Валяшко М. О.

Дошку на честь М. О. Валяшко встановлено за адресою вулиця Григорія Сковороди, 53 на будівлі Харківського національного фармацевтичного університету.

«1871–1955, Валяшко Микола Овксентійович видатний вчений, педагог, організатор педагогічної науки та освіти, засновник та перший ректор Харківського фармацевтичного інституту».

З історії розвитку фармацевтичної науки Харкова

М. О. Валяшко

«Дитячі спогади М. О. Валяшко були тісно пов’язані з аптекою, в якій він проводив багато часу, допомагаючи в роботі батьку. Виходячи на деякий час з аптеки, Овксентій Петрович залишав Миколу на чергування. На той час аптекарю доводилось вести досить різноманітну та складну роботу, необхідно було самому збирати лікарські рослини, виготовляти з них тинктури, екстракти, сиропи тощо; витоплювати жири та виготовляти мазі, пластирі, самому готувати багато солей, аміак тощо. Крім того, в аптеці проводилися деякі санітарно-гігієнічні дослідження. М. О. Валяшко ще зовсім маленьким хлопчиком брав у цих роботах найактивнішу участь, виконуючи доручення батька.

Відзначимо, що батько майбутнього науковця Овксентій Петрович Валяшко мав ґрунтовну природничо-наукову освіту та був активним громадським діячем. У Куп’янську за його ініціативи здійснювалися заходи з благоустрою міста, організації шкіл у земстві тощо.

<…> У 1887 р. родина Валяшко переїздить до Харкова, де Овксентій Петрович служить лаборантом в аптеці Сартисона до своєї смерті у 1890 р.

Микола був прийнятий до цієї аптеки як учень. З цього часу і до 1895 р. він служив в аптеках Харкова спочатку учнем, потім аптекарським помічником.

Слід зазначити, що в аптеках того часу панувала сувора дисципліна, а в умови праці були надзвичайно складними – 11-годиний робочий день та один вихідний на два тижні. Учень зобов’язаний був з’являтися до аптеки хвилина в хвилину; за час роботи не мав права заговорити з товаришем. <…> Якщо учень не з’являвся до аптеки через хворобу або іншу законну причину, то навіть за це його очікувала догана і навіть загроза втрати місця. Лише у 20-ті роки минулого століття вперше в аптечній практиці була порушена багатолітня традиція, за якою помічник аптекаря протягом усього робочого дня мав працювати стоячи.

У 1889 р. М. О. Валяшко на відмінно склав іспит при Харківському університеті на звання аптекарського помічника та вступив на службу до харківської аптеки І. Лапіна. Аптека була найбільшою в Харкові, роботи було багато, але Микола продовжував посилено займатися самоосвітою, користуючись книгами з громадської бібліотеки, тепер бібліотеки імені В. Г. Короленка. Майбутній науковець не мав керівництва у виборі книг, йому доводилося обирати їх на власний розсуд, керуючись своїми захопленнями, спрямованими в бік природничо-історичних наук» [1, с. 7–8].

«Проблемами викладання навчальних курсів та вдосконалення системи фармацевтичної освіти Микола Овксентійович переймався ще в дорадянський період, задовго до відкриття Харківського фармацевтичного інституту.

Учений брав безпосередню участь у розробці планів та програм фармацевтичних та відповідних дисциплін: реорганізація викладання аналітичної хімії для фармацевтів (1896 р.), організація викладання фармацевтичної хімії та фармакогнозії (1905–1910 рр.) тощо.

<…> За створення фармацевтичного інститут М. О. Валяшко висловлювався ще у 1915 р.: ″Для того щоб дійсно підготувати хіміко-фармацевтів до науково-практичної діяльності, необхідно створити особливий Фармацевтичний інститут, в якому усі ці спеціальні предмети і вивчалися б за відповідними планом і програмами″.

<…> Завдяки ініціативі харківської групи фармацевтів – професорів М. О. Валяшка, М. П. Красовського, О. Д. Розенфельда, магістра фармації Л. Є. Розенфельда і фармацевтичної громадськості Харкова було зрушено питання про створення фармацевтичного інституту. В 1921 р. постановою Народного комісаріату охорони здоров’я України і Головнауки в Харкові було відкрито перший в Україні фармацевтичний інститут» [1, с. 16–17].

«12 грудня 1921 р. М. О. Валяшко призначений ректором Харківського фармацевтичного інституту і професором кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії. Ректором залишався до 1922 р. Звільнений з посади ректора 5 жовтня 1922 р. Професором працював до закриття інституту у 1924 р.» [1, с. 13].

Джерела

1. М. О. Валяшко. До 140-річчя з дня народження : бібліогр. покажч. / [укл.: В. П. Черних та ін.]. – Харків : НФаУ, 2011. – 47 с.

2. Левцова, Н. Н. К 130-летию со дня рождения Н. А. Валяшко // Сьомі Сумцовські читання : матеріали наук. конф. «Історія та археологія Слобожанщини в музеях Харківщини. До 100-річчя відкриття Салтівської культури», 12 квіт. 2001 р. – Харків, 2002. – С. 23–25.

3. Несвит, Е. А. Горячий поборник высшего фармацевтического образования : Валяшко Николай Авксентьевич (1871–1955) // Служение отечеству и долгу : очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805–2004 годы) / подобщ. ред. д-ра ист. наук. проф. В. И. Астаховой и д-ра ист. наук. проф. Е. В. Астаховой. –Харьков, 2004. – С. 211–212. – Библиогр. в конце ст.

4. Сирова, Г. О. Валяшко Микола Авксентійович (1871–1955) // Видатні вихованці харківської вищої медичної школи. – Харьков, 2010. – С. 32–33 : портр. – Бібліогр. наприкінці ст.