Остап Вишня, Василь Чечвянський

Дошку на честь Остапа Вишні та Василя Чечвянського відкрито у січні 1990 року за адресою Сумська вулиця, 122. Автори – скульптор С. Якубович, архітектор Є. Святченко.

«У цьому будинку жили видатні українські радянські письменники-гумористи Губенко Павло Михайлович з 1926 по 1930, Губенко Василь Михайлович з 1930 по 1936».

Заливадный, В. Памяти писателя // Красное знамя. – 1990. –28 янв.

На будинку №122 по вул. Сумській відкрито меморіальну дошку українським письменникам-гумористам Остапу Вишні та Василю Чечвянському. Остап Вишня жив тут у 1926 – 1930 рр., а Василь Чечвянський –у 1930 – 1936 рр.

З історії літературного життя Харкова, 1920-1930-ті роки:

Остап Вишня та Василь Чечвянський

Вишня Остап (справжнє прізвище – Губенко Павло Михайлович) (1(13).11.1889 – 28.09.1956) – український письменник-гуморист, перекладач. Народився на хуторі Чечва (нині с. Грунь Сумської області). Закінчив Київську військово-фельдшерську школу (1907),навчався в Київському університеті (1917 – 19). Літературну діяльність розпочав у 1919 р. З 1921р. жив і працював у Харкові, друкувався в газетах «Селянська правда», «Вісті ВУЦВК», журналі «Червоний перець». Автор численних збірок гуморесок та фейлетонів. У грудні 1933р. був заарештований і звинувачений у контрреволюційній діяльності. Засуджений до розстрілу, якийбулозамінено на десятирічнеув’язнення. У жовтні 1943р.бувзвільнений з табору. У 1943 – 1956 рр. жив у Києві, працював уредакції журналу «Перець». Реабілітований у жовтні 1955 р. Помер у Києві [4; 8; 9].

     Чечвянський Василь Михайлович (справжнє прізвище – Губенко) (28.02(11.03).1888 –15.07.1937) – український письменник-гуморист. Народився на хуторі Чечва (нині с. Грунь Сумської області). Брат Остапа Вишні. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу (1906). Учасник Першої світової та громадянської воєн. Літературну діяльність розпочав у 1924 р. Жив у Харкові, працював у журналі «Червоний перець» (був відповідальним секретарем редакції). Автор 16 збірок гуморесок та фейлетонів. У листопаді 1936 р. був заарештований і звинувачений у контрреволюційній терористичній діяльності. Засуджений до вищої міри, розстріляний у Києві. Реабілітований посмертно у 1957 р. [8; 10].

***

     «…Вначале О. Вишня с семьей поселились на Холодной горе. А через год получили две комнаты в общей квартире № 11 на пятом этаже дома № 122 по улице Карла Либкнехта (так тогда называлась Сумская). <…> Постоянно жила с ними еще младшая сестра писателя Мария. <…> Подолгу живал здесь старший брат Павла Михайловича – известный писатель Василь Чечвянский. <…> В 1930-м Остап Вишня получил отдельную квартиру в только что построенном кооперативе "Слово" по улице Красных писателей, 5 (ныне ул. Культуры, 9). <…> А комнаты на Сумской после переселения брата занимал В. Чечвянский – вплоть до свого ареста в 1936-м» [12].

***

     «Саме тут [у Харкові] народився його такий свіжий, оригінально-неповторний, такий український псевдонім – Остап Вишня. Саме тут він провів свої 13 років. <…> – 13 щасливих (без іронії) творчих років. Праця штатним фейлетоністом у газеті "Вісті ВУЦВК" з незабутнім Василем Блакитним, у журналах "Червоний перець", "Червоний шлях" (як багато червоного), "Всесвіт", "Літературний ярмарок", завлітом у театрі. Популярність сатирика не мала меж. Його знаходили листи, адресовані просто: Харків, Остапу Вишні.

Міцне слобожанське коріння роду Губенків: хутір Чечва поблизу містечка Грунь, Сумщина. А було їх у родині тільки … сімнадцятеро. Міцне коріння, талановите насіння. Старший брат Василь, котрий обрав псевдонім Чечвянський, хоча й опинився начебто в "тіні" молодшого, залишив свій помітний слід у літературі. З Північного Кавказу, куди закинула його доля, переїздить 1924 р. до Харкова. Публікується у газетах, журналах, видає за 10 сповнених активної творчості років 17 окремих збірок.

     <…> А Остап Вишня і Василь Чечвянський зустрілися знову, щоб уже ніколи не розлучатися, на скрижалях меморіальної дошки, що на будинкові числом 122 по вулиці Сумській, де вони жили якийсь час разом у квартирі номер 11 <…>.

     Не обійшлось без приключки і відкриття самої дошки. У 1989 р. на нього запросили із Києва доньку О. Вишні Марію Євтушенко. Вона приїхала до Харкова  зарані. Але, неточно проінформована про час урочистості, прибула до місця подій, коли начальство і громадськість спішно розходилися. Про головне якось "забули". Марію Михайлівну, як завжди виручив природний оптимізм: на її думку, все, що торкається Остапа Вишні, неможливе без пригод і елементів комізму. Усміхнімося і ми разом з Остапом Вишнею і Василем Чечвянським <…>, бо доки їх твори живуть, значить – живуть і письменники» [7].

Джерела

1. Вербицька, Є. Майстер сміху // Вечірній Харків. – 1988. – 16 квіт.

         До 100-річчя з дня народження В. Чечвянського.

2. Губенко, В. Брати Губенки : бесіда з сином В. Чечвянського Віктором Губенко / записала І. Мацієвич
 // Ленінська зміна. – 1989. – 9 лют.

3. Живий Остап Вишня : зб. спогадів про письменника / упоряд. І. М. Дузь. – Київ : Дніпро, 1966. – 303 с.

4. Карнацевич, В. Вишня Остап (1889–1914) //100 знаменитых харьковчан / Владислав Карнацевич. – Харьков, 2005. – С. 87 – 91 : фот.

5. Корж, І. Коли народився й де загинув Василь Чечвянський? // Літературна Україна. – 2002. – 28 берез. – С.7.

6. Кучеренко, О. Остап Вишня шутил даже в НКВД перед расстрелом // Комсомольская правда в Украине. – 2013. – 13 нояб. – С. 18 : фот.

         Кілька фактів із життя письменника-гумориста, який жив уХаркові в 1921‑1933 рр.

7. Мацкевич, І. Сміялися – завжди з любов'ю // Слобода. – 1994. – 30 листоп. – С. 8 : фот.

         Про українських письменників-гумористів Остапа Вишню та Василя Чечвянського. Жили в Харкові за адресою вул. Сумська, 122. На цьому будинку є меморіальна дошка.

8. Нестерук, В. Остап Михайлович Вишня (1889 – 1956) // Сто знаменитих харків’ян / І. Ю. Можейко та ін. – Харків, 2004. – С.55–56 : фот.

         Про долю репресованих братів-письменників Василя Чечвянського та Остапа Вишні.

9. Тимченко, В. Д. Вишня Остап (Павло Михайлович Губенко) // Літературна Харківщина : довід. / за загал. ред. М. Ф. Гетьманця. – 2-е вид., випр. і допов. – Харків, 2007. – С.62–63.

10. Тимченко, В. Д. Чечвянський Василь Михайлович (справжнє прізвище – Губенко)

 // Там само. – С.289.

11. Український письменник В. Чечвянський (1888 – 1937) : бібліогр. покажч. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка; уклад.Т. Г. Шерстюк. – Харків, 1994. – 46 с.

12. Цыпин, С. Адрес: Сумская, 122 // Красное знамя. – 1989. – 2 сент.

         Про харківські адреси письменника-гумориста Остапа Вишні: за спогадами його падчерки М. М. Євтушенко. У 1926–1930 рр. він мешкав у будинку №122 на вул. Сумській. У 1930 – 1936 рр. у цій же квартирі жив його брат Василь Чечвянський. На цьому будинку буде встановлено меморіальну дошку обом братам: над проектом працюють скульптор С. Якубович і архітектор Є. Святченко.

13. Яницький, Б. Неповторний чарівник // Слобідський край. – 2003. – 13 верес. – С. 15 : фот.

         Про харківський період життя Остапа Вишні.