Панкратов С. С.

Дошку на честь С. С. Панкратова відкрито у серпні 2013 року за адресою вулиця 23 Серпня, 47/49.

«В этом доме жил Герой Советского Союза Панкратов Сергей Степанович».

Харків’яни – Герої Радянського Союзу: С. С. Панкратов

Панкратов Сергій Степанович (8.09.1910–22.01.1998) – льотчик. Народився в селі Ломове (нині Липецька область). В армії з 1933 р. Закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків (1936). Учасник боїв біля озера Хасан (1938), фінської війни (1939–1940) і Другої світової війни (з червня 1941). Штурман винищувального авіаполку, майор. Герой Радянського Союзу (1944), нагороджений орденами і медалями. Після війни продовжив службу в армії. Закінчив Вищі льотно-тактичні курси (1947). З 1960 р. – полковник запасу. Жив в Харкові, працював у фізико-технологічному інституті. Помер в Харкові, похований на кладовищі № 2 [2, 3].

***

«Після закінчення льотного училища Сергій брав участь у боях на озері Хасан. Командував ескадрильєю, був нагороджений орденом Червоного Прапора. З перших днів Великої Вітчизняної Панкратов на фронті. Вісім-дев’ять вильотів щодня. Хвилини відпочинку – і знову бій. Їх на рахунку Сергія буде близько 400. Перший збитий ворожий літак залишився під Вязьмою у січні 1942-го, а останній, п’ятнадцятий – на Кримській землі. Якось у районі Мосальська літак Панкратова підбили. Упав у лісі. На пам'ять залишилися невеличкі шрами на обличчі. Звичайно літали парами, четвірками, шестірками. Один із таких вильотів Сергій запам'ятав назавжди. Разом з товаришами прикривали з повітря наші війська. Небо було чорним від диму, земля здригалася від вибухів. Їхня шестірка збила чотири ворожі машини. Але фашисти посилили вогонь – усі шість наших літаків були підбиті. Двом бойовим соратникам Сергія не вдалося врятуватися… Панкратов громив ворога над Україною, Білоруссю. Перемогу зустрів на березі Балтійського моря. Груди льотчика прикрасили 18 урядових нагород, серед них – золота зірка Героя Радянського Союзу. Після війни Панкратов літав на нових реактивних літаках. Демобілізувався у 1956-му, приїхав до Харкова. З відзнакою закінчив будівельний технікум. Працював у тресті “Промбуд-2”, брав участь у спорудженні комплексу зооветеринарного інституту, житлових будинків» [1]

Джерела

1. Павленко, Л. Щоб небо було мирним // Вечірній Харків. – 1975. – 13 черв.: фот.

2. Панкратов Сергей Степанович // Герои Советского Союза : крат. биогр. словарь. – Москва, 1988. – Т. 2. – С. 230 : фот.

3. Панкратов Сергій Степанович // Книга Пам'яті України. Харківська область. Переможці. – Харків, 2008. – Т. 1. – С. 157.