Малая Л. Т.



Дошку на честь Л. Т. Малої відкрито 14 квітня 2004 року за адресою проспект Науки, 4 на фасаді головного корпусу Харківського медичного університету.
«У Харківському державному медичному університеті з 1946 по 2003 рр. працювала видатний вчений Герой Соціалістичної Праці, Герой України, Лауреат Державної премії, академік НАН та АМН України, РАМН, Почесний громадянин м. Харкова Малая Любов Трохимівна».

1. Герою Украины, выдающемуся медику // Время. – 2004. – 15 апр.
2. Зиненко, Ю. С большой любовью // Вечерний Харьков. – 2004. – 17 апр. – С. 2 : фот.
3. Мельник, В. Не згасне зірка Любові Малої // Слобідський край. – 2004. – 17 квіт. – С. 1–2 : фот.
4. Рожков, В. О Любови Малой с любовью большой // Слобода. – 2004. – 20 апр. – С. 2 : фот.
14 квітня 2004 року, у першу річницю з дня смерті Л. Т. Малої на  будівлі Харківського медичного університету відкрито меморіальну дошку.      

З історії харківської медицини: Л. Т. Малая


Малая Любов Трохимівна (13.01.1919 – 14.04.2003) – лікар-терапевт, кардіолог. Народилася у с. Копани Катеринославської губернії (нині Запорізької області). Закінчила Перший Харківський медичний інститут (1938). Учасниця Великої Вітчизняної війни, була заступником начальника лікувального відділу Харківського військового округу. Працювала у Харківському медичному інституті (з 1946), професор і завідуюча кафедрою госпітальної терапії (з 1955), декан лікувального факультету (1956–1958). Доктор медичних наук (1954). Засновник і директор єдиного в Україні Інституту терапії АМН України (1986–2003). Автор понад 600 наукових праць. Голова Харківського обласного наукового товариства терапевтів. Академік АМН СРСР (з 1974), НАН України (з 1992), Російської АМН (з 1991) та АМН України (з 1993). Заслужений діяч науки УРСР (1968). Лауреат Державної премії СРСР (1980) і України (2003, посмертно). Почесний громадянин Харкова (1999). Герой Соціалістичної Праці (1979), Герой України (1999). Нагороджена орденами і медалями. Померла у Харкові [3].
***
«Усе життя Любові Трохимівни пов’язано з Харківським медичним університетом. Після демобілізації в 1946 р. вона вступила до клінічної ординатури ХМІ. Її вчителем був професор С. Я. Штейнберг, видатний учень академіка М. Д. Стражеска. У 1950 р. Л. Т. Малая захистила кандидатську дисертацію, а в 1954 р. – докторську. У 1954 р. їй було присвоєно вчене звання професора. З 1956 по 1958 рр. вона була деканом лікувального факультету. Пройшовши шлях від асистента (1949) до доцента (1954), у 1955 р. стала завідувачем кафедри факультетсько-госпітальної терапії педіатричного факультету. З 1961 р. Л. Т. Малая – завідувач кафедри госпітальної терапії. У 1962 р. Любов Трохимівна стала науковим керівником відкритої при кафедрі проблемної кардіологічної лабораторії з вивчення артеріальної гіпертензії, атеросклерозу та ішемічної хвороби серця. На кафедрі постійно вдосконалюється багатогранний методичний процес: лекції, практичні заняття, створення комп’ютерних програм, робота студентського наукового гуртка. Під її керівництвом виконано 35 докторських і 183 кандидатських дисертації» [1, с. 362–363].
***
«Кафедра госпитальной терапии, возглавляемая Л. Т. Малой, стала ведущим центром в сфере научных исследований и внедрения их результатов в практику здравоохранения. Любовь Трофимовна была не только талантливым ученым и врачом-практиком, но и одаренным педагогом. Многие из ее учеников, у которых она была научным консультантом и руководителем, возглавили кафедры терапии медицинских институтов, успешно работали как ученые, среди них было немало иностранных специалистов» [6].
***
«Важко оцінити внесок Любові Трохимівни в розвиток вітчизняної медицини. Не секрет, що саме завдяки старанням цієї жінки харківська школа терапії накопичила такий досвід у деяких напрямках кардіохірургії, якого не має жодна школа у світі. Л. Т. Малая брала активну участь у роботі європейських і міжнародних конгресів, виступаючи з науковими доповідями. Не дивлячись на зайнятість, часто сама проводила засідання наукового студентського товариства прямо в палатах, знайомлячи студентів з методами обстеження хворих. Любов Трохимівна завжди відрізнялася добротою, чуйністю й уважним ставленням до людей. Вона дружила з багатьма вченими і лікарями не тільки України, а й країн колишнього СРСР. Зі смертю Малої всі втратили багато: наука – всесвітньо відомого вченого, учні – вчителя і наставника, хворі – чуйного і уважного лікаря. Цю людину не можна забути, вона залишається в серцях тих, хто її знав, працював з нею, або був її пацієнтом» [4].
Джерела
1. Історія Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. – Харків : Контраст, 2005. – 752 с.
2. Кравчун, П. Г. Малая Любов Трохимівна / П. Г. Кравчун, І. К. Латогуз, М. А. Власенко // Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. – Харків, 2003. – С. 366–368 : фот.
3. Кравчун, П. Г. Малая Любов Трохимівна (1919–2003) / П. Г. Кравчун, О. С. Овчиннікова // Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліогр. довід. / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків, 2010. – С. 117–119 : фот.
4. Мельник, В. Не згасне зірка Любові Малої // Слобідський край. – 2004. – 17 квіт. – С. 1–2 : фот.
5. Петрова, З. П. Малая Любовь Трофимовна // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. – Харьков, 1998. – С. 399–402 : фот.
6. Сафонова, Е. Призвание служить людям // Харьковские известия. – 2014. – 30 янв. – С. 10 : фот.
До 95-річчя з дня народження.

Комментариев нет:

Отправить комментарий