Дошку на честь О. М. Коваль відкрито 18 жовтня 2007 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 62 Харківської міської ради» за адресою проспект Академіка Курчатова, 23.
«Коваль Ольга Михайлівна. Заслужений працівник народної освіти
України. З 1965 року по 1998 рік ― директор школи № 62 м. Харкова»
Лукашова В. Мемориальную
доску в честь заслуженного работника образования Украины Ольги Коваль сегодня
открыли на стене школы, в которой она работала [Електронний ресурс] // Медиа группа
«Объектив». ― Текст. та граф. дані. ― 2007. ― 18 жовт. ― URL:
http://archive.objectiv.tv/181007/7627.html, вільний (дата звернення: 25.07.2024).
― Назва з екрана.
Про встановлення меморіальної дошки О. М.
Коваль.
З історії харківської
освіти
О. М. Коваль
Коваль Ольга Михайлівна
(18.10.1927–17.12.2006) ― заслужений працівник
народної освіти України. Народилася в с. Баранівка Золочівського району
Харківської області. У 1946 році після закінчення Золочівської середньої школи
поступила на історичний факультет Харківського педагогічного інституту ім. Г.
С. Сковороди [нині ― Харківський
національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. ― Уклад.]. У
1948–1961 роках працювала в Золочівському районі вчителем історії середньої
школи № 1, директором школи робітничої молоді, директором середньої школи № 2.
З 1961 до 1965 року очолювала Нововодолазьку школу-інтернат, з 1965 року працювала
директором школи № 62 м. Харкова [1, с. 83].
***
«Мальовниче селище П’ятихатки Київського району м. Харкова. Саме
тут майже 40 років тому було відкрито спеціалізовану середню загальноосвітню
школу № 62.
З перших днів свого існування школа стала багатопрофільною. Навіть
головна функція загальноосвітньої школи ― навчати дітей ― проходила з особливим
навантаженням. Батьки учнів, а більшість з них закінчили фізико-технічний
факультет держуніверситету і працювали науковцями та інженерно-технічними
працівниками ХФТІ, були людьми високого загального інтелектуального рівня і
сподівалися (і мали на це право), що школа забезпечить їхнім дітям гарні знання.
Вони практично вимагали, щоб школа була фізико-математичного профілю (як
показало подальше життя ― більшість випускників школи продовжували навчання в
технічних вузах Харкова та інших міст). Також батьки виступили з ініціативою
перед Міністерством освіти України про надання школі статусу школи з поглибленим
вивченням англійської мови.
І, нарешті, важливим чинником стало географічне розташування
школи. Новий мікрорайон П’ятихатки значно віддалений від головних культурних
осередків міста, тому саме школа мала стати освітянським і культурно-виховним
центром для учнів, молоді і навіть жителів мікрорайону.
<…> У 1965 році директором школи було призначено Ольгу
Михайлівну Коваль. Саме їй вдалося створити працездатний творчий колектив,
якому під силу було виконання найбільш важливих завдань навчально-виховного
процесу на високому рівні» [4].
***
«Коваль Ольга Михайлівна мала відкриту, щедру душу, легко
сходилася і з дітьми, і з дорослими, допомагала всім, хто потребував підтримки,
співчуття, участі.
У повоєнні роки Ольга Михайлівна Коваль стала студенткою
історичного факультету Харківського педінституту ім. Г. С. Сковороди. Спочатку
навчалася на стаціонарному відділенні, потім ― на заочному. Працювала вчителем
історії й директором Золочівських шкіл: вечірньої середньої та № 2, завідувала
районним відділом народної освіти, обиралася депутатом Золочівської районної
ради...
З 1963 року Ольга Михайлівна працювала вчителем, а потім 33 роки
директором 62-ї школи м. Харкова. Педагогічний стаж ― 41 рік. Останні роки
життя була заступником директора з науки ЗОШ № 62 м. Харкова.
За досягнуті успіхи в роботі О. М. Коваль присвоєно звання заслуженого
працівника народної освіти України, відмінника народної освіти СРСР. Вона
кавалер орденів Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, княгині Ольги.
Нагороджена багатьма Почесними грамотами» [5].
***
«За вагомий особистий
внесок у становлення української державності, заслуги в соціально-економічному,
науково-технічному і культурному розвиткові України та з нагоди 7-ї річниці
незалежності України постановляю:
Присвоїти почесні
звання:
«Заслужений працівник
народної освіти України»
Коваль Ользі Михайлівні ―
директорові загальноосвітньої школи I–III ступенів № 62 міста Харкова» [7].
***
«Закономірність чи випадковість те, що свого часу вона обрала саме
учительський фах? Це зараз, коли пройшло не одне десятиріччя, можна так
роздумувати. А в перший повоєнний рік диктували обставини. Що вчитиметься далі ―
було ясно. І швидше всього на вчительку. Бо школа для неї на той час без
перебільшення була всім. Мама працювала прибиральницею. І жили при школі, у
невеличкій затишній кімнаті. «Літератор» Ольга Василівна переконувала маму, що
в її старшої доньки особлива схильність до цього предмету, а історик Семен
Кирилович категорично не погоджувався. І був гордий, коли Оля вступила саме на
істфак педінституту… І жодного разу за 38 років ні Ольга Михайлівна, ні всі,
кому доводилось працювати з нею поруч, не ставили під сумнів абсолютну
правильність цього вибору.
Рідний дім для кожного з нас ― особливе поняття. Для Ольги
Михайлівни Коваль за 21 рік роботи на посаді директора 62-ї десятирічки воно
трансформувалось і на школу. Пам’ятає до подробиць її ще в проєкті, на великому
аркуші ватману. І як стіни зводили, як розбивали клумби, саджали деревця.
<…> Не так давно підсумував її педстаж трирічний онук
Максимка. Наївне дитяче запитання, а влучив хлопчик просто у ціль:
– Ти, бабусю, у школі працюєш і живеш, так?
Ну що тут заперечиш, коли свого часу, розповідають, навіть при
розподілі квартир вийшов невеличкий казус. Перед тим, як виписувати ордер, про
всяк випадок поцікавились у Коваль, якому будинкові вона віддає перевагу:
ближньому чи тому, що далі від школи?
― Ближньому, ближньому!
― завжди коректна, навіть не дослухала запитання. Так і вийшло: школа через
дорогу ― не тільки видно її з вікна квартири, навіть дзвоник чути» [2].
Джерела
1. Жизнь прожита не
напрасно : [биогр. справка и опыт работы О. М. Коваль] / подгот. В. Н.
Корниенко // Учитель, перед именем твоим... : из сокровищницы пед. опыта г.
Харькова : учеб. пособие / Харьк. гуманитар. ин-т «Нар. укр. акад.». ― Харьков,
1999. ― С. 83–85.
2. Карачун В. Уроки
істини / В. Карачун // Соціалістична Харківщина. ― 1986. ― 5 жовт. ― С. 1.
3. Коваль О.
Причетність до великої справи / Ольга Коваль // Вечірній Харків. ― 1980. ― 13
груд. ― С. 3.
4. Коврига Л. Школа
постійних творчих пошуків / Людмила Коврига // Харків’яни. ― 2003. ― 10–16
квіт. ― С. 4.
5. Літопис школи
[Електронний ресурс] // КЗ «Золочівський ліцей №2» Золочівської селищної ради. ―
Текст. та граф. дані. ― URL: http://surl.li/xiwwng, вільний (дата звернення: 25.07.2024).
― Назва з екрана.
6. Лукашова В.
Мемориальную доску в честь заслуженного работника образования Украины Ольги
Коваль сегодня открыли на стене школы, в которой она работала [Електронний
ресурс] // Медиа группа «Объектив». ― Текст. та граф. дані. ― 2007. ― 18 жовт. ―
URL: http://archive.objectiv.tv/181007/7627.html, вільний (дата звернення:
25.07.2024). ― Назва з екрана.
7. Про відзначення
нагородами України працівників підприємств, установ, організацій з нагоди 7-ї
річниці незалежності України : Указ Президента України від 19.08.1998 р. №
894/98 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. ― Текст. та граф. дані. ―
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/894/98#Text, вільний (дата звернення:
25.07.2024). ― Назва з екрана.
Комментариев нет:
Отправить комментарий