Дошку на честь І. П. Землянського відкрито 14 травня 2015 року за адресою Середньоуральська вулиця, 16 (нині Пушкарна вулиця) на фасаді школи № 20.
«Землянский Игорь Павлович участник боевых действий в Афганистане кавалер ордена "Красная
Звезда"»
В
честь Игоря Землянского [Електронний ресурс] // Українська Спілка
ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів). ―
Текст. та граф. дані. ―
URL: http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=5771&Itemid=55
, вільний (дата звернення: 22.07.2024). ― Назва з екрана.
Харків’яни ―
воїни-інтернаціоналісти
Землянський Ігор Павлович (3.04.1967 – 23.07.2011) ― воїн-інтернаціоналіст.
Народився у Харкові. Закінчив школу № 20 і Харківський машинобудівельний
технікум (1992). Працював на Харківському заводі транспортного устаткування. Служив
в армії (з 1985). Учасник бойових дій в Афганістані (1985–1986). Інвалід 2-ої
групи. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1987). Голова Червонозаводського
районного відділення Харківського міської спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
(з 1991). Помер у Харкові [2, 4].
***
«Після закінчення школи Ігор Землянський працював слюсарем
на заводі. З 1985 року проходив військову службу. Після підготовки в учбовому
центрі в м. Чирчик (Узбекистан) отримав спеціальність розвідника-радиста. Був
направлений до Афганістану командиром відділення в загін спецпризначення, який
дислокувався в населеному пункті Суфла провінції Логар. Землянський брав участь
у семидесяти бойових операціях. У грудні 1986 року під час бойового виходу отримав
мінно-вибухове поранення та контузію. Після лікування у шпиталі був звільнений з
армії за станом здоров’я,
отримавши другу групу інвалідності. Повернувшись з армії, Ігор знову пішов працювати
на завод транспортного устаткування , де незабаром
очолив первинну організацію Спілки ветеранів
Афганістану. У 1991 році був обраний головою Спілки ветеранів Афганістану Червонозаводського
району Харкова. Цю посаду він обіймав протягом 20 років» [2].
***
До останнього дня Землянський надавав допомогу родинам загиблих, інвалідам, учасникам
бойових дій. Кожний, хто до нього звертався, не залишався без уваги. Ігор проводив
у школах района уроки мужності, екскурсії до музею-діорами афганської слави. Велику
увагу приділяв увічненню пам’яті загиблих, зокрема організовував спортивні заходи,
присвячені пам’яті загиблих в
Афганістані. Брав участь у щорічному фестивалі патріотичної пісні «Солдати миру
ХХІ сторіччя». Землянський був одним із ініціаторів створення пересувної фотовиставки
«Вахта пам’яті ― Афганська війна» на
основі особистих архівів и «дембельских» альбомів воїнів-афганців. За його ініціативою
ця виставка проходила у багатьох учбових закладах Харкова і навіть побувала у
Києві [3].
***
За час праці у Спілці ветеранів Ігор Павлович зарекомендував
себе надійним товаришем і відповідальним керівником, уважною, чуйною,
небайдужою людиною, яка завжди вникала у проблеми інших. Він користувався великим
авторитетом і заслуженою повагою серед друзів, знайомих, колег за громадською роботою.
За багаторічну громадську працю Землянський був нагороджений грамотами і
медалями Української спілки ветеранів Афганістану, Почесними грамотами
Верховної Ради й Кабінету Міністрів України [1].
Джерела
1. В честь Игоря Землянского [Електронний ресурс] // Українська Спілка
ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). ― Текст. та граф. дані. ― URL: http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=5771&Itemid=55
, вільний (дата звернення: 22.07.2024). ― Назва з екрана.
2. Землянському Ігорю Павловичу : [мемор. дошка] // Скрижалі
історії Харкова / [уклад.: Г. А. Бондаренко, О. І. Вовк, А. А. Козіна та ін.].
― Харків, 2020. ― Т. 2. ― С. 275–276 : фот.
3. Мемориальная
доска воину-интернационалисту появилась на здании школы, в которой он учился [Електронний
ресурс] // Новости Харькова. ― Текст. та граф. дані. ― 2015. ― 15
трав. ― URL: https://lenta.kharkiv.ua/society/2015/05/15/89590.html, вільний
(дата звернення: 22.07.2024). – Назва з екрана.
4. Ушел из жизни Игорь Землянский // Харьковские
известия. ― 2011. ― 26 июля. ― С. 2.
Комментариев нет:
Отправить комментарий