуляя. Эскадрилья Воронько получила приказ нанести удар по скоплению войск противника. Над целью истребители были атакованы большой группой фашистских самолетов. Завязался ожесточенный бой. Комэск Воронько лично сбил три “фокке-вульфа”, а его ведомые вывели из строя еще шесть машин. Все наши истребители вернулись на аэродром без потерь. В летной биографии Александра Воронько большое место занимала воздушная разведка. Он летал в глубокий тыл противника, снижался до бреющего полета, хладнокровно отражал атаки немецких истребителей. Благодаря его разведданным был разгадан не один маневр противника. На счету эскадрильи майора Воронько 725 боевых вылетов и 59 уничтоженных вражеских самолетов. Лично командир за годы войны совершил 133 боевых вылета и сбил 17 самолетов. 23 февраля 1945 года гвардии майору А. Г. Воронько присвоено звание Героя Советского Союза» [5].
***
«У 1944-му Воронька вже пізнаютьза почерком. Саме тоді він влаштувавланцюгову реакцію на зайнятій фашистами станції Ліде. Влучним обстрілом льотчик призвів до детонації великої кількості ворожих вагонів з боєприпасами, і вони вибухали один за одним. Весною 1945-го Воронько на Першому Білоруському фронті, бере участь у Берлінській операції. Саме над лігвом фашизму, прикриваючи наші бомбардувальники від винищувачів ворога, Олександр збив свій останній ворожий літак. Гвардії полковник, командир частини О. Г. Воронько літав ще довго. Довелося йому чимало попрацювати і на реактивних машинах. А після звільнення зі Збройних Сил Олександр Григорович присвятив себе вихованню молоді. Вже багато років він працює в Харківському інженерно-економічному інституті. Він мешкає на Павловому Полі, неподалік від пам'ятного знака – солдата з високо піднятим автоматом. І щоразу, проходячи біля пам'ятника, ветеран мимоволі стишує крок, стримує хвилювання. Давайте уважніше вдивимося в обличчя цього перехожого. Адже він із покоління переможців. І хоча в будні Олександр Григорович рідко надягає бойові ордени, пізнаємо його серед натовпу і вдячно порадіємо, що він живе поряд з нами» [4].
Джерела
1. Воронько Александр Григорьевич // Герои Советского Союза : крат. биогр. словарь. – Москва, 1987. – Т. 1. – С. 292–293 : фот.
2. Воронько Олександр Григорович // Книга Пам'яті України. Харківська область. Переможці. – Харків, 2008. – Т. 1. – С. 128–129.
3. Дикань, А. П. Воронько Александр Григорьевич // Герои Харьковщины / А. П. Дикань. – Харьков, 1998. – С. 165–166 : фот.
4. Довгальова, С. Високе небо // Соціалістична Харківщина. – 1985. – 12 трав. : фот.
5. Мастер воздушного боя : Воронько Александр Григорьевич // Подвиги во имя Отчизны : докум. очерки о Героях Совет. Союза – уроженцах Харькова и Харьков. обл. / сост. В. Т. Милюха. – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков, 1985. – С. 143–145 : фот.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий