Палладін О. В.

Дошку на честь О. В. Палладіна відкрито 21 серпня 1987 року за адресою проспект Науки, 4 на фасаді головного корпусу Харківського медичного інституту.

«В Харьковском медицинском институте в 1921–1931 годах кафедру биохимии возглавил выдающийся советский ученый-биохимик, Герой Социалистического Труда, академик Александр Владимирович Палладин».

1. На честь видатного вченого // Вечірній Харків. – 1987. – 22 серп. : фот.

2. Півень, Ю. Видатному вченому-біохіміку // Ленінська зміна. – 1987. – 29 серп. : фот.

21 серпня на фасаді головного корпусу Харківського медичного інституту відкрито меморіальну дошку О. В. Палладіну.

З історії харківської науки: О. В. Палладін

Палладін Олександр Володимирович (29.08(10.09).1885 – 6.12.1972) – вчений-біохімік. Народився у Москві. Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1909). З 1916 р. жив у Харкові, викладав у Харківському університеті (1917–1921). Завідуючий кафедрою фізіологічної хімії Харківського медичного інституту (з 1921), засновник науково-дослідної кафедри біохімії. Доктор біологічних наук (1926). Ініціатор заснування та перший директор Українського біохімічного інституту (Харків, з 1925, з 1931 – у Києві, нині Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна). Завідуючий кафедрою біохімії Київського університету (1934–1954). Автор понад 300 наукових праць та підручників. Один із засновників міжнародного нейрохімічного товариства, Українського біохімічного товариства, засновник «Українського біохімічного журналу». Академік (з 1929), віце-президент (1939–1946) та президент (1946–1962) АН УРСР. Академік АН СРСР (з 1942) та АМН СРСР (з 1944). Заслужений діяч науки УРСР (1935). Герой Соціалістичної Праці (1955). Лауреат Ленінської премії (1929). Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі [1].

***

«У 1921 році О. В. Палладіна обирають професором і завідуючим кафедрою фізіологічної хімії Харківського медичного інституту, він очолює Харківське медичне товариство, водночас створює на кафедрі "Біологічний гурток" – осередок обміну новітніми досягненнями в науковій діяльності. Про лекторську майстерність професора Палладіна ходили легенди. Невдовзі, у 1924 р. вийшов друком його "Підручник фізіологічної хімії для студентів і лікарів", який був високо оцінений не тільки вітчизняними вченими, а й зарубіжними. Книга витримала 12 видань російською мовою, 6 – українською, були також переклади грузинською, болгарською, польською та іншими мовами» [3].

***

«Палладин сумел за очень незначительное время не только оживить работу кафедры, но и полностью перестроить ее, создать кафедру нового типа, которая стала центром научной работы в области биохимии. Лекции Александра Владимировича стали в начале 20-х годов своеобразной сенсацией. Он строил их удивительно четко, последовательно и логично. Сложные процессы, сухие формулы обретали в его лекциях жизнь, становились понятными и интересными. Палладин глубоко владел материалом, всегда мог четко выделить характерные черты биохимии, сделать достоянием многочисленных слушателей ее достижения и проблемы. Это был прирожденный лектор и популяризатор наук.

<…> Масштаб исследований, осуществляемых под руководством А. В. Палладина, вскоре перерос рамки кафедры. Необходимы были новые организационные формы. И в 1925 году по инициативе Александра Владимировича на базе кафедры биохимии был создан Украинский научно-исследовательский биохимический институт. Организация института была выдающимся событием в научной жизни. Сначала институт имел совсем небольшое помещение и скромное оборудование, однако в нем уже работал энергичный научный коллектив, люди разные по возрасту и характеру, но объединенные одной общей бескорыстной любовью к знаниям, к научной работе. В течение шести лет – до перехода в Киев – институт оставался сравнительно небольшим учреждением. Но как активно работали в его лабораториях, какие жаркие дискуссии проходили в его стенах, с каким интересом и волнением ожидали результатов опытов. Еженедельно проводился семинар, на котором сотрудники выступали с обзорами, рефератами, докладами о результатах своих экспериментов.

Институт был настоящей школой молодых ученых. Помогая начинающим, внимательно следя за их первыми шагами в науке, Палладин никогда не сковывал их свободы, предоставлял ее там, где замечал ростки чего-то оригинального, где обнаруживались попытки, пусть даже не очень уверенные, поиска собственного пути. Он не ошеломлял своим авторитетом. Доверие к сотрудникам, заботливое отношение к их поискам и инициативе были характерными для Александра Владимировича. Всегда создавая и поддерживая в институте дружественную атмосферу, очень внимательно и тактично относясь к людям, Палладин совершенно не терпел небрежности в работе, легкомысленного отношения к делу, а тем более недобросовестности или нечестности. Одновременно с чувством ответственности за собственную работу здесь воспитывалось уважение к работе товарища. Понимание того, что в науке нет и не может быть мелочей, воспитывалось в каждом сотруднике всем укладом жизни и работы института. С этим чувством ответственности за свою работу и работу всего коллектива вошли в жизнь десятки научных работников – воспитанников Украинского биохимического института» [4, с. 23–24, 29–30].

Джерела

1. Наконечна, О. А. Палладін Олександр Володимирович // Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. – Харків, 2003. – С. 192–193 : фот.

2. Петрова, З. П. Палладин Александр Владимирович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. – Харьков, 1998. – С. 459–461 : фот.

3. Терес, Н. В. Палладін Олександр Володимирович // Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності / за ред. А. П. Коцура. – Київ; Чернівці, 2010. – С. 454–456 : фот.

4. Утевский, А. М. Александр Владимирович Палладин. – Киев: Наук. думка, 1985. – 127 с. : фот.

5. Харченко, А. Засновник вітчизняної вітамінології // Харківщина : перші та вперше: 50 розповідей. – Харків, 2009. – С. 182–184.

6. Шаров, І. Палладін Олександр Володимирович (1885–1972) : продовжити справу батька // Вчені України : 100 видатних імен / І. Шаров. – Київ, 2006. – С. 278–282 : фот.